Ухвала суду № 56804728, 22.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/644/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л. І.

Доповідач Фомічов С. Є.

УХВАЛА

Іменем України

22.03.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Фомічова С.Є.,

суддів - Голованя А.М., Карпенко О.Л.

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за скаргою ОСОБА_2, зацікавлена особа ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк Україна» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ у Кіровоградській області та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення дії та бездіяльність державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він фактично проживає за межами м. Кіровограда тому лише 29 листопада 2015 року довідався від ОСОБА_3 про акт опису й арешту майна від 24 вересня 2015 року, складений державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції. Згідно з зазначеним актом було описано та вилучено з послідуючою передачею на відповідальне зберігання представнику ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» автомобіль ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, шасі (кузов, рамка, коляска) № НОМЕР_1 седан, який є об'єктом їх спільної сумісної власності, оскільки з 12 березня 2006 року до 01 липня 2009 року вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у м. Кіровограді, були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет і вели спільне господарство. Крім того, як зазначив заявник, у ОСОБА_3 було вилучено також технічний паспорт на вказаний вище транспортний засіб, у якому вона зазначена особою, яка має право на керування транспортним засобом.

Заявник вважає, що рішення та дії державного виконавця є неправомірними, оскільки вона не мала правових підстав для оголошення в розшук та вилучення вказаного вище транспортного засобу, для передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання стягувачу, а також не вжила всіх передбачених законом заходів щодо вирішення питання про звернення з відповідним поданням до суду для визначення частки боржника, як того передбачає ч. 1 ст. 379 ЦПК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення дії та бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення, на його думку, норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, представника заявника та зацікавлена особа ОСОБА_3, підтримали доводи апеляційної скарги з посиланням на викладені в ній обставини, заперечення проти доводів апеляційної скарги представників Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ - Літвінової О.П., Найденко Н.В., та представника зацікавленої особи, ПАТ «Державний ощадний банк Україна», Джус С.С., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, щопідставами для відкриття державними виконавцями Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ виконавчих проваджень ВП № 31436714 від 27 лютого 2012 року та ВП № 41151467 від 12 грудня 2013 року, а також для вжиття держаним виконавцем заходів примусового характеру був звернений у межах встановлених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 2-224/1, виданий 15 лютого 2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда у цивільній справі про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 479 258, 25 грн. та судових витрат у сумі 1820 грн.

На виконання вказаного вище рішення суду, старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ Літвіновою О.П. було складено акт опису та арешту майна, згідно з яким, в присутності понятих, зацікавленої особи ОСОБА_3 та представника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» Джус С.С. проведено опис та арешт автомобіля ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, шасі (кузов, рамка, коляска) № НОМЕР_1, який зареєстрований за боржником ОСОБА_2

Зазначений автомобіль було передано на відповідальне зберігання представнику філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» Сліпченко В.М.

25 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Літвіновою О.П. на адресу боржника ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 було направлено копію акту опису та арешту автомобіля від 24 вересня 2015 року, що підтверджується супровідним листом від 25 вересня 2015 року, № 29451/04-32/1 (а.с. 48).

08 жовтня 2015 року боржником була отримана зазначена копія акту опису та арешту автомобіля, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.50).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому зазначеним Законом.

Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 385 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 50) 08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 отримав копію акту опису та арешту транспортного засобу.

До суду зі скаргою на рішення дії та бездіяльність державного виконавця Отян В.В. звернувся лише 08 грудня 2015 року (а.с. 1-5).

Відповідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заявником та його представником не було надано доказів судам першої та апеляційної інстанцій на підтвердження поважності причини пропуску встановленого законом строку на звернення до суду зі скаргою.

Крім того скаржник стверджує, що вказаний автомобіль є власністю ОСОБА_3, відповідно до наданого до матеріалів справи рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2013 року, а тому твердження про порушення його прав є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених судом першої інстанції мотивів, якими обґрунтована ухвала, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області і

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2016 року відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.Є. Фомічов

Судді: А.М. Головань

О.Л. Карпенко