Постанова № 56812348, 17.03.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Луцьк Справа № 803/176/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3033 про зобов'язання виплатити грошову допомогу на оздоровлення, виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплатити недоплачене грошове забезпечення, виплатити грошову компенсацію за 31 день невикористаної щорічної відпустки та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини 3033 про зобов'язання виплатити грошову допомогу на оздоровлення, виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплатити недоплачене грошове забезпечення, виплатити грошову компенсацію за 31 день невикористаної щорічної відпустки та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 травня 2015 року згідно наказу ВК Луцького ОМВК № 90 на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 позивач був призваний на військову службу по мобілізації на особливий період і направлений для проходження служби у 2-гу окрему Галицьку бригаду Національної гвардії України в м. Львів в/ч 3002.

25 червня 2015 року відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України № 3/5-2951 від 22 травня 2015 року переведений для подальшого проходження служби до в/ч 3033 у м. Запоріжжя. З 26 червня 2015 року по 27 липня 2015 року знаходився у розпорядженні командира в/ч 3033, а з 23 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року перебував на посаді командира 4-го взводу 15-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону 23-ї окремої бригади громадського порядку НГУ.

В період служби проходив лікування у стаціонарі лікарні УМВС у м. Львів з 10 по 22 червня 2015 року, де лікування не завершив, та продовжив його у стаціонарі лікарні УМВС м. Запоріжжя з 01 по 20 липня 2015 року, наступне - з 30 липня 2015 року по 13 серпня 2015 року.

19 серпня 2015 року військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Запорізькій області здійснено медичний огляд і встановлено, що ОСОБА_1 «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Відтак, наказом командира Національної гвардії України № 159 від 24 вересня 2015 року позивач був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 1 частини восьмої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира в/ч 3033 № 206 від 29 вересня 2015 року звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу в/ч 3033.

ОСОБА_1 звертався до військкомату з метою ознайомитись із документами, які стосуються його звільнення з військової служби для того, щоб перевірити правильність нарахувань в/ч коштів та грошового забезпечення.

Вказує, що в наданих документах є певні неточності, зокрема, зазначено, що відпустку позивач використав частково, проте не вказано точну кількість днів невикористаної відпустки та за який період; зазначено, що згідно наказу від 27 серпня 2015 року № 182 отримано допомогу на оздоровлення у розмірі 3 500 грн., проте згідно ПКМУ № 111 командир взводу, лейтенант мав би отримувати грошове забезпечення у розмірі 4 680 грн.

Крім того, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини може надаватись в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі в/ч, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпеення. Місячне грошове забезпечення у серпні становило 5 370 грн. 40 коп., а позивачу виплачено лише 3 500 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства при звільненні з вислугою більше 15 років надається відпустка 40 днів. У позивача на день звільнення залишився 31 день невикористаної щорічної основної відпустки, тому ОСОБА_1 просить виплатити компенсацію зазначеної відпустки.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

У письмових запереченнях від 15 березня 2016 року представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з таких підстав:

По перше. Позивач 25 серпня 2015 року подав рапорт із проханням надати відпустку.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період, тому йому була надана відпустка 9 днів (прослужив 3 місяці, на момент надання відпустки вислуга складала 14 років).

По друге. Грошове забезпечення визначено в Постанові КМУ від 09 квітня 2014 року № 111. Посадові оклади визначені в додатку № 1 до Постанови КМУ № 1294 від 07 листопада 2007 року - посадовий оклад командира взводу 750-850 грн.; оклад за військове звання «лейтенант» - 110 грн. Всі виплати проводились у відповідності до вимог чинного законодавства.

Премія, яка виплачувалась згідно розпорядження командувача НГУ щомісячно, у вигляді нагороди, в розмірі 100 %, а з 01 вересня 2015 року в розмірі 200 % не впливала на розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Наказ на виплату допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 був виданий 27 серпня 2015 року № 182, тому розмір такої допомоги становив 3 500 грн.

По третє. Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) в/ч про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість чи неможливість проведення виплати.

20 серпня 2015 року позивачем був поданий рапорт із проханням надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Дане питання розглянуто на засіданні комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги. Комісія прийняла рішення виплатити таку допомогу відповдно до протоколу №9 від 28 серпня 2015 року в розмірі 3 500 грн.

По четверте. Моральна душевна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Оскільки, ОСОБА_1 у добровільному порядку пройшов військову-лікарську комісію ГУ МВС У Запорізькій області, власноручно написав рапорт на звільнення за станом здоров'я, жодних прикладів завданих в/ч 3033 фізичного болю та страждань, душевних страждань, прикладів приниження честі та гідності не навів, а відтак, моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. не обґрунтував (а. с. 50-54).

У судове засідання 17 березня 2016 року представник відповідача не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 07 травня 2015 року згідно наказу ВК Луцького ОМВК № 90 на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 позивач був призваний на військову службу по мобілізації на особливий період і направлений для проходження служби у 2-гу окрему Галицьку бригаду Національної гвардії України в м. Львів в/ч 3002 (а. с. 7).

25 червня 2015 року відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України № 3/5-2951 від 22 травня 2015 року військовослужбовець переведений для подальшого проходження служби до в/ч 3033 у м. Запоріжжя (а. с. 8).

Наказом командира військової частини 3033 Національної гвардії України від 26 червня 2015 року № 134 лейтенанта ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення (а. с. 59), а з 23 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року перебував на посаді командира 4-го взводу 15-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону 23-ї окремої бригади громадського порядку НГУ.

В період служби проходив лікування у стаціонарі лікарні УМВС у м. Львів з 10 по 22 червня 2015 року, де лікування не завершив, та продовжив його у стаціонарі лікарні УМВС м. Запоріжжя з 01 по 20 липня 2015 року, наступне - з 30 липня 2015 року по 13 серпня 2015 року (а. с. 60-63).

19 серпня 2015 року військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Запорізькій області здійснено медичний огляд і встановлено, що ОСОБА_1 «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Відтак, наказом командира Національної гвардії України № 159 від 24 вересня 2015 року позивач був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 1 частини восьмої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира в/ч 3033 № 206 від 29 вересня 2015 року звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу в/ч 3033.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), а також у Законі України «Про Збройні Сили України».

На підставі Указу Президента України від 14 січня 2016 року № 15/2015 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач набув статусу військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 40 вказаного Закону встановлено гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ін.

Права військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Відповідно до статті 10-1 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Пунктом 20 статті 10-1 цього ж Закону встановлено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв'язку з оголошенням демобілізації, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України у порядку, встановленому пунктом 14 цієї статті.

У рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв'язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 25 серпня 2015 року самостійно написав рапорт із проханням надати йому щорічну основну відпустку за 2015 рік тривалістю 9 діб з виплатою грошової допомоги на оздоровлення (а. с. 69). Фактично позивач звільнений 29 вересня 2015 року, тобто відслужив повних 4 місяці за мобілізацією враховуючи період служби у в/ч 3002 з 07 травня 2015 року по 24 червня 2015 року оскільки щорічну відпустку не використав про що зазначено в наказі №155 від 25 червня 2015 року (а.с.8).

З наведеного слідує, що військовослужбовець проходив службу з 07 травня 2015 року по 29 вересня 2015 року, відтак має право на відпустку терміном 12 діб, дев'ять із яких використав, а за три дні військова частина 3033 зобов'язана виплатити компенсацію.

Пояснення позивача, що він не звільнений з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв'язку з оголошенням демобілізації, тому на нього не поширюються правила за пунктом 20 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не беруться судом до уваги оскільки у відповідності до статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 набув статус військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період і саме за цих умов відпустка надається із розрахунку 1/12 частини тривалості відпуски, на яку він має право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Звідси суд доходить висновку, що на момент написання рапорту на відпустку 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 правильно було надано 9 діб щорічної основної відпустки, але, ураховуючи, що зі служби військовослужбовця звільнено з 29 вересня 2015 року, то останній має право ще на три дні відпустки.

Щодо позовних вимог про зобов'язання виплатити грошову допомогу на оздоровлення, виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплатити недоплачене грошове забезпечення суд зазначає наступне.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2014 року №111 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Наказу МВС України від 04 липня 2014 року № 638 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам».

З 18 березня 2014 року установлено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (Постанова Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2014 року № 111 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період).

Посадові оклади визначені в додатку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - посадовий оклад командира взводу 750-850 грн., оклад за військове звання «лейтенант» - 110 грн.

Як убачається з особистої картки на грошове забезпечення №2300 такі виплати позивачу проводились (а. с. 72).

Премія, яка виплачувалась згідно розпорядження командувача національної гвардії України щомісячно, у вигляді нагороди, в розмірі 100%, а із 01 вересня 2015 року в розмірі 200% не впливала на розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Разом з тим, в розділі XXIII Наказу МВС України від 04 липня 2014 року № 638 визначено порядок виплати грошової допомоги на оздоровлення (далі - Наказ № 638).

Відповідно до пункту 23.1. Наказу № 638 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород, які не мають постійний характер), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 23.4 Наказу № 638).

Наказ на виплату грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 3 500 грн. виданий 27 серпня 2015 року за №182

ОСОБА_1 19 січня 2016 року звернувся до командира в/ч 3033 Каргаєва А.І. у зв'язку із неотриманням вказаної грошової допомоги у розмірі 3 500 грн. Просив перерахувати кошти на його банківський рахунок. Дане звернення в/ч 3033 отримане лише 26 січня 2016 року (а. с. 74).

Листом від 03 лютого 2016 року позивачу повідомлено, що сума грошової допомоги знаходиться на депонованому рахунку та в найкоротший термін буде перерахована на надані реквізити.

У зв'язку з тим що лист з реквізитами надійшов до військової частини лише 26 січня 2016 року, а виплата грошового забезпечення проводиться один раз на місяць відповідно до Наказу № 638 та контролюється Управлінням державної казначейської служби України, тому 11 лютого 2016 року кошти були перераховані на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1, що підтверджується копією виписки Приватбанку. Дана обставина не заперечується самим позивачем (а. с. 73).

Крім того, відповідно до пункту 22 Розділу ХХІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини може надаватися в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення.

Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість чи неможливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Матеріальна допомога надається на підставі рапорту у кожному конкретному випадку.

Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців, наявними підтверджувальними документами, передається до фінансового органу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

Так, 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (а. с. 67).

Як убачається з протоколу № 9 від 28 серпня 2016 року, на засіданні комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги прийнято рішення виплатити дану допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення (а. с. 68). Вказана допомога була виплачена у вересні під час виплати грошового забезпечення.

Дані обставини також підтверджуються письмовими доказами, а саме грошовим атестатом № 936, який виданий в/ч 3033 та засвідчує, що командир 4-го стрілецького взводу 15-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону, лейтенант ОСОБА_1 отримував.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача, що грошове забезпечення за липень-вересень 2015 року йому виплачувалося в неналежному розмірі, оскільки надані ОСОБА_1 розрахунки (а.с.17-21) не містять жодного нормативного обґрунтування та спростовуються грошовим атестатом (а.с.12-13) та письмовими запереченнями представника відповідача. В даному випадку, на думку суду, грошове забезпечення позивачу виплачено в належному розмірі та відповідно до посади, яку він займав.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, суд зауважує наступне.

Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 9 цієї ж Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для повного всебічного та офіційного з'ясування обставин справи, суд керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України з власної ініціативи зобов'язав позивача надати суду докази завдання йому відповідачем моральної шкоди та які підтверджують її розмір.

Відповідно до усних пояснень у судовому засіданні, позивач стверджує, що завдана йому моральна шкода, заподіяна протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, виходячи із принципу розумності та справедливості, повинна бути відшкодована у грошовому вигляді в розмірі 20000 грн. Наголошував, що зазнав моральних страждань, які виразились у приниженні честі, гідності офіцера.

Проте, на думку суду, позивачем не надані належні докази, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди, не надані суду пояснення з яких він виходив при оцінці завданої моральної шкоди, а надані пояснення у судовому засіданні не підтверджені жодними письмовими доказами, та не пов'язані з наслідком моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних ОСОБА_1 незаконними діями або бездіяльністю в/ч 3033.

Більше того, позивач у добровільному порядку пройшов військово-лікарську комісію ГУМВС України в Запорізькій області та власноручно написав рапорт із проханням на звільнення за станом здоров'я, який і був задоволений.

Оскільки під час судового розгляду ОСОБА_1 не в повній мірі навів суду у чому саме проявилися моральні чи фізичні страждання через незаконне звільнення, не довів суду, що була принижена його честь, гідність, престиж або ділова репутація, або що він втратив нормальні життєві зв'язки з оточуючими людьми, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн слід відмовити.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить висновку про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання військової частини 3033 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 3 (три) календарних дні невикористаної щорічної відпустки.

За обставин відмови у задоволенні позову (за відшкодування моральної шкоди) керуючись статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не повертаються.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2014 року № 111 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Наказу МВС України від 04 липня 2014 року № 638 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати військову частину 3033 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 3 (три) календарних дні невикористаної щорічної відпустки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 22 березня 2016 року.