Рішення № 56807736, 21.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18942/15-ц

Провадження № 2/127/1160/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016 Вінницький міський суд Вінницької області

В складі:

головуючого судді Овсюка Є.М.

при секретарі Олійник І.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засідання в м. Вінниці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТВФ «Рось-К» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої працівником під час виконання трудових обовязків, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТВФ «Рось-К» (в подальшому ТОВ ТВФ «Рось-К») у вересні 2015 р. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 85333,74 грн. завданої під час виконання нею трудових обовязків. В позові зазначається, що 10 квітня 2013 р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ ТВФ «Рось-К» на посаду касира і з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність за ввірені їй матеріальні цінності, а також вона була ознайомлена з своїми функціональними обовязками касира, про що особисто розписалася. З ОСОБА_1 був укладений трудовий договір від 10.04.2013 р. строком дії з 10.04.2013 р. по 31.12.2013 р.

02 січня 2014 р. між ТОВ ТВФ «Рось-К» та ОСОБА_1 був продовжений трудовий договір строком на один рік до 31.12.2014 р. про виконання нею обовязків касира, про що вона особисто розписалась на контракті про те, що з договором ознайомлена.

12.12.2014 р. в магазині «Українські товари», який розташований по вул. Київська, 45 в м. Вінниці і де знаходилось місце роботи ОСОБА_1 була виявлена недостача коштів, які знаходились у касира ОСОБА_1 і рахувались на її матеріальній відповідальності в розмірі 85333,74 грн., про що був складений акт «Про результати інвентаризації наявних коштів» станом на 12.12.2014 р.».

Оскільки за зберігання даних коштів ОСОБА_1 несе повну матеріальну відповідальність позивач, посилаючись на п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України просить стягнути з відповідача нанесену нею матеріальну шкоду позивачу в розмірі 85333,74 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов, обґрунтовуючи його відповідно до обставин, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_3 позов не визнали, посилаючись на відсутність в позові доказів винних дій відповідача, що унеможливлює покладення на нього матеріальної відповідальності за недостачу; відсутність діючого договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 на 2014 р.; порушення позивачем порядку здійснення розрахунків готівкою, що регулюється Положенням про ведення касових операцій; невідповідність акту про результати інвентаризації наявних коштів станом на 12.12.2014 р. Положенню про ведення касових операцій; неналежні умови для забезпечення схоронності коштів ввірених ОСОБА_1; фальшивість наданих позивачем доказів щодо укладення з ОСОБА_1 трудових договорів тощо. Зазначені заперечення викладені відповідачем в письмовому вигляді і приєднані до матеріалів справи (а.с. 25-28, 79-81).

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, дослідивши матеріали справи і докази, які надали сторони, допитавши свідків суд приходить до висновку, про обґрунтованість позову і наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

По справі встановлено, що 10 квітня 2013 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу касиром у ТОВ ТВФ «Рось-К», який розташований в м. Вінниці по вул. Київській, 45. Трудовий договір був оформлений наказом № 26 від 10.04.2013 року, відповідно до якого укладений з нею трудовий договір є строковим і діє з 10.04.2013 року по 31.12.2013 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під розпис (а.с. 4).

В цей же день між ОСОБА_1 та керівником ТОВ ТВФ «Рось-К» було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 5) та вона була ознайомлена з функціональними обовязками касира, про що також розписалась (а.с. 36).

02 січня 2014 року між ОСОБА_1 та генеральним директором ТОВ ТВФ «Рось-К» було продовжено строковий трудовий договір строком з 02.01.2014 року по 31.12.2014 року, про що укладений трудовий договір (контракт), з яким ОСОБА_1 ознайомлена під розписку (а.с. 39, 40). Поскільки контракт продовжено на тій самій посаді без переривання трудової діяльності новий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 за ввірені їй матеріальні цінності не укладався і продовжував діяти договір від 10.04.2013 року, що не суперечить нормам закону.

Як зазначає представник позивача і свідчать матеріали справи у відповідності до абзацу «Е» пункту 1.1. укладеного з ОСОБА_1 трудового договору (контракту) від 02 січня 2014 року ОСОБА_1 виконує також обовязки касира по прийому, обліку, зберіганню грошових коштів, цінних паперів з обовязковими дотриманням правил, що забезпечують їх зберігання щодо приватних підприємців-орендарів на виконання договорів про співпрацю.

02 січня 2014 року був оформлений Додаток до трудового договору (контракту), відповідно до якого ОСОБА_1 як касир зобовязана вести касову роботу (приймати, зберігати тощо) стосовно зазначеного в додатку переліку приватних підприємців-орендарів, про що ОСОБА_1 була ознайомлена під розписку (а.с. 37).

12 грудня2014 року в магазині «Українські товари» по вул. Київська, 45 в м. Вінниці була виявлена нестача ввірених ОСОБА_1 коштів на суму 85333,74 грн., про що було складено Акт «Про результати інвентаризації наявних коштів» станом на 12 грудня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

Правове забезпечення покриття матеріальної шкоди реалізується двома способами: добровільним покриттям заподіяної шкоди (ч. 5 ст. 130 КЗпП України), примусовим стягненням заподіяної шкоди.

Добровільний спосіб покриття заподіяної шкоди стосується будь-якого виду матеріальної відповідальності. Примусовий залежить від виду матеріальної відповідальності (повна, обмежена) і має два різновиди: за розпорядженням роботодавця та судовий.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо між ним і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладений письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Добровільно відшкодувати завдану товариству шкоду ОСОБА_1 відмовилась і наказом № 62 від 31.12.2014 року була звільнена з посади касира у звязку із закінченням строку трудового договору (контракту) по п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 94).

З врахуванням встановлених фактів, наданих сторонами, доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з причин порушення відповідачем покладених на нього трудових обовязків, недотриманні ОСОБА_1 укладеного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, де зазначено, що працівник, що займає посаду касира, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, зобовязаний дбайливо ставитись до переданих йому на збереження або інших цілей матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків (а..с 5).

Як встановлено матеріалами справи і не заперечується відповідачем ОСОБА_1 станом на 11.12.2014 року в касі товариства знаходились кошти в розмірі 85333,74 грн., одержані відповідно до укладеного договору від 02.01.2014 року від приватних підприємців-орендарів, ввірені під зберігання касиру ОСОБА_1 Відповідно до Акту б/н під час інвентаризації встановлено: залишок грошових коштів в касі по даним бухгалтерського обліку на 12 грудня 2014 року склав 115810,75 грн. Залишок грошових коштів по факту наявності 30477,01 грн. При підсумку інвентаризації грошових коштів виявлено нестачу в розмірі 85333,74 грн. (а.с. 54).

По факту нестачі коштів були повідомлені правоохоронні органи і допитані відповідальні особи ТОВ ТВФ «Рось-К». В поясненнях при її допиті у Вінницькому МВ УМВС України від 12.12.2014 року ОСОБА_1 пояснила, що ключі від каси знаходяться у неї і ключ від сейфу, де зберігаються кошти один і зберігається нею у нижній шухляді столу.

11 грудня 2014 року вона бачила у сейфі 85000 грн. О 17.10 вона залишила приміщення і поклала ключ від сейфу у шухляду столу, а потім закрила двері каси. На слідуючий день, відкриваючи двері каси, які були відчинені, не побачила нічого підозрілого, але двері сейфа були не закриті на ключ і в сейфі 85000 грн. вже не було, про що вона повідомила керівництво. Також зазначила, що крім неї до сейфа ніхто не має доступу, ключі від замків дверей та сейфа знаходяться тільки у неї (а.с. 57, 58).

Відповідно до постанови слідчого від 12.12.2014 року по справі призначена судова трасологічна експертиза, на розгляд якої поставлено питання про справність замка вилученого з дверей каси і чи був замок, вилучений під час ОМП від 12.12.2014 року пошкоджений сторонніми предметами.

Відповідно до висновку експертизи № 832 від 27.12.2014 року циліндровий механізм замка, який було вилучено під час огляду місця події за фактом крадіжки 12.12.2014 року з приміщення каси бухгалтерії ТОВ ТВФ «Рось-К» справний і роботоздатний, пошкоджень та слідів від дії сторонніх предметів немає (а.с. 42-49).

Таким чином, підстав вважати, що до каси товариства проникла стороння особа, яка вчинила крадіжку грошей немає, а тому єдиною особою, яка має доступ до каси є відповідач ОСОБА_1

Заперечення відповідача і її представника суд відхиляє, поскільки підписи про матеріальну відповідальність як касира і роботу на умовах строкового трудового договору вчинила відповідач, що не заперечувалось в судовому засіданні при огляді оригіналів наказів, контрактів, положення про функціональні обовязки.

Шкода, нанесена товариству підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем пропажа 85000 грн.

Поскільки на ОСОБА_1 покладено відповідальність по збереженню ввірених їй матеріальних цінностей, нестача цих цінностей є її виною у заподіянні нестачі.

Поскільки подія виявлення нестачі відбулась 12.12.2014 року у період, коли ОСОБА_1 працювала на умовах контракту, строк дії якого закінчувався 31.12.2014 року і на умовах договору про повну матеріальну відповідальність від 10.04.2013 року, строк дії якого діяв і в 2014 році, поскільки контракт був продовжений, вона за нестачу несе повну матеріальну відповідальність в сумі нанесеної шкоди.

Посилання відповідача на недотримання позивачем порядку оприбуткування готівкових коштів, що передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637 є безпідставним, оскільки викрадені кошти належали приватним підприємцям, від яких касир ОСОБА_1 отримувала гроші, а тому порядок здійснення готівкових розрахунків та ведення касових операцій здійснюється по спрощеній схемі без обовязкового дотримання Положення про ведення касових операцій, як на платників єдиного податку ІІ групи.

Також немає підстав погодитись з твердженнями відповідача про неналежність умов для зберігання матеріальних цінностей, поскільки до виявлення зазначеної нестачі з боку відповідача були відсутні скарги і звернення до керівництва щодо незадовільних умов зберігання матеріальних цінностей, а в судовому засіданні не встановлено жодних ознак невідповідності умов розміщення каси і умов роботи касира встановленим стандартам.

Безпідставним є заява ОСОБА_1 про фальшивість доказів, наданих позивачем до суду, поскільки при огляді оригіналів документів будь-яких ознак їх підроблення не виявлено.

Оцінюючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 130, 134, 135, 136, 232 КЗпП України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВФ «Рось-К» матеріальну шкоду в розмірі 85333,74 грн., завдану під час виконання трудових обовязків, а також 854 грн. понесених витрат на оплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Є.М.Овсюк