Постанова № 56806801, 30.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/9090/15-п Суддя 1 інстанції: Федюшин М.В.

Провадження: 33/790/121/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області Яковлева В.С., за участю захисника - адвоката Житченка Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.12.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн.

Як вказано в постанові суду першої інстанції, згідно до адміністративного матеріалу від 09.10.2015 року при перевірці діяльності ТОВ « Ан Гро Плюс», код 33289608, юридична адреса: м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, директором якого є ОСОБА_3, було встановлено умисне ухилення службових осіб підприємства від повернення в Україну виручку в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів у розмірі 38 269 998, 93 рублів РФ (екв. 14 140 689,35 грн.), чим було порушено ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року зі змінами та доповненнями.

З даною постановою не погодився ОСОБА_3 та подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання посилається на те, що копію рішення від 16.12.2015 року не отримував, про існування оскаржуваної постанови дізнався після ознайомлення його представника з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, лише 11.01.2016 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, та клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, в підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Додержання цих вимог закону суддею не забезпечене, оскільки подія правопорушення, у вчиненні якої ОСОБА_3 визнано винним, сформульована в судовій постанові виходячи не з висновків судді за результатами розгляду справи, а з посилання на зміст протоколу.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В оскаржуваній постанові суд зазначив про неявку в судове засідання ОСОБА_3, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість, матеріали справи не містять жодних відомостей про належне сповіщення ОСОБА_3 про розгляд у судовому засіданні 16 грудня 2015 року матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього.

За таких обставин ОСОБА_3 був позбавлений можливості реалізувати в суді передбачені законом (ст. 268 КУпАП) права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо. Це є грубим порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справи нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Суд визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції від 16 грудня 2015 року підлягає безумовному скасуванню.

Окрім того, із фабули адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі серії АА № 852423 та в оскаржуваній постанові, зафіксовано умисне ухилення службових осіб підприємства від повернення в Україну виручку в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів у розмірі 38 269 998, 93 рублів РФ (екв. 14 140 689,35 грн.) . Проте, даних про час та місце вчинення, а також конкретну особу, умисні дії якої містять склад адміністративного правопорушення. всупереч вимогам ч.1 ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не містить.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про передчасність висновків суду першої інстанції про доведеність наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП.

Крім того, згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, встановлені ст. 38 КУпАП України закінчились.

Враховуючи, що на момент надходження матеріалів апеляційної скарги до апеляційного суду закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_3 провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови суду

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.12.2015 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 162-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000 ( п'ятдесят одна тисяча) грн. - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.С. Яковлева