Постанова № 56806547, 16.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/9827/15-п Головуючий суддя І інстанції Курило В.О.

Провадження № 33/790/130/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року суддя апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ :

Постановою Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 січня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення:

- за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 (триста сорок) гривень 00 коп.;

- за вчинення правопорушення, передбаченого ст.. 122-4 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави в сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 00 коп.

Відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа скоєних, у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 (триста сорок) гривень 00 коп.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 25 жовтня 2015 року об 20 год. 15 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «DAEWOO NEXIA», д.р.н. НОМЕР_1, під час руху у дворі буд. АДРЕСА_1, виконуючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, не звернувся по допомогу до інших осіб, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «NISSAN MICRA», д.р.н.НОМЕР_2, що належить водію ОСОБА_4, тим самим водій ОСОБА_3 допустив порушення вимог пункту 10.9 ПДР України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та їх власникам заподіяна матеріальна шкода. Далі водій ОСОБА_3 залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, чим допустив порушення вимог пункту 2.10 ПДР України.

У судовому засіданні водій ОСОБА_1 вину у вчиненні ДТП не визнав та пояснив, що25.10.2015 року приблизно о 20 год. 50 хв. він на своєму автомобілі «DAEWOO NEXIA», д.р.н.НОМЕР_1, заїхав у двір буд. АДРЕСА_1, щоб взяти паспорт для голосування. Приблизно через 15 хвилин повернувся у двір, однак вільних місць для паркування не було, у зв'язку з чим він проїхав до сусіднього двору. З показань водія ОСОБА_3, дорожньо-транспортну пригоду він не скоював. Зважаючи на свій стаж водіння у 25 років стверджує, що він обов'язково почув би удар та не залишив місця ДТП. Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що 25.10.2015 року приблизно о 20 год. 15 хв. вона знаходилася вдома за адресою АДРЕСА_1, потім почула, що спрацювала сигналізація на її автомобілі «NISSAN MICRA». Одразу вибігла на вулицю та побачила, що автомобіль «DAEWOO NEXIA», д.р.н.НОМЕР_1, вдарив її автомобіль задньою частиною та поїхав у невідомому напрямку. Через 5 хвилин побачила, що вищезазначений автомобіль знов приїхав та висадив декілька пасажирів, однак у дворі не зупинився. Також ОСОБА_4 пояснила, що водій «DAEWOO NEXIA» мав нестійку ходу, що могло свідчити про те, що він знаходиться у стані сп'яніння. Пізніше автомобіль «DAEWOO NEXIA», д.р.н.НОМЕР_1, знайшли в сусідньому дворі, на задньому бампері автомобіля були характерні пошкодження.

Свідок ДТП ОСОБА_5 надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких 25.10.2015 року приблизно о 20 год. 30 хв. він під'їжджав до будинку АДРЕСА_1, та побачив, що водій автомобіля «DAEWOO NEXIA», д.р.н.НОМЕР_1, здаючи заднім ходом, скоїв зіткнення із припаркованим автомобілем «NISSAN MICRA», д.р.н.НОМЕР_2, після чого поїхав у невідомому напрямку.

Аналогічні письмові пояснення на адресу суду надав свідок ДТП ОСОБА_6

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зворотного боку схеми місця ДТП від 25.10.2015 року на транспортних засобах зафіксовано наступні пошкодження: 1) на автомобілі «NISSAN MICRA», д.р.н.НОМЕР_2, пошкодження правого заднього крила і бампера; на автомобілі «DAEWOO NEXIA», д.р.н.НОМЕР_1, пошкодження заднього бампера з лівої сторони.

Незважаючи на не визнання вини водієм ОСОБА_3, приходжу до висновку, що провина зазначеного водія у скоєних адміністративних правопорушеннях підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме: змістом протоколів про адміністративне правопорушення серії АП1 №885837 від 05.11.2015 року, серії АП1 №885838 від 05.11.2015 року, схемою місця ДТП від 25.10.2015 року, поясненнями потерпілої ОСОБА_4, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6

При цьому, пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо обставин ДТП визнаються правдивими та достовірними, оскільки вони підтверджуються об'єктивними даними, які відображено у схемі місця ДТП від 25.10.2015 року, в якій зафіксовано пошкодження на автомобілі «DAEWOO NEXIA», д.р.н.НОМЕР_1.

Таким чином, водієм ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 10.9 ПДР України, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, а саме:

п.10.9- під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, оскільки зазначений водій, виконуючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, не звернувся по допомогу до інших осіб та допустив зіткнення із стоячим автомобілем «NISSAN MICRA», д.р.н.НОМЕР_2.

Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Крім того, водієм ОСОБА_1 також порушено вимоги п.2.10 ПДР України, оскільки зазначений водій залишив місце скоєння ДТП, що свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих обставини, дані про особу правопорушника, у зв'язку з чим вважаю можливим призначити порушнику адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкцій, встановлених ст. 122-4, 124 КУпАП.

Згідно зі положеннями ст.36 КУпАП на водія ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (із розрахунку 1218 грн.), оскільки правопорушення вчинено до 01.01.2016 року.

На вищезазначену постанову Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року і закрити провадження по справі.

Вважає постанову суду незаконною, такою, що винесена в порушення норм матеріального та процесуального права і не відовідає фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Так, згідно наданих суду матеріалів, вбачається, що для об'єктивної оцінки обставин справи, судом було вивчено матеріали справи яким судом першої інстанції була надана належна правова оцінка.

Суд прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9,2.10 ПДР, чим скоїв адміністративні правопорушення.

Даний висновок суд обґрунтував на підставі наявних в справі матеріалів в тому числі протоколів про адміністративне правопорушення, протоколу огляду місця ДТП та схеми ДТП, висновку а також на підставі пояснень свідків, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності.

В поданій апеляційній скарзі є посилання на те, що судом неповно були встановлені та досліджені всі обставини справи, що призвело до винесення неправомірного рішення.

Однак доводи, на які посилається апелянт не підтверджуються висновками, що містяться в постанові районного суду, та не ґрунтуються на наявних в справі доказах.

Так, з постанови суду першої інстанції вбачається, що суд належним чином вивчив всі наявні в справі матеріали, надав їм вірну оцінку, та виніс законну і обґрунтовану постанову, з урахуванням доводів як сторін.

Висновки суду щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 належним чином обґрунтовані та не підлягають скасуванню.

Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженими державою особами і в порядку передбаченому чинним законодавством дії посадових осіб що його складали не оскаржувалися.

За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення що і було зроблено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом першої інстанції в належній мірі виконано вимоги ст. 251 КУпАП - пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 послідовні та не містять в собі суттєвих протиріч і спростовують доводи ОСОБА_1, внаслідок чого суд першої інстанції обгрунтовано поклав їх в основу постанови від 20.01.2016 року.

Що стосується посилань ОСОБА_1 на те, що не були допитані свідки з його боку, а суд першої інстанції викликав іх тільки SMS-повідомленнями, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 (а.с. 15) він вказує про наявність двох свідків ОСОБА_10 та його жінки ОСОБА_5, однак він надав до суду першої інстанції лише номера їх мобільних телефонів.

Жодних даних про місце проживання, прізвища, ім'я, по-батькові даних осіб суду першої інстанції ОСОБА_1 не надав.

Не надав він таких даних і до суду апеляційної інстанції, як і не забезпечив з свого боку явку даних осіб в судові засідання.

За таких обставин суд першої інстанції здійснив всі необхідні дії, які є найбільш прийнятними в даній ситуації і здійснив виклик осіб, вказаних ОСОБА_1, шляхом SMS-повідомлень.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать, що суд не порушив вищенаведених вимог Закону.

Стягення, накладені на ОСОБА_1 судом першої інстанції призначені в межах санкцій, передбачених відповідними статтями і з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду відносно ОСОБА_1 законною та обґрунтованою і підстав для скасування її за доводами апеляційної скарги не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року щодо притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Харківської області Я.В. Чопенко