Постанова № 56812431, 24.03.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р. Справа №818/3149/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача - Оковита А.Є., представника відповідача - Куц О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3149/15 за позовом Державного підприємства "Тростянецьке лісове господарство" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Тростянецьке лісове господарство" (надалі по тексту - позивач, ДП "Тростянецьке лісове господарство") звернулось до суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Охтирська ОДПІ), в якому, згідно уточнених позовних вимог, просить суд частково скасувати податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2015р. №0000492201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17719 грн. основного платежу та 8859,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також частково касувати податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2015р. №0000482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 179795 грн. основного платежу та 44948,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. Позивач не згоден з висновками акту перевірки та спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що не відповідають дійсності, необґрунтованими та прийнятими всупереч діючому законодавству України.

Підставою для нарахування податку на прибуток було те, що посадовими особами Охтирської ОДПІ, які здійснювали перевірку, не взяті до уваги належним чином оформлені документи (податкові накладні, акти виконаних робіт та наданих послуг), які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до валових витрат по податку на прибуток та які отримані від контрагентів приватних підприємців по наданих послуг по заготівлі лісо продукції. Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Усі припущення посадових осіб податкового органу щодо отримання позивачем податкової вигоди у вигляді незаконного формування валових витрат по податку на прибуток за перевіряемий період, ненадходження податків до Державного бюджету за відповідні періоди та щодо складення первинних документів з метою створення підприємством уяви про реальність виконання робіт безпідставні. Перевіряючими не було жодного посилання на норми права, яким не відповідають господарські зобов'язання платника податків перед виконавцем, або виконавця перед замовником, а також, які дії підприємства щодо укладення договорів або самі договори завідомо суперечать інтересам держави та суспільства та є нікчемними (недійсними) правочинами. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду не були визнані судом недійсними. В той же час, частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Сторонами виконані умови договорів підряду. Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Перевіряючі фактично констатують недійсність договорів надання послуг, не надають пояснень щодо підстав недійсності, не надають рішення суду про визнання таких договорів недійсними, а також ними не надано достатніх доказів наявності умислу позивача на отримання податкової вигоди шляхом укладення договорів підряду без мети настання реальних правових наслідків за ним. Також позивач вважає, що висновки перевіряючих щодо невірного розрахунку курсових різниць та визначення суми щодо включення до складу собівартості витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року спростовуються матеріалами справи, а також висновком експертної установи.

Стосовно донарахування суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток відносно ДП "Будмонтаж КПА", зазначає, що у підприємства в наявності всі документи, що підтверджують факт придбання товару, використання в господарській діяльності. А неможливість перевірити контрагента не впливає на факт правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені при неправильному застосуванні законодавства з питань оподаткування.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченні, зазначала, що послуги, які були надані приватними підприємцями позивачу фактично не надавалися, акти виконаних робіт та послуг не відображають зміст наданих послуг. Спірні податкові повідомлення-рішення вважає законними та обґрунтованими, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Охтирською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014р. за результатами якої складений акт перевірки №60/18-11-22/00992993 від 19.05.2015р. (далі - акт перевірки) (а.с.49-217т.1).

10.06.2015 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки Охтирською ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення №0000492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17878 грн. основного платежу, 8939 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.45т.1), а також податкове повідомлення-рішення № 0000482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 350383 грн. за основним платежем, 87595,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.47т.1).

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0000492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17878 грн. основного платежу, 8939 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.45т.1), суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту акту перевірки та пояснень представника податкового органу, письмового розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення №0000492201 (а.с. 9-10т.4), дана сума включає порушення по взаємовідносинам позивача із ДП "Будмонтаж КПА" за липень 2013р. на суму 1499 грн. ПДВ, за червень 2014р. на суму 2540 грн. ПДВ, вересень 2014р. на суму 13680 грн. ПДВ. Дані порушення позивачем не визнаються, є предметом розгляду даної справи.

Відносно включення суми ПДВ по порушенням із контрагентами ОСОБА_3, ТОВ "Джі.Пі.Ес Транс Порт Контроль", ТОВ "Комюкренторг", ТОВ "НВП "Саб-іскан Груп" на загальну суму 159 грн. податку на додану вартість (27грн.+36грн.+28грн.+68грн.). а також 79,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9-10т.1), позивачем не оспорюється, порушення визнаються, і зазначені порушення не є предметом розгляду даної справи.

Згідно акту перевірки, підставою для висновків про збільшення суми грошових зобов'язань по ДП "Будмонтаж КПА" став висновок перевіряючого про те, що відсутній факт придбання товару позивачем у зазначеного контрагента, відсутні сертифікати якості придбаного товару, відсутнє фактичне постачання товару від ДП "Будмонтаж КПА", в зв'язку із чим формування податкового кредиту по господарським операціям є неправомірним.

Суд не погоджується із висновками податкового органу, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.01.2013 р. між ДП "Тростянецьке лісове господарство" та ДП "Будмонтаж КПА" було укладено договір купівлі-продажу (а.с.99т.2). На виконання даного договору ДП "Будмонтаж КПА" було поставлено товар згідно переліку, зазначених у видаткових накладних №11, №12 від 11.06.2014р., №9,№10 від 22.09.2014р., №16 від 25.07.2013р (а.с.109-110,116т.2). доставка товару була здійснена транспортом продавцем товару ДП "Будмонтаж КПА" (а.с.111-115т.2). Придбаний товар було оприбутковано, використано в господарській діяльності підприємства.

Детальний опис первинних документів по взаємовідносинам із ДП "Будмонтаж КПА" міститься на стор. 21-42 акту перевірки, документи були досліджені перевіряючим (а.с.69-90т.1). Слід зазначити, що на момент складання акту перевірки Охтирською ОДПІ не було отримано результатів зустрічної перевірки діяльності ДП "Будмонтаж КПА". Так, в матеріалах справи міститься довідка про результати зустрічної звірки даних ДП "Будмонтаж КПА" №" 342/18-07-22/31657304 від 26.05.2015р. (а.с. 19-24т.4), згідно висновків якої зустрічною звіркою не встановлено розбіжностей з відомостями ДП "Тростянецьке лісове господарство" за перевіряємий період липень 2013р., червень 2014р., вересень 2014р., суми відображені в податковому обліку ДП "Будмонтаж КПА", досліджені первинні документи, підтверджено факт оплати товару, станом на 31.12.2014р. заборгованість по поставленому товару відсутня (а.с.24т.4).

Натомість в акті перевірки податковий орган посилається на неможливість провести перевірку по ланцюгу придбання ДП "Будмонтаж КПА" електротоварів у постачальників товару, зокрема ТОВ ТД "Новотрейд".

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ДП "Будмонтаж КПА" у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договором поставки інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

Стосовно посилання в акті перевірки на порушену відносно керівника ДП "Будмонтаж КПА" кримінальної справи, слід зазначити, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, який функціонує відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", дійсно слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 09.02.2015 за № 32015200000000013 за фактами ухилення від сплати податків службовими особами ДП "Будмонтаж "КПА", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч.2 КК України. Як зазначає суд, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що протягом 2010 - 2014 років службові особи ДП "Будмонтаж "КПА" (код ЄДРПОУ 31657304) за готівкові кошти придбавали запірну арматуру (крани, задвижки, вентилі і т.д.) без проведення вказаних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Після реставрації зазначеної арматури вона як нова офіційно реалізовувалась службовими особами ДП "Будмонтаж "КПА" на різні виробничі підприємства України, в зв'язку з чим у підприємства виникали податкові зобов'язання по сплаті до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток. В послідуючому, з метою ухилення від сплати податків, службові особи ДП "Будмонтаж "КПА", використовуючи підроблені документи бухгалтерського та податкового обліку, формували штучний податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток підприємства шляхом оформлення безтоварних операцій з придбання запірної арматури від "фіктивних" суб'єктів господарської діяльності (справи №592/2159/15-к, №592/2160/15-к).

Таким чином, кримінальна справа стосується факту неправомірного формування суми податкового кредиту ДП "Будмонтаж КПА" по взаємовідносинам даного підприємства із іншими контрагентами щодо придбання даного товару. Дана кримінальна справа жодним чином не стосується ДП "Тростянецьке лісове господарство" щодо правомірності формування податкового кредиту по придбанню товару від ДП "Будмонтаж КПА". Відповідно до даних Реєстру судових рішень досудовим розслідуванням не заперечується факт реалізації товару ДП "Будмонтаж КПА", питання виключно щодо ведення податкового та бухгалтерського обліку у ДП "Будмонтаж КПА" відносно придбання товару, а не відсутності реалізації позивачу.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, зауважень податкового органу були відсутні, фактично товару було отримано позивачем, використано в господарській діяльності, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що по постачальникам позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу (з ДП "Будмонтаж КПА") до виробника, встановлення порушення ведення податкового обліку у контрагента позивача.

Згідно вимог ст. ст. 15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом. Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд визнає неправомірним та необґрунтованим донарахування ДП "Тростянецьке лісове господарство" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським правовідносинам із ДП "Будмонтаж КПА" (за липень 2013р., червень 2014р., вересень 2014р.) в розмірі 17719 грн., а також суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8859,50 грн. грн. визнаються судом неправомірними та необґрунтованими, в зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині судом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0000482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 350383 грн. основного платежу, 87595,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.47т.1), суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту акту перевірки та пояснень представника податкового органу, письмового розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення №0000482201 (а.с. 9-10т.4), дана сума включає порушення по взаємовідносинам позивача із XINHENG INTERNATIO NAL LIMITED за 2014р., по ПП ОСОБА_4 за 2014 р., порушення щодо завищення доходів на суму 22227 грн. по курсовим різницям за 2014р., дані порушення позивачем не оскаржують ся, визнаються в повному обсязі. Разом із тим, позивач порушення по курсовим різницям та ремонтам основних засобів за 2013-2014р.р. визнає частково.

Представником позивача оспорюється податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2015р. №0000482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 179795 грн. основного платежу та 44948,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, детальний розрахунок якого надано разом із заявою про уточнення позовних вимог (а.с.109т.4).

Суд погоджується із даним розрахунком позивача, вважає, що податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Стосовно порушень по господарським операціям із ДП "Будмонтаж КПА", а саме визначення суми витрат за 2013р. на суму 54484 грн., 2014 р. на суму 149269 грн. щодо придбаного товару, слід зазначити, що дане порушення було зазначено відповідачем за підставами зазначеними аналогічно при дослідженні податку на додану вартість.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток. Однак, при цьому судом встановлено, що досліджені первинні документи свідчать про використання придбаного товару у власній господарській діяльності, подальше використання у власній господарській діяльності придбаного товару у ДП "Будмонтаж КПА", та як наслідок правомірне формування валових витрат щодо взаємовідносин по дослідженим періодам ДП "Тростянецьке лісове господарство" та ДП "Будмонтаж КПА", про що вищезазначено судом при дослідження правомірності формування позивачем податкового кредиту по даному контрагенту.

Таким чином Охтирською ОДПІ неправомірно донараховано ДП "Тростянецьке лісове господарство" суму податку на прибуток по господарським операціям із ДП "Будмонтаж КПА".

Стосовно виявленого порушення щодо заниження доходів у 2013 р. в сумі 31664 грн., що визначаються при визначення об'єкта оподаткування, а саме доходи, отримані від продажу лісо продукції за цінами, меншими за звичайні. Детально дане порушення по контрагентам та періодам відображено перевіряючим в акті перевірки на стор.6-15 акту (а.с. 54-63т.1), зазначені розрахунки сторонами не оспорюються.

Слід зазначити, що податковим органом для порівняння цін реалізації лісо продукції було взято до уваги висновки Державної фінансової інспекції в Сумській області, які вона відобразила в акті ревізії від 15.11.2013р. №07-06/50. Суд не погоджується із розрахунками податкового органу, враховуючи те, що відповідачем було взято до уваги висновки акту ревізії щодо реалізації товару ДП "Тростянецьке лісове господарство" у 2013 році (а.с.77т.4), але при цьому не враховується той факт, що виявлені порушення державною фінансовою інспекцією були повністю усунені у 1 кварталі 2015 року, про що і відображено в акті перевірки на стор. 14 акту (а.с.62т.1). При цьому суд зазначає, що господарська діяльність позивача за перевіряємий період не була збиткова, про що свідчать дані податкової декларації з податку на прибуток.

Стосовно виявленого порушення щодо завищення витрат у 2013 р.-2014р.р., що були віднесені до інших витрат звичайної діяльності від'ємного значення курсових різниць по кредиторській заборгованості, яка виникла внаслідок отримання підприємством від нерезидента авансу (передплати) в іноземній валюті, слід зазначити наступне. Детально дане порушення відображено в акті перевірки на стор.75-83 акту (а.с. 123-131т.1).

Відповідно до п. 153.1.3 п. 153.1 ст.153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердж. наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 р. N 193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за N 515/4736 (далі - Положення), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п. 4 Положення курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до п. 6 Положення у разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Пунктом 7 Положення передбачено, що на кожну дату балансу: монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу; немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції; немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості.

Згідно акту перевірки та в судовому засіданні представниками податкового органу не доведено, які саме норми даних положень було порушено позивачем, при цьому факт наявності курсових різниць податковий орган не заперечував.

Слід зазначити, що позивачем факт вчинення порушення було визнано, але ДП "Тростянецьке лісове господарство" не погоджувалося із сумою завищення витрат у 2014 р.

За клопотанням позивача судом було призначено судову експертизу, і згідно висновку судової економічної експертизи №9885 від 21.01.2016р. (а.с.242-250т.3), після проведеної експертизи встановлено, що позивачем було завищено витрати у 2014 році в сумі 357159 грн., а не 433561 грн. як зазначено в акті перевірки.

Посилання податкового органу на те, що позивачем було надано експерту інший журнал ордер №9 по рах. 362, ніж той, що досліджувався під час перевірки, судом визнається необґрунтованим, оскільки жодних доказів в підтвердження таки висновків Охтирська ОДПІ не надала суду, відсутні жодні докази того, що дані журналу містять розбіжності, відсутні докази того, що під час перевірки досліджувався інших журнал. Крім того, в акті перевірки містяться виключено загальні суми завищених витрат.

Таким чином, податковим органом не доведено правомірність висновків щодо завищення витрат ДП "Тростянецьке лісове господарство" за 2014р. на суму 76402 грн. по курсовим різницям. Також матеріалами справи підтверджується факт неправомірного завищеної суми доходів за 2014р. на суму 67685 грн., про що відображено у висновку судової економічної експертизи №9885 від 21.01.2016р. (а.с.242-250т.3). Під час перевірки також встановлено, що у 2014 р. підприємством було завищено суму доходу в розмірі 95383 грн. в зв'язку із ненаданням підтверджуючих первинних документів на дану суму. Зазначені обставини відображені в акті перевірки на стор.17-19 акту (а.с.65-67т.1).

Стосовно виявленого порушення щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам із ПП ОСОБА_6 у 2014 році, слід зазначити наступне.

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток стало на думку Охтирської ОДПІ, порушення позивачем норм податкового законодавства по правовідносинам із ПП ОСОБА_6 по наданим послугам щодо заготівлі лісо продукції. Детально зазначене порушення відображено на стор. 43-54 акту перевірки (а.с. 91-102т.1).

Відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку, що первинними документами, зокрема актами прийняття робіт та наданих послуг по заготівлі лісопродукції не в повному обсязі підтверджує їх виконання ПП ОСОБА_6, в зв'язку з чим надані ДП "Тростянецьке лісове господарство" первинні документи, не підтверджують фактичного отримання послуг по заготівлі лісопродукції вказаним контрагентом, оскільки містить загальну інформацію. Проте суд не може погодитись з вказаними доводами та висновками Охтирської ОДПІ, виходячи з наступних підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення ДП "Тростянецьке лісове господарство" цивільно-правової угоди щодо отримання від приватного підприємця послуг по заготівлі лісопродукції (а.с.125-185т.2). Матеріалами справи підтверджується, що укладання угоди із ПП ОСОБА_6 передувало проведення відповідного тендеру, тобто вибір суб'єкта господарювання, який в подальшому надавав послуги, був здійснений не на власний розсуд позивача, а згідно проведених тендерів.

На підтвердження товарності та реальності виконання зазначених угод, в матеріалах справи містяться копії належних первинних документів, зокрема: відповідних договорів, технічного завдання, актів виконаних робіт, акти приймання - передачі лісосіки для розробки (а.с. 127-148т.4). Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується, що ПП ОСОБА_6 було направлено на адресу ДП "Тростянецьке лісове господарство" лист про надання дозволу на залучення до робіт субпідрядника ПП ОСОБА_7 (а.с.170т.2), отримано згоду на залучення субпідрядника. Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому ОСОБА_8 укладалися трудові договори із працівниками на виконання відповідних робіт, дані трудові договори зареєстровані в центрі зайнятості (а.с. 204-213т3).

Стосовно висновків податкового органу щодо завищення собівартості на суму 984538 грн., у т.ч. за 2013р. на суму 99070 грн., за 2014 р. на суму 885468 грн. за рахунок включення до складу собівартості витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у сумі , що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду, слід зазначити наступне.

Дане порушення відображено в акті перевірки на стор. 58-68 акту перевірки. Позивачем не заперечується факт виявленого порушення, але заперечується сума витрат. Так, згідно висновку судової економічної експертизи №9885 від 21.01.2016р. (а.с.242-250т.3) сума завищення за 2013 р. становить 4955 грн., а за 2014р. становить суму 724904 грн.

Таким чином податковим органом не надано належних та допустимих доказів правомірності визначення суми, яка зазначена в акті перевірки.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором надання послуг, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

З врахуванням вищезазначеного, відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2015р. №0000492201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17719 грн. основного платежу та 8859,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкового повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2015р. №0000482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 179795 грн. основного платежу та 44948,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в зв'язку із чим уточнені позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 2200грн., сплачена платіжним дорученням №2652 від 26.08.2015р., оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с.3т.1), а також 10164 грн. витрат сплачених за експертне дослідження, що підтверджується листом №9885 від 21.01.2016р. (а.с.241т.3)

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Тростянецьке лісове господарство" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2015р. №0000492201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17719 грн. основного платежу та 8859,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.06.2015р. №0000482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 179795 грн. основного платежу та 44948,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відшкодувати Державному підприємству "Тростянецьке лісове господарство" (м.Тростянець, вул. Нескучанська,3,і.к. 00992993) 13364 грн. витрати зі сплати судового збору та проведення експертизи за рахунок бюджетних асигнувань Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції (м.Охтирка, вул..Снайпера,3).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 29.03.2016р.

Суддя С.М. Гелета