Ухвала суду № 56808575, 30.03.2016, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/1018/14-ц Провадження № 4-с/486/2/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Падалка В.О.

при секретарі Асєєвій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, на його бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, на його бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії, в якій просить поновити десятиденний строк звернення до суду, визнати неправомірною постанову державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 20.01.2016 року, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині невиконання вимог ч.2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не накладення штрафу і зобовязати державного виконавця виконати вимоги ч.2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та направити подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Свої вимоги ОСОБА_1мотивує тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Южноукраїнського МУЮ Миколаївської області знаходився виконавчий лист № 486/1018/14-ц, виданий 29.10.2015 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, яким зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 приймати участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

28.11.2015 року у звязку з невиконанням боржницею рішення суду старшим державним виконавцем Іщенко В.Б. винесено постанову про накладення на неї штрафу.

23.12.2015 року боржниця надіслала на адресу ВДВС заяву про те, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, однак ніяких доказів не надала.

В січні 2016 року старший державний виконавець Іщенко В.Б. в його присутності запропонувала ОСОБА_3 виконати рішення суду, але остання ігнорувала її вимогу.

Старший державний виконавець Іщенко В.Б., в порушення вимог ч. 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», не наклала на ОСОБА_3 штраф у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення суду та не звернулася з поданням до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

20.01.2016 року старший державний виконавець Іщенко В.Б. незаконно винесла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, у звязку з направленням за належністю до ВДВС Арбузинського району Миколаївської області.

В судовому засіданні ОСОБА_1підтримав скаргу та просив її задовольнити, оскільки вважає дії старшого державного виконавця Іщенко В.Б. неправомірними.

Представник ВДВС Южноукраїнського МУЮ в Миколаївській області ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги.

ОСОБА_2 пояснила, що з 19.11.2015 року на виконанні у ВДВС Южноукраїнського МУЮ в Миколаївській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Южноукраїнського міського суду від 29.10.2015 року № 486/1018/14-ц про зобовязання ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 приймати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5.

На адресу відділу 18.11.2015 року надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з оригіналом виконавчого листа, в якому було вказано, що ОСОБА_3 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, а проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_1 наполягав на прийнятті виконавчого листа до виконання ВДВС Южноукраїнського МУЮ в Миколаївській області.

19.11.2015 року заступником начальника ВДВС Южноукраїнського МУЮвинесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. Даною постановою боржнику надано строк для самостійного виконання до 27.11.2015 року включно.

28.11.2015 року на адресу відділу надійшла заява стягувача, згідно якої встановлено, що рішення суду ОСОБА_3 у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

На підставі вимог ч. 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», нею того ж дня винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3

17.12.2015 року на адресу ОСОБА_3 нею було направлено повторну вимогу про виконання рішення суду у строк до 24.12.2015 року.

28.12.2015 року на адресу ВДВС Южноукраїнського МУЮ в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_3, в якій вона заявила, що з квітня 2013 року проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5.

Тому, відповідно до вимог частини 2 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобовязує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій, 20.01.2015 року нею було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий лист направлено за належністю до ВДВС Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області для подальшого виконання за місцем проживання боржника ОСОБА_3, за яким 27.01.2016 року відкрито виконавче провадження.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення місця проживання дитини вирішено зобовязати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 приймати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

18.11.2015 року на адресу ВДВС Южноукраїнського МУЮ в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з оригіналом виконавчого листа, в якому було вказано, що ОСОБА_3 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, а проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4(а.с.41,56).

19.11.2015 року заступником начальника ВДВС Южноукраїнського МУЮвинесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 486/1018/14-ц. Даною постановою боржнику надано строк для самостійного виконання до 27.11.2015 року включно(а.с. 23).

28.11.2015 року на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1, згідно якої встановлено, що рішення суду ОСОБА_3 у встановлений державним виконавцем строк не виконано(а.с.45).

28.11.2015 року на підставі вимог ч. 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Іщенко В.Б. винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3В.(а.с.47).

17.12.2015 року на адресу ОСОБА_3 старшим державним виконавцем Іщенко В.Б. було направлено повторну вимогу про виконання рішення суду у строк до 24.12.2015 року(а.с.50).

28.12.2015 року на адресу ВДВС Южноукраїнського МУЮ в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_3 від 23.12.2015 р., в якій вона заявила, що з квітня 2013 року проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.51).

Відповідно до вимог частини 2 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобовязує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

20.01.2016 року старшим державним виконавцем Іщенко В.Б. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий лист направлено за належністю до ВДВС Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області для подальшого виконання за місцем проживання боржника ОСОБА_3 в смт. Костянтинівка, Арбузинського району Миколаївської області по вул. Садова, 9, за яким 27.01.2016 року відкрито виконавче провадження ВДВС Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області (а.с.53).

Враховуючи викладене, суд вважає,що доказів неправомірності дій старшого державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ Миколаївської області Іщенко В.Б. матеріали справи не містять, дії державного виконавця відповідали вимогам чинного законодавства, права та законні інтереси скаржника не порушені, а тому скарга ОСОБА_1М на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_2 та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 від 20.01.2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №486/1018/14-ц, на його бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області, через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_6