Ухвала суду № 56809798, 30.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5230/16-к

Провадження 1-кс/522/5844/16

У Х В А Л А

30 березня 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Констатиновій Х.Ф., за участю прокурора Аракеляна Р.М., слідчого Балабана С.П., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області підполковника поліції Балабана С.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суворове, Ізмаїльського району Одеської області, українця, громадянина України, який має вишу освіту, пенсіонера, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за наступних обставин.

Досудовим слідством установлено, що в період часу з листопада 2004 року по травень 2006 року ОСОБА_2, перебуваючи на той час на посаді голови правління Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат», розташованого у будинку № 31 по вулиці Промисловій у місті Одесі (далі за текстом - ВАТ «ОДБК»), та маючи (відповідно до статуту підприємства) організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські повноваження щодо розпорядження та управління майном підприємства, маючи корисливий мотив та злочинний намір щодо використання наданих йому службових повноважень всупереч інтересам очолюваного ним підприємства та діючи в інтересах третіх осіб, вчинив протиправні дії при наступних обставинах.

В період часу з листопада 2004 року по травень 2009 року Відкритим акціонерним товариством «Одеський домобудівельний комбінат» спільно з підпорядкованим Дочірнім підприємством «Жилбуд» (далі за текстом - ДП «Жилбуд») проводилось будівництво житлового будинку за будівельною адресою АДРЕСА_5 Встановлено, що між ВАТ «ОДБК» та ДП «Жилбуд» склалися господарські відносини з приводу будівництва вказаного вище житлового будинку, у процесі будівництва якого у ВАТ «ОДБК» виникла заборгованість перед ДП «Жилбуд».

ОСОБА_2, перебуваючи на посаді голови правління ВАТ «ОДБК» та маючи повну обізнаність щодо фінансово - господарського стану підприємства, розуміючи та визнаючи факт наявної заборгованості ВАТ «ОДБК» перед ДП «Жилбуд», усвідомлюючи наявність у нього відповідних повноважень щодо права підпису фінансових та господарських документів (згідно статуту ВАТ «ОДБК»), а також наявність повноважень щодо управління та розпорядження майном підприємства, діючи умисно та зловживаючи своїм службовим становищем, 09.11.2004 у невстановленому слідством місці та у невстановлений час підписав та видав на ім'я ОСОБА_4 (який на той час перебував на посаді директора підпорядкованого ВАТ «ОДБК» Дочірнього підприємства «Жилбуд» та за сумісництвом виконавчого директора ВАТ «ОДБК») - довіреність від 09.11.2004, відповідно до тексту якої Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівельний комбінат» в особі голови правління ОСОБА_2, діючого на підставі статуту, даною довіреністю уповноважив виконавчого директора ВАТ «ОДБК» та за сумісництвом директора ДП «Жилбуд» ОСОБА_4 укласти договори інвестування з третіми особами на квартири за будівельною адресою АДРЕСА_6, для чого надав останньому право (відповідно до тексту довіреності) підписувати договори від імені ВАТ «ОДБК» або ДП «Жилбуд» з третіми особами на вказані вище квартири, отримати грошові кошти від третіх осіб та внести їх у касу ДП «Жилбуд», списати заборгованість ВАТ «ОДБК» за виконані роботи, а також виконувати інші дії та повноваження, пов'язані з реалізацією та продажем даних квартир. Згідно висновку експерта науково - дослідного експертно - криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 300 - П від 22.09.2015 підпис від імені ОСОБА_2 у довіреності від 09.11.2004, виконаний самим ОСОБА_2

Згідно з рішенням Суворовського районного суду міста Одеси по справі № 1527/1628/12 від 25.03.2015 (набрало законної сили), яким задоволено позов ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» про визнання договору про співпрацю по інвестуванню будівництва дійсним та визнання права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 зазначено, що право укладати договір інвестування з ОСОБА_5 було надано ДП «Жилбуд» Відкритим акціонерним товариством «Одеський домобудівельний комбінат» відповідно до довіреності від 09.11.2004, що також підтверджується підписаним 19.05.2006 між ВАТ «ОДБК» та ДП «Жилбуд» Актом (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали.

В подальшому ОСОБА_2, скориставшись наданими йому відповідно до статуту ВАТ «ОДБК» адміністративно - господарськими повноваженнями, розуміючи факт підписання ним та видачі Дочірньому підприємству «Жилбуд» відповідної довіреності щодо надання права укладання інвестиційних договорів на відповідні квартири, розуміючи вчинення ним одностороннього правочину, його правові наслідки та те, що дані квартири не перебувають в його розпорядженні як голови правління підприємства та те, що відповідно до виданої ним довіреності право укладання інвестиційних договорів передано до ДП «Жилбуд», діючи умисно, приступив до реалізації свого злочинного наміру, а саме у період часу з листопада 2004 року по травень 2006 року (розуміючи, що Дочірнім підприємством «Жилбуд» на підставі виданої довіреності від 09.11.2004 будуть укладатись інвестиційні договори на відповідні квартири з інвесторами будівництва) зловживаючи своїм службовим становищем голови правління ВАТ «ОДБК» в інтересах третіх осіб, уклав від імені даного підприємства інвестиційні договори на відповідні (вказані у раніше наданій ним довіреності ДП «Жилбуд») квартири з наступними фізичними особами:

1. ОСОБА_7, договір №18/19 від 16.03.2005 на суму 280 700 (двісті вісімдесят тисяч сімсот) гривень;

2. ОСОБА_8, договір № 36/19 від 16.03.2005 на суму 285 426 (двісті вісімдесят п'ять тисяч чотириста двадцять шість) гривень;

3. ОСОБА_7, договір № 51/19 від 16.03.2005 на суму 280 700 (двісті вісімдесят тисяч сімсот) гривень;

4. ОСОБА_7, договір № 85/19 від 16.03.2005 на суму 268 580 (двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень;

5. ОСОБА_9, договір № 34/19 від 05.10.2005 на суму 125 350 (сто двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень;

6. ОСОБА_10, договір № 19/75 від 07.02.2005 на суму 129 928 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень;

7. ОСОБА_11, договір № 140/19 від 26.11.2004 на суму 196 266 (сто дев'яносто шість тисяч двісті шістдесят шість) гривень;

8. ОСОБА_12, договір № 142/19 від 29.11.2004 на суму 150 890 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот дев'яносто) гривень;

9. ОСОБА_13, договір № 177/19 від 29.11.2004 на суму 127 460 (сто двадцять сім тисяч чотириста шістдесят) гривень;

10. ОСОБА_14, договір № 179/19 від 16.02.2005 на суму 213 894 (двісті тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривень.

11. ОСОБА_15, договір № 180/19 від 16.06.2005 на суму 327 732 (триста двадцять сім тисяч сімсот тридцять дві) гривні;

В подальшому ОСОБА_2, усвідомлюючи те, що він як голова правління ВАТ «ОДБК» (маючи відповідні надані йому згідно статуту підприємства повноваження) підписав та видав довіреність від 09.11.2004 на ім'я директора ДП «Жилбуд» ОСОБА_4 щодо права укладання інвестиційних договорів на відповідні згадані вище квартири, а також те що ним раніше у період часу з листопада 2004 року по травень 2006 року були підписані договори інвестування з фізичними особами щодо зазначених у довіреності від 09.11.2004 квартир від імені ВАТ «ОДБК», розуміючи наявність у ВАТ «ОДБК» боргових зобов'язань перед ДП «Жилбуд» та необхідність їх врегулювання, усвідомлюючи відсутність правових підстав щодо розпорядження відповідними квартирами, 19.05.2006 діючи від імені ВАТ «ОДБК», перебуваючи на той час на посаді генерального директора підприємства, уклав з ДП «Жилбуд» правочин - Акт часткового взаєморозрахунку (далі за текстом - Акт), відповідно до якого ВАТ «ОДБК» визнало заборгованість перед ДП «Жилбуд» у сумі 16.459.146 (шістнадцять мільйонів чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч сто сорок шість) гривень та передало Дочірньому підприємству право укладення інвестиційних договорів на вищевказані квартири в рахунок списання частини виниклого у ВАТ «ОДБК» боргу перед ДП «Жилбуд», а саме за будівельною адресою АДРЕСА_4 ОСОБА_2, перебуваючи на той час на посаді генерального директора ВАТ «ОДБК», уклавши зазначений вище правочин з ДП «Жилбуд» щодо відповідних квартир, на які ним раніше були укладені інвестиційні договори з фізичними особами, тим самим підтвердив правомірність дій ДП «Жилбуд» щодо укладання інвестиційних договорів на відповідні квартири. Згідно висновку експерта Головного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 127 від 07.07.2008 підпис від імені ОСОБА_2 в Акті від 19.05.2006, виконаний самим ОСОБА_2

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 по справі 4/164 - 08 - 4331 рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2008 скасовано, у задоволені позову ВАТ «ОДБК» про визнання Акту часткового взаєморозрахунку від 19.05.2006 недійсним відмовлено.

Вищим господарським судом України за результатами розгляду справи № 4/164 - 08 - 4331, касаційна скарга ВАТ «ОДБК» залишена без задоволення, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 залишена без змін.

В постанові Вищого господарського суду України по відповідній справі судом зазначено, що визнання недійсним Акта взаєморозрахунків від 19.05.2006, відповідно до якого ДП «Жилбуд» надавалось право укладання договорів інвестування житла з третіми особами на зазначені в Акті квартири, має своїм наслідком висунення позивачем заперечень щодо правомірності підстав для укладання інвестиційних договорів та наявності у інвесторів майнового права на ці квартири, що і відбувається у дійсності у справах за позовами цих осіб про визнання за ними права власності на квартири у порядку цивільного судочинства.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, що виразилися у зловживанні останнім своїм службовим становищем голови правління ВАТ «ОДБК» на користь третіх осіб, а саме в укладенні договорів інвестування від імені ВАТ «ОДБК» з відповідними вищезгаданими фізичними особами - інвесторами без наявності відповідних на те підстав, (у зв'язку з передачею ним права укладання інвестиційних договорів на відповідні квартири до ДП «Жилбуд» та укладенні даним підприємством інвестиційних договорів з відповідними фізичними особами на підставі виданої ВАТ «ОДБК» в особі ОСОБА_2 довіреності від 09.11.2004) інвестори будівництва відповідного будинку, які укладали договори інвестування з Дочірнім підприємством «Жилбуд» та мали законні підставі щодо реалізації своїх майнових прав на відповідні квартири (дані обставини встановлені та дослідженні Одеським апеляційним господарським судом, про що судом 10.04.2014 винесена відповідна постанова по справі 4/164 - 08 - 4331 про визнання Акта часткового взаєморозрахунку від 19.05.2006 дійсним, а також рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 31.07.2014), а саме: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_24, ОСОБА_6, були позбавлені можливості набуття права власності на відповідні квартири, чим були порушені охоронювані законом права, свободи та інтереси даних осіб, а також даним особам була спричинена матеріальна шкода у розмірі 2.710.465 (два мільйони сімсот десять тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень.

Таким чином, ОСОБА_2, обґрунтовано підозрюється у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, що спричинило тяжкі наслідки.

У зв'язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на те, що ризики вказанні в клопотанні слідчого, нічим не підтверджується, вважають підозру необґрунтованою. Рішенням ВССУ встановлено, що ОСОБА_2 під час скоєння злочину не був головою правління, не займав ніякої посади на підприємстві. ОСОБА_25 є інвалідом 2 групи, позитивно характеризується за місцем роботи, має чисельні нагороди та подяки виконання професійних обов'язків.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який карається позбавленням волі на строк до 6 років, тому є ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Можливість призначення підозрюваному, у разі визнання його виним, покарання у вигляді позбавлення волі, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозрюваному ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного та його майновий стан, вважаю за необхідне визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі УДДВП в Одеській області.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що складає 55 120 (п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кс/522/5844/16.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки;

2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту оголошення ухвали слідчого судді, тобто з 11:30 години 30 березня 2016 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 29 травня 2016 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

30.03.2016