Постанова № 56812447, 23.03.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/213/16

23 березня 2016 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання Цимбал А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Литвин Р.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_3 до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.12.2015р. ВП №49562829.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.12.15 року заступником начальника Мелихом А.І. другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП № 49562829 при примусовому виконанні виконавчого листа № 607/11296/14-ц виданого Тернопільським міськрайонним судом 27.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 заборгованість по договору позики в розмірі 2049167,30 грн. та боржнику надано термін до 11.12.2015 року добровільно виконати вказане рішення.

28.12.15 року державним виконавцем другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП №49562829 в розмірі 204916,73 грн. Однак рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/11296/14-ц виконано позивачем ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №49562829 від 04.12.2015 року, про що свідчить заява позича направлена на адресу другого ввіділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції та розписка стягувача ОСОБА_5.

Також позивач вказує, що не отримала копії постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у вказаному виконавчому провадженні, а дізналася про її існування лише а після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 24.02.2016 року.

На підставі вищенаведеного, Вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП № 49562829 від 28.12.2015 року винесена відповідачем в порушення Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити з наведених підстав

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

04.12.2015 року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мелихом Анатолієм Івановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП №49562829 з примусового виконання виконавчого листа за №607/11296/14-ц від 27.11.2015 року виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 заборгованість по договору позики в розмірі 2049167,30 грн. та боржнику надано термін до 11.12.2015 року.

04 грудня 2015 року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мелихом Анатолієм Івановичем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за ВП № 49562829, якою накладено арешт на все рухоме/нерухоме майно, що належить божнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 2049167,30 гривень.

28.12.2015 року головним державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції за заявою стягувача на підставі пункту 1 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за ВП №49562829

В подальшому, 28.12.2015 року головним державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 204916,73 гривень у зв'язку із невиконанням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 грудня 2015 року за ВП №49562829 в запропонований йому для добровільного виконання строк.

Не погоджуючись із даною постановою звернулась до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин 1 та 2 статті 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

За приписами частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частинами 2 та 3 приведеної статті встановлено, що державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Порядок прийняття виконавчого документа до виконання врегульовано статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. (ч. 2 ст. 25).

Таким чином, даною нормою встановлено, що примусове виконання виконавчого документа розпочинається з моменту закінчення терміну для добровільного його виконання.

У відповідності до частини 5 цієї статті Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 6 ст. 25).

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Відповідно частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом, державним виконавцем постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.12.2015р. за ВП №49562829, позивачу не направлялась, доказів направлення та підтвердження про отримання боржником копії такої постанови боржнику, суду не надано.

Окрім того, положенням ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Судом також встановлено, що позивачем добровільно виконано вимоги рішення Тернопільського міськрайонного суду на підставі виконавчого листа за №607/11296/14-ц від 27.11.2015 року виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 заборгованість по договору позики в розмірі 2049167,30 грн., про що свідчить розписка стягувача ОСОБА_5 від 29.10.2015 року. Отже позивачем було виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження за ВП №49562829 від 04.12.2015 року щодо сплати заборгованості по договору позики в розмірі 2049167,30 грн до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішлення. А відтак, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП № 49562829 від 28.12.2015 року.

Викладений висновок підтверджується постановою Верховного Суду України від 06.07.2015 по справі №6-785 цс15.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 цього КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не доведено.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов є підставним та підлягає до задоволення .

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до частини першої статті 94 КАС України суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.12.2015р. ВП №49562829.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (м. Тернопіль, вул. Лисенка,1) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 551,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 28.03.2016р.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.