Рішення № 56810039, 29.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2566/16

Головуючий у першій інстанції Нікітішин В. П.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Комаровської Н.В., Черевко П.Н.

з участю секретаря Ярахмедова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства, стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 січня 2016 року,

встановила:

В листопаді 2015 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилалася на те, що з 2011 року по 28 лютого 2012 року вона перебувала з відповідачем в фактичних шлюбних стосунках та завагітніла від нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила сина та зареєструвала його як ОСОБА_4.

Позивачка просила визнати відповідача батьком дитини, внести відповідні зміни в актовий запис про народження та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів доходу.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 січня 2016 року позов задоволений: суд визнав відповідача батьком дитини, забов»язав відділ ДРАЦС РС Котовського міськрайонного управління юстиції в Одеській області внести відповідні зміни в актовий запис про народження, стягнув з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів доходу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком ОСОБА_4 та забов»язаний сплачувати аліменти на його утримання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на законі та не підтверджуються матеріалами справи.

З копії актового запису про народження №322 від 10 липня 2012 року вбачається, що позивачка є матерю ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Батьком дитини записаний ОСОБА_5. Підставою запису відомостей про батька є заява матері в порядку ч.1 ст.135 СК України(а.с.19).

Висновки суду про те, що батьком дитини є відповідач ОСОБА_3 грунтується на показах свідка ОСОБА_6, який пояснив, що він є зведеним братом позивачки і зі слів позивачки йому відомо, що батьком дитини є відповідач. Позивачка проживала на квартирі по АДРЕСА_1. З середини вересня та в жовтні 2011 року відповідач проживав разом з позивачкою в її квартирі.

Колегія суддів вважає, що позивачкою відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження батьківства відповідача. В справі відсутні медичні відомості про строк вагітності позивачки з вересня-жовтня 2011 року, на якому місяці вагітності пройшли пологи. Позивачкою не заявлено клопотання про призначення судово-генетичної експертизи.

Судом першої інстанції не враховані роз'яснення, які містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Позивачка не з»явилася до суду апеляційної інстанції, не надала доказів на підтвердження позовних вимог. Тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги не доведені відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягають.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 803 гривні 88 копійок підлягають стягненню з позивачки на користь відповідача на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 січня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства, стягнення аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 803 гривні 88 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

Н.В.Комаровська

П.Н.Черевко