Ухвала суду № 56809387, 22.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/24095/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши заяву державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ про встановлення способу та порядку виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ про встановлення способу та порядку виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості, ОСОБА_7, за участю третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні місцями загального користування в квартирі, зобовязання знесення капітальної стіни в коридорі і двох дверей в коридорах загального користування, про визнання недійсним акту про встановлення фактичного користування приміщеннями квартири, про заборону зайняття підприємницькою діяльністю в комунальній квартирі, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні представник Приморського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду підтримала та просила задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2015 року до Другого Приморського районного ВДВС ОМУЮ надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття в примусове виконання виконавчого листа № 1522/24095/12 виданого Приморським районним судом м. Одеси 11.02.2015 року, на рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року по справі № 22-ц/785/2626/14 про зобовязання ОСОБА_4 за власні кошти демонтувати металеві двері, самовільно встановлені нею у коридорі комунальної квартири АДРЕСА_1.

У своєму поданні державний виконавець зазначає, що рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року ОСОБА_10 не виконується у добровільному порядку, на підставі чого просить змінити спосіб та порядок виконання рішення в частині зобовязання ОСОБА_4 за власні кошти демонтувати самовільно встановлені двері.

Разом з тим, відповідно до ст.373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Зміна способу або порядку виконання може відбуватися у заміні одного заходу примусового виконання судового рішення іншим.

Зміна у способі і порядку виконання виникає тоді, коли при виконанні рішення адміністративного суду, яким присуджені певні речі, кошти, неможливо їх повернути за їх відсутності. Це дає підставу для звернення стягнення на грошові кошти тощо.

Отже, матеріалами справи не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Виконання рішення суду можливо без зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Таким чином, подання державного виконавця про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення не підлягає задоволенню, оскільки в разі задоволення його вимог фактично буде змінено по суті зміст резолютивної частини рішення суду, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України «Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Згідно ст. 33 вказаного Закону, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також встановлення чи про зміну способу і порядку виконання. Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку. По інших рішеннях відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.

Тож, на думку суду, викладені заявником вимоги стосуються в цілому вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, можуть істотно змінити зміст резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.

Тому, суд вважає, що у задоволенні подання державного виконавця про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення необхідно відмовити.

Керуючись ст. 373 ЦПК України - суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ про встановлення способу та порядку виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості, ОСОБА_7, за участю третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні місцями загального користування в квартирі, зобовязання знесення капітальної стіни в коридорі і двох дверей в коридорах загального користування, про визнання недійсним акту про встановлення фактичного користування приміщеннями квартири, про заборону зайняття підприємницькою діяльністю в комунальній квартирі, про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали

Суддя: 22.03.2016