Рішення № 56804509, 23.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17556/15-ц

Провадження № 22-ц/779/610/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І.А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення збитків та 3% річних за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що 20.12.2012 року відповідач згідно розписки отримала у позивача позику в розмірі 10 000,00 доларів США зі сплатою 12,5% до 21.02.2013 року. Крім цього, 20.02.2013 року відповідач отримала ще 5 000,00 доларів США зі сплатою 12,5%. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.07.2014 року позовні вимоги задоволено та на його виконання видано виконавчий лист про стягнення 17 575 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 20.03.2014 року становило 174 305 грн. 34 коп. та 1 743, 05 грн. судового збору. Виконавчий лист було звернуто до примусового виконання та 04.09.2014 року відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача вищезазначених коштів. 19.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.п. 8 п. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження, оскільки, відповідачем було перераховано на рахунок ВДВС Івано-Франківського МУЮ заборгованість в розмірі 176 048, 39 грн. Відповідач погасила свою заборгованість лише по закінченню 1 року та 2 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження та не в доларах США, а в гривнях. Станом на дату виплати заборгованості курс гривні за ставкою НБУ становив уже за 1 долар США 23,91 грн., а станом на час отримання позики 1 долар США=9,9178 грн. Отже, отримана сума коштів не становить 17 575 доларів США, які закріплені рішенням суду, а тому, просила стягнути з відповідача збитки, які виникли внаслідок курсової різниці національної валюти до долара США з часу надання позики і до фактичного виконання зобовязання. Крім цього, за неналежне виконання своїх зобовязань просила стягнути з відповідача три відсотки річних, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 % річних за період з 20.03.2014 року по 19.11.2015 року, що становить 20 180, 04 грн. та 487, 20 грн. витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у стягненні 245 912, 91 грн. збитків у вигляді курсової різниці від суми зобовязання, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що привело до необгрунтованості рішення суду. Зокрема, апелянт зазначила, що на час виконання рішення і сплати гривневого еквівалента отриманих відповідачем доларів США курс цієї валюти зріс, то її право на отримання еквівалентної переданим доларам США суми порушене, і для його відновлення останній мусить зробити витрати, які є збитками в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України.

Просила змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 245 912, 91 грн. курсової різниці від суми зобовязання та задовольнити в цій частині позовні вимоги позивача, стягнувши також з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 2 927, 01 грн.

В частині задоволення позову рішення суду сторонами не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду оскаржує позивач лише в частині задоволення позовних вимог щодо валютно-курсової різниці, тому перегляд судового рішення, відповідно до ст. 303 ЦПК України, здійснюється апеляційним судом лише у зазначений частині.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення збитків у вигляді курсової різниці, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не передбачає можливості стягнення курсової різниці після винесення судового рішення про стягнення з позичальника заборгованості у звязку зі зміною курсу валюти.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.07.2014 року, з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 17 575 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 20.03.2014 року становить 174 305, 34 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 743, 05 грн. (а.с.6-7).

На виконання вказаного рішення суду 12.08.2014 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчий лист (а.с.8), який в подальшому звернуто до примусового виконання.

Головним державним виконавцем Відділу Державної виконачої служби Івано-Франківського міського управління юстиції 19.11.2015 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.п. 8 п. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.29), оскільки, відповідачем ОСОБА_5 було перераховано на рахунок ВДВС Івано-Франківського МУЮ заборгованість в розмірі 176 048, 39 грн.

Факт сплати коштів ОСОБА_5 саме 19.11.2015р. у розмірі 176 048, 39 гривень підтверджується банківською квитанцією, наданою апеляційному суду і не оспорюється сторонами у судовому засіданні.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В силу ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

У даній справі позовні вимоги ОСОБА_4 фактично полягають у стягненні збитків у вигляді курсової різниці валют, яка утворилася у звязку з передачею грошових коштів у доларах США на виконання договору позики і їх вартістю на момент фактичного повернення коштів у національній валюті України.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.07.2014 року, яке набрало законної сили, тому факти, встановлені ним мають преюдиційне значення у даній справі, вбачається, що між сторонами був укладений договір позики, на виконання якого позивачем були передані кошти у доларах США.

У Наказі Міністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів» зазначено, що валютний курс це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

У звязку з тим, що відповідач зі своєї вини порушила зобовязання, не повернувши кошти у тій грошовій одиниці, у якій вони були позичені, а розмір стягнених судом коштів у національній валюті на день платежу не був еквівалентним кількості переданих на виконання договору позики доларів США, то різниця між оцінкою кількості одиниць доларів США, які підлягали поверненню, та переданою на виконання грошового зобовязання сумою, є реальними збитками.

Національним банком України станом встановлений офіційний курс гривні до долара США на 19.11.2015р. - 2391.3585 гривень за 100 доларів США.

На виконання умов договору позики відповідач повинна була сплатити позивачу 17 575 доларів США, на день виконання зобовязання, тобто 19.11.2015 р. позивач отримала 174 305, 34 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути збитки, у межах заявлених позовних вимог, у розмірі 245 912, 91 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 2391,3585/100х17575-174 305,34=245975,92 грн., оскільки саме такі витрати необхідно зробити позивачу для відновлення свого порушеного права.

Хоча і положення ст. 625 ЦК України носять компенсаційний характер, однак ця компенсація стосується прострочення виконання грошового зобовязання і, відповідно, з моменту прострочення, тобто несвоєчасності повернення грошових коштів, розраховується. При цьому за рахунок цієї компенсації жодним чином не відшкодовуються збитки, які виникли у звязку з неповерненням позикодавцю тієї кількості грошових одиниць у валюті позики, які були фактично позичені, бо повернутим еквівалентом не у повній мірі відновлене право позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 173, 72 гривень.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення збитків.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 збитки у розмірі 245 912, 91 (двісті сорок пять тисяч девятсот дванадцять гривень девяносто одну копійку) та судовий збір у сумі 2 173 грн. 72 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у двадцятиденний строк з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_6

ОСОБА_7