Рішення № 56807804, 23.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

23.03.2016 Справа № 127/4217/15-ц

Провадження № 2/127/621/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.

при секретарі Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про поділ житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку. Свої вимоги мотивувала тим, що 28.05.2003 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_1 договір довічного утримання, відповідно до якого їй передано 3/8 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1 Зазначене майно належало ОСОБА_5 на підставі рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 4 листопада 1997 року, яким було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та визнано право власності: за ОСОБА_5 - на 1/4 та 1/8 частину будинковолодіння та за ОСОБА_4 - на 1/8 частину цього ж будинку. Зважаючи, що сторони не досягли згоди щодо поділу майна, а відповідачка не користується своєю часткою, позивач і звернулася до суду з вказаним позовом у якому просить суд поділити між співвласниками 1/2 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, шляхом виділення їй 3/8 частки, які вона отримала за договором довічного утримання від ОСОБА_5 у 2003 році.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2015 року із занесенням до Журналу судового засідання (без винесення окремого процесуального документа) ОСОБА_3 було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року ОСОБА_2 був залучений до участі в справі як процесуальний правонаступник відповідача ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовні заяві, просили їх задовольнити, наголошуючи на дійсності договору довічного утримання.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, надавши письмові заперечення. При цьому вказувала, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності у будинку АДРЕСА_1 в позові слід відмовити та зняти арешт з майна.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, мотивуючи тим, що право власності ОСОБА_1 на частку будинку АДРЕСА_1, про що ухвалено рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині права спільної власності на майно та його поділу.

Судом встановлено, що після смерті у 1994 році ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 Спадщину у рівних частках прийняли спадкоємці за законом - дружина покійного - ОСОБА_5 та його дочка - ОСОБА_4.

У 1997 році ОСОБА_5 подала до Староміського районного суду м. Вінниці позов до ОСОБА_4 про визнання права власності на 3/8 частини будинку та господарських будівель. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 04.11.1997 року, визнано ? частину будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у зв'язку з чим визнано за ОСОБА_5 право власності на ? будинку по вказаній адресі та визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_9 у розмірі 1/8 частини будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1, а також визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_9 у розмірі 1/8 частини будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1.

28 травня 2003 року ОСОБА_5 уклала із ОСОБА_1 договір довічного утримання, за яким передала у власність останній належній їй 3/8 частин спірного будинку. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Вищевказане рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 04.11.1997 року було скасоване ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31.08.2009 року та справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результати розгляду цієї справи, до участі в якій залучена ОСОБА_1, як правонаступник ОСОБА_5, рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 12.11.2010 року по справі № 2-59/10 задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на 3,48 кв. м. житлової кімнати 2-5 у житловому будинку АДРЕСА_1 що становить 2,5 % ідеальної частки у будинковолодінні та право власності на 80 % цього ж будинковолодіння, що разом складає 82,5 % будинковолодіння АДРЕСА_1. В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10.01.2011 року у вказаній справі внесено зміни до рішення суду першої інстанції від 12.11.2010 року та задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_1, як правонаступником ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом право власності на 8,75 % у будинку АДРЕСА_1. Також визнано право власності на 8,75 % у цьому ж будинку за ОСОБА_4. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № ОС-61, проведеного 15.11.2011 року експертом Вінницької торгово-промислової палати, переведено частки, що виражені у відсотках, у прості арифметичні дроби, відповідно до якого частка ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 складає 4/5 та 1/40 частки, а всього разом 66/80 часток, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складають по 7/80 часток у кожної.

ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на 33/40 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення суду по справі № 2-59/10.

19.12.2013 року ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на 7/80 часток у будинку АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Вказані обставини встановленні також рішенням Вінницького міського суду від 20.01.2015 року в цивільній справі №127/21880/14-ц та в силу положень ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Цим же рішенням - рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2015 року в цивільній справі №127/21880/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_10, про припинення права особи на частку у спільному майні, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.05.2015 року, позов задоволено, припинено за ОСОБА_1 право власності на 7/80 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості належної їй на праві приватної власності 7/80 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1 грошові кошти у розмірі 91 594,00 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА у Вінницькій області згідно квитанції № ПНІ4650 від 16.01.2015 року. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/80 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлені ці обставини.

Таким чином на сьогодні будинок АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_3 - 73/80 частки (33/40+7/80) та ОСОБА_2 - 7/80 частки. ОСОБА_4 10.07.2015 року подарувала свою частку в даному будинку ОСОБА_2 (а.с.211 т.1)

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач, звертаючись до суду, просить, як співвласник, поділити ? частину житлового будинку між двома співвласниками, виділивши їм в натурі частки вказаного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, зазначаючи про неможливість узгодження порядку користування майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. За відсутності згоди порядок володіння та користування майном визначається судом за позовом одного або декількох співвласників.

Разом з тим, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що у позивача відсутня частка у праві спільної власності на спірний будинок, яким позивач обґрунтовувала свою вимогу, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Жодного іншого доказу щодо наявності права власності у позивача на частку у будинку АДРЕСА_1 не надано. Щодо посилання позивача на договір довічного утримання, то суд не може взяти його до уваги, оскільки вказаному договору в сукупності з іншими доказами надана оцінка судами при ухвалені рішень та за ОСОБА_1 було визнано право власності на 7/80 частки будинку АДРЕСА_1 яке надалі припинене відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2015 року.

Щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1, то суд звертає увагу, що згідно наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2002 року №84/5 «Про надання витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно» бюро технічної інвентаризації, які з технологічних або організаційних причин не підключені до 1 жовтня 2002 року до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, здійснюють видачу довідок-характеристик, реєстраційних посвідчень та оформлення свідоцтв про право власності, не використовуючи спеціальні бланки. Згідно п. 3 даного наказу довідки-характеристики, реєстраційні написи, реєстраційні посвідчення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що оформлені не на спеціальних бланках, оформлюються та видаються до 1 лютого 2003 року. Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України від 23.10.2002 року № 92/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2002 року № 84/5», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2004 року № 846/7134, внесені зміни до наказу Міністерства юстиції від 20.09.2002 року № 84/5, яким було доповнено п. 3 і вказано про продовження прийняття довідок-характеристик від бюро технічної інвентаризації, які не підключенні до електронного реєстру прав власності на нерухоме майно та у цих самих випадках як правовстановлюючі документи подаються документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно за умови наявності на них реєстраційного напису або наявності реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа. Наразі загальновідомим фактом є те, що Вінницьке ООБТІ приєднане до електронного Реєстру прав власності лише в 2010 році.

Однак, суд не може взяти до уваги посилання на довідку БТІ від 19.11.2013 року №2796 (а.с.97 т.1) та звертає увагу на пояснення спеціаліста БТІ дані в судовому засіданні про те, що рішенням суду визначені частки співвласників на об'єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1, відсутність перереєстрації позивачкою своєї частки, що в сумі не становить одиницю.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та вищевказані рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення позову щодо поділу житлового будинку.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначеної норми, враховуючи висновок суду про необхідність відмови у заявлених позовних вимогах, понесені судові витрати залишаються за позивачем.

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Враховуючи положення вказаної норми та заяву відповідача, суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2015 року по справі №127/4217/15-ц.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 319, 325, 358, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 154, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про поділ житлового будинку - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову та зняти арешт з 3/8 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вжитих ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2015 року по справі№127/4217/15-ц.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя: