Ухвала суду № 56806831, 16.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/4884/13-к Головуючий 1 інстанції: Піддубний І.А.

Провадження № 11кп/790/2507/15 Доповідач: Савченко І.Б.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Савченка І.Б.,

суддів: Мікуліна М.І.,Ємця О.П.

при секретарі Мульгіній О.В.,

за участю прокурора Ізотової М.О.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Ізюма Харківської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, працювавший водієм ТОВ Ізюмський хлібокомбінат «Кулиничи», раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України, ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладанням обов'язків :не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції ;повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання , роботи або навчання; періодично зявлятись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Як встановив суд ОСОБА_3 29 вересня 2013 року, приблизно о 10 годині 10 хвилин, у світлу пору доби, керував автомобілем «ГАЗ 33021 1212», р.н.НОМЕР_3, слідуючи по вул. Камянській в с. Суха Камянка Ізюмського района Харківської області, рухаючись у напрямку с. Яремівка Ізюмського района.

У цей час, у зустрічному напрямку, по вул. Камянській в с. Суха Камянка Ізюмського району, слідував автомобіль «MAZDA 323», р.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4, в якості пасажира в автомобілі слідував ОСОБА_5

В дорожній обстановці, яка склалася, водій автомобіля «ГАЗ 33021 1212», р.н. НОМЕР_3, на закругленні дороги ліворуч, в порушення п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено, що: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», неправильно вибрав безпечну швидкість руху, в наслідок чого в районі будинку № 14 на небезпечному повороті здійснюючи маневр повороту вліво на вказаній вулиці, допустив виїзд на полосу зустрічного руху, по якій слідував автомобіль «MAZDA 323», р.н. НОМЕР_4, де виникло зіткнення транспортних засобів.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «MAZDA 323» ОСОБА_4 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лівої гомілки, кваліфіковане як середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого , а також внаслідок необґрунтованого звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Просить ухвалити відносно ОСОБА_2 новий вирок , яким призначити йому покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Апеляцію прокурор обґрунтовує тим, що незважаючи на невелику тяжкість скоєного злочину , одним із головних його особливостей є високий рівень суспільної небезпечності , що обумовлений вчиненням злочину джерелом підвищеної небезпеки. Зважаючи на те, що обставин , які обтяжують або пом'якшують покарання судом не встановлено , обвинувачений свою провину не визнав прокурор вважає, що звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням не забезпечить виконання мети покарання - виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6, просить вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року скасувати і ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Апеляцію захисник обґрунтовує тим, що суд порушив вимоги ст.350 КПК України негайно не розглянувши клопотання про проведення слідчого експерименту; допустив неповноту та необ'єктивність які полягають: у відмові в клопотанні по витребування інформації про проходження водієм ОСОБА_4 обов'язкового медичного огляду, відмові в клопотанні призначення криміналістичної експертизи щодо можливої фальсифікації схеми до протоколу огляду місця ДТП ; не надав оцінки поясненням слідчого щодо причин виникнення невідповідності в оригіналі схеми, яка міститься в матеріалах провадження та копії схеми , яка міститься у обвинуваченого; не надав захиснику копії звукозапису судового засідання; не надав оцінки всім висновкам проведеної по справі комплексної автотехнічної експертизи; вирок суду в порушення вимог ст. 374 КПК України належним чином не мотивований ; призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та є занадто суворим.

Вислухавши доповідь судді; пояснення прокурора, який частково підтримав скаргу прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури частково і вважав необхідним вирок суду скасувати з призначенням по справі нового судового розгляду ; пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника; заслухавши письмові заперечення потерпілої ОСОБА_4 ; вивчивши матеріали справи , колегія суддів , вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку окрім іншого зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви призначення покарання та звільнення від відбування покарання .

Згідно положень ст.91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції при ухваленні вироку не дотримався.

Так суд не навів у вироку суті пояснень обвинуваченого , обмежившись посиланням на те, що останній провину не визнав і пояснив, що правил дорожнього руху не порушував.

Обмежившись викладенням змісту письмових доказів (протоколів огляду , слідчого експерименту , висновків експертиз і т.п.) суд не дав їм відповідної оцінки , щодо підтвердження або спростування обставин викладених в обвинувальному акті з врахуванням позиції сторони обвинувачення та захисту.

Так з наведених у вироку пояснень свідків очевидців ОСОБА_5, та ОСОБА_7 щодо обставин ДТП не зрозуміло в якій частині вони підтверджують вину обвинуваченого.

З наведених висновків автотехнічних експертиз стосовно відсутності несправності транспортних засобів; висновку транспортно-трасологічної експертизи щодо розташування транспортних засобів також не зрозуміло в якій частині вони підтверджують вину обвинуваченого, або спростовують його пояснення.

Відповідно до вимог ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з вироку, суд зробив висновок про можливість виправлення обвинувачених та звільнення їх від відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного.

Але ступінь тяжкості скоєного злочину , дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує при призначенні покарання.

Одночасне врахування судом першої інстанції одних і тих самих обставин для обрання виду та розміру покарання, та як підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, свідчить про неналежну вмотивованість застосування ст.75 КК України.

Оскільки суд взагалі не встановив наявності обставин , що обтяжують та пом'якшують покарання, їх врахування є неправильним , оскільки врахувати обставини яких не існує неможливо.

Що суд мав на увазі, зазначивши що при призначенні покарання враховує «обставини скоєння злочину та відношення до скоєного» також залишається незрозумілим.

В порушення вимог ст.374 КПК України суд взагалі не мотивував у вироку необхідність призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до резолютивної частини вироку, суд звільнив ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України від відбування всього (як основного так і додаткового) призначеного покарання з іспитовим строком.

Але відповідно до вимог ст. 75,77 КК України звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом законом не передбачено.

Таким чином, окрім порушення кримінального процесуального закону , має місце неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність відповідно до ст.413 КПК України.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотними , оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Передбачених ст.420 КПК України підстав для ухвалення апеляційним судом свого вироку колегія суддів не вбачає.

За таких обставин апеляційні скарги слід задовольнити частково, вирок суду першої інстанції скасувати та призначити по справі новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 405,407,412 КПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_2 скасувати і призначити по справі новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -