Постанова № 56807740, 28.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3838/14-а

Провадження № 2-а/127/68/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м. Вінниця Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Бойко В. М.,

за участю секретаря Паламарчук А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці з вимогами визнати дії відповідача щодо відмови у розгляді звернення та задоволенні вимог, викладених у його зверненні від 25 січня 2014 року № 14/К-2 «Про перевищення повноважень та прийняття завідомо насправдивого рішення при призначенні пенсії за віком», неправомірними; визнати неправомірним та скасувати розпорядження відповідача № 19145 від 07 березня 2013 року про призначення позивачу пенсії за віком; зобовязати відповідача виплатити позивачу моральну шкоду в сумі 21 308 грн. 17 коп , що дорівнює сумі нанесених матеріальних збитків за період з 01 березня 2013 року по 01 квітня 2014р.

Позов мотивовано тим, що з 05 грудня 1997 року по 28 лютого 2013 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачеві проводились перерахунки зазначеної пенсії з 01 липня 2012 року та з 01 січня 2013р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05 липня 2013 року № 532/К-12 позивачу надано роз'яснення, що постановою Кабінету Міністрів Украіни від 23 квітня 2012 року № 327 установлено проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, оскільки позивач отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як особа офіцерського складу, тому підвищення до розміру пенсії за вищезазначеною постановою йому не проводилось. 01 березня 2013 року позивач звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Вінниці з проханням призначити (перевести) попередню пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 07 березня 2013 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Вінниці видано розпорядження № 19145 про призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати за 2007р., що на думку позивача не відповідає ЗУ «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». 25 січня 2014 року позивач подав до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці заяву про перевищення повноважень та прийняття завідомо неправдивого рішення при призначенні пенсії за віком» за № 14/К-2. У відповідь на вказане звернення позивача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Вінниці на адресу позивача направлено лист за вих. № 14/к-2 від 10 лютого 2014 року, в якому зазначено, що відповіді на питання, аналогічні порушеним у даному зверненні, надавались позивачу за 9/К-2 від 20 березня 2013 року та № 91/К-2 від 29 травня 2013 року. Також зазначено, що на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Вищезазначене і стало підставою для звернення позивача до суду.

В судовому засіданні, представник позивача позов підтримав з підстав вказаних в позові. Представник відповідача в судовому засіданні проти визнання позову заперечував вважає, що відповідачем прийнято рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2015р. позивачу поновлено строк на звернення до суду з даним позовом.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини: Судом встановлено, що з 05 грудня 1997 року по 28 лютого 2013 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджено матеріалами справи. Судом встановлено, що позивачу проводились перерахунки вказаної пенсії з 01.07.2012р. та з 01.01.2013р. на підставі Постанови КМУ від 23.04.2012р. №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджено матеріалами справи. ( а.с. 27,28)

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05 липня 2013 року № 532/К-12 позивачу надано роз'яснення, що постановою Кабінету Міністрів Украіни від 23 квітня 2012 року № 327 установлено проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, оскільки позивач отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як особа офіцерського складу, тому підвищення до розміру пенсії за вищезазначеною постановою йому не проводилось. ( а. с. 110)

01 березня 2013 року позивач звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Вінниці з заявою призначити (перевести) попередню пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

07 березня 2013 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Вінниці видано розпорядження № 19145 про призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати за 2007р., що на думку позивача не відповідає ЗУ « Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». ( а. с. 16)

25 січня 2014 року позивач подав до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці заяву про перевищення повноважень та прийняття завідомо несправдивого рішення при призначенні пенсії за віком» за № 14/К-2. ( а.с. 18-22)

На що отримав відповідь, так в листі за вих. № 14/к-2 від 10 лютого 2014 року, зазначено, що відповіді на питання, аналогічні порушеним у даному зверненні, надавались позивачу від 20 березня 2013 року та № 91/К-2 від 29 травня 2013 року. Також зазначено, що на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше виріщено по суті. ( а. с. 6)

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ( далі закон № 2262-ХІІ) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не повязаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у звязку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

ст.18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

ч.1 ст. 69 КАС України встановлено що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

ч.2 ст.71 КАС України встановлено що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не надав суду ні заперечень по суті предявлених позовних вимог ні доказів в обґрунтування наявності події зазначеного в протоколі та оскаржувані постанові адміністративного правопорушення.

Суд бере до уваги, що дана справа перебувала на розгляді в суді касаційної інстанції, так ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015р. касаційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці задоволено частково, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В даній ухвалі звернено увагу, що колегія суддів Верховного суду України в постановах від 19.03.2013р. та від 31.03.2015р. справи №№21-31а-13, 21-612а14 вже вирішувала питання про усунення розбіжностей в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права в правовідносинах, що є аналогічними в даній справі. За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав відступити від правової позиції викладеної у висновках Верховного суду України, та враховує її при застосування таких норм. У вищевказаних постановах суду зокрема в постанові № 21-612а14 встановлено, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, в постанові по справі №21-31а-13, встановлено, що із змісту частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників. Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 зазначеного Закону цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Судом встановлено, що з 01.03.2013р. відповідно до заяви позивача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці йому призначено державну пенсію за віком згідно з ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на підставі розпорядження №91145 від 07.03.2013р., відповідно до якого відповідачем застосовано показники середньої заробітної плати за 2007р., отже, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, які відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вірно визначено показник середньої заробітної плати позивача при переведенні на інший вид пенсії, який має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, а тому, враховуючи встановлені судом факти, суд не вбачає неправомірних дій з боку відповідача який діяв на виконання норм чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже права позивача не порушено.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов необгрунтований непідтверджений матеріалами справи та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 1-1-, 7, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб», ст. ст. 9, 40, 42, 45, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ст.ст. 2, 7-9,11,17,18,71,86, 157, 158- 163, 265, КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дії неправомірними відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови суду виготовлено 29.03.2016р.

Суддя: