Вирок № 56805577, 29.03.2016, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

29.03.2016

622/112/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.О.,

за участю: прокурора Моргая А.С.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

в ході підготовчого судового засідання, що відбулося у залі судового засідання приміщення суду, по розгляду кримінального провадження № 12016220310000028 від 15.01.2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця республіки Казахстан Целіноградської області, м. Єрментау, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, розлученого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- що обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2016 року близько 09:00 год. ОСОБА_2, знаходячись на вул. Разіна в с. Олександрівка Золочівського району Харківської області, з дозволу ОСОБА_1 зайшов до її будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Перебуваючи у вищевказаному будинку ОСОБА_2, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що ОСОБА_1 знаходиться поруч, але через свій вік не зможе зупинити його дії, взяв полімерний мішок білого кольору та почав доставати із холодильника, що був у одній із кімнат будинку, продукти харчування, а саме: 11 кілограмів м'яса свинини, 1 кілограм макаронних виробів; 3 кілограми цукру; 0, 5 літрів соняшникової олії та склав їх до мішка. При вказаних діях ОСОБА_2 ОСОБА_1 почала робити зауваження, проте останній не реагував на них. Після зазначених дій потерпіла вибігла з будинку, щоб покликати на допомогу та викликати поліцію. Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, виходячи з кімнати разом з награбованим майном, помітив радіо «КІРО», яке також поклав до мішка з награбованими продуктами. ОСОБА_2 вийшов з награбованим майном з будинку ОСОБА_1 та пішов по вулиці в бік центру с. Олександрівка. Його дії були помічені свідками: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які при цьому намагалися зупинити ОСОБА_2, але останній усвідомлюючи, що його намагаються зупинити, продовжував свої злочинні дії. Після чого був затриманий разом з награбованим майном родичем ОСОБА_1 та свідком.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Під час досудового розслідування між потерпілим ОСОБА_1 і обвинуваченим ОСОБА_2 26 січня 2016 року укладена угода про примирення. Згідно з угодою ОСОБА_2 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та щиро розкаявся у ньому, публічно вибачився перед потерпілою ОСОБА_1 за свої протиправні дії до укладення цієї угоди. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_2 буде призначене покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від його відбування з іспитовим строком.

Обвинуваченому та потерпілій роз'яснені наслідки укладення угоди та наслідки її невиконання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні повідомив, що між потерпілою на обвинуваченим укладено вищевказану угоду про примирення, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 186 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Пояснив суду, що дійсно 14 січня 2016 року, перебуваючи у будинку ОСОБА_1, пограбував її, а саме виніс продукти харчування із холодильника та радіо «КІРО», був затриманий родичами потерпілої, подробиць не пам'ятає, так як був у стані алкогольного сп'яніння.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні просила угоду затвердити, застосувати до обвинуваченого узгоджену міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Частинами 2,3 ст.474 КПК України передбачено, що розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

В наданій суду угоді від 26 січня 2016 року зазначено сторони, що її уклали та дату складання, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Угода скріплена підписами сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 визнана потерпілою за її заявою у кримінальному провадженні № 12016220310000028 від 15.01.2016 року.

15 січня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим є злочином середньої тяжкості. Угода, сторонами укладена в період досудового слідства, про що заявлено в підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні, шляхом опитування сторін, судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом витребувані та досліджені матеріали (досудового) кримінального провадження. Встановлено відсутність скарг з боку обвинуваченого в період досудового слідства. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Потерпіла ОСОБА_1 розуміє наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується з негативного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не судимий в силу положень ст. 89 КК України, з середньою освітою, непрацюючий, розлучений.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття та активна допомога в розкритті злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Зі змісту угоди вбачається, що сторонами узгоджено покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком 2 роки, із застосуванням положень ст. 75 КК України з призначенням іспитового строку.

Аналізуючи зміст угоди в частині обраного сторонами покарання, суд доходить висновку, що воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах, встановлених в санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставину, яка пом'якшує покарання.

Таким чином, суд доходить висновку, що законом передбачена можливість укладення угоди про примирення за даним складом злочину. Угода укладена уповноваженими особами та своєчасно, про що сторонами заявлено у передбаченому законом порядку. Угода про примирення укладена добровільно, вона не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, а за своєю формою та змістом відповідає вимогам КПК та КК України.

В зв'язку з наведеним, суд, маючи правові підстави, затверджує угоду і призначає обвинуваченому за ч. 1 ст. 186 КК України узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, одночасно вважає можливим звільнити його від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з призначенням іспитового строку.

Цивільний позов не заявлений. Строк дії обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 сплив, клопотання про обрання нового не заявлено. Судові витрати відсутні. Доля речових доказів має бути вирішена відповідно до положень ст. 100 КПК Украиїни.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Угоду від 26 січня 2016 року по кримінальному провадженню № 12016220310000028 від 15.01.2016 року про примирення укладену між потерпілою ОСОБА_1 і обвинуваченим ОСОБА_2 затвердити.

Визнати ОСОБА_2 винним за ч. 1 ст. 186 КК України, призначити узгоджене покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази по справі: продукти харчування, що знаходяться на зберіганні у потерпілої, вважати повернутими потерпілій.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: О. С. Шабас