Ухвала суду № 56804464, 29.03.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2639/14-к

1-кп/405/79/14

УХВАЛА

29 березня 2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі колегії суддів:

головуючого судді Безсмолого Є.Б.

суддів Циганаш І.А., Кореняка В.К.

при секретарі судового засідання Ісмієвій А.І.

за участю прокурора Суворова О.Л.

представника потерпілого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013120020005632 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, суд виніс на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу місячного строку, оскільки судовий розгляд по даному кримінальному провадженню не закінчено, а строк дії запобіжного заходу спливає 01.04.2016 року о 18:15 год.

В судовому засіданні прокурор висловив свою думку продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування запобіжного заходу, просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого на два місяці.

Представник потерпілого підтримав доводи прокурора та просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою.

Захисник не погоджуючись із думкою прокурора, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло у нічний період доби, мотивуючи тим, що на даний час відсутні як мета, так і підстави застосування саме виняткової міри запобіжного заходу. Продовження тримання під вартою може бути виправданим лише за умови наявності серйозних підстав вважати, що цього вимагає суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над правом особи на свободу (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України»).

На даний час суттєво змінилися обставини, за яких застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Є очевидним, що усі ті слідчі дії, на хід яких міг би, на думку слідства, вплинути ОСОБА_3, виконані. З боку ОСОБА_3, на даний час, не вбачається наявної або можливої протидії нормальному провадженню по справі, обґрунтованому і справедливому застосуванню закону.

Також, результати судових дебатів показали про відсутність не тільки вагомих наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а взагалі про відсутність будь-яких доказів його причетності до вбивства ОСОБА_4, що в розумінні статті 177 КПК, також має враховуватися при вирішенні питання щодо міри запобіжного заходу.

З посиланням на викладене, а також на наявність міцних соціальних зв'язків ОСОБА_3 в місці його постійного проживання, наявність в нього родини: батька та матері пенсіонерів, брата, дружини й двох малолітніх дітей на утриманні; наявність постійного місця роботи до затримання; позитивну репутацію обвинуваченого та наявність виключно позитивних характеристик як з місяця проживання, так і з місця роботи; відсутність судимостей, захисником у клопотанні стверджується про наявність передбачених законом підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений повністю підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 5 ст. 199, ч. 2 ст. 331 КПК України суд зобов»язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. В ч. 3 ст. 199 КПК України міститься вказівка на обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з»явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також на обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, судом відзначається, що після прийняття судом попередньої ухвали про продовження тримання обвинуваченого під вартою було закінчено з»ясування і перевірка доказами обставин у кримінальному провадженні, учасникам судового провадження надана можливість виступити у судових дебатах, після чого за клопотаннями прокурора було відновлено з»ясування обставин, а також призначена експертиза, проведення якої, за заявою самого прокурора, потребуватиме тривалого часу (біля двох місяців). При цьому суд враховує, що необхідність проведення експертизи прокурором обґрунтована можливістю отримання додаткових доказів, хоча протягом більш ніж півтора року, поки здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні, нічого не перешкоджало вчиненню дій, на яких наполягає прокурор сьогодні.

Тобто, станом на сьогоднішній день всі надані прокурором докази судом досліджені і обвинувачений об»єктивно не може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом їх знищення або спотворення, обвинувачений ОСОБА_3 протягом тривалого часу перебуває під вартою, хоча прокурор вважає необхідним залишати без зміни застосований раніше запобіжний захід, а в подальшому, можливо, отримати через невідомий проміжок часу додаткові докази, необхідні для закінчення судового розгляду.

Викладене свідчить, що на сьогоднішній день ризик перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальному провадженню суттєво зменшився.

Посилання прокурора на тяжкість злочину та ймовірне покарання, як мету продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, є недостатнім, що також зазначається в рішенні Європейського суду у справі «Мамедова проти Росії», Вемгофф проти Німеччини", "Летельє проти Франції"', "Смирнова проти Росії», "Харченко проти України".

Відповідно практики Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного суду України від 08 липня 2003 року № И-рп/2003 року, ступінь небезпеки переховування не може встановлюватися тільки на підставі суворості можливого вироку, а тяжкість злочину не є самодостатньою підставою для обрання запобіжного заходу.

Із викладеного слідує, що «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника.

Так, прокурор висловив свою думку на доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання, в нього наявна родина, двоє малолітніх дітей, він позитивно характеризується по місяцю проживання та попередньому місці роботи, раніше не судимий.

Викладені обставини не вказують на наявність передбачених законом підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає недоцільним продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою і відзначає необхідність зміни запобіжного заходу на більш м»який, а саме на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово.

Відповідно, клопотання захисника підлягає задоволенню частково.

Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в цілодобовій забороні для нього залишати квартиру АДРЕСА_1, корп.1, м. Кіровограда.

Зобов"язати обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати за кожною вимогою до суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язки не відлучатися із м.Кіровограда, у якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні.

Роз'яснити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтись до нього в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Строк дії ухвали - до 29.05.2016 р.

Обвинувачений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,підлягає доставленню до місця проживання і звільненню з-під варти.

Копію ухвали передати до Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області - для виконання.

Копію ухвали направити начальнику Кіровоградської УВП № 14 - для відома.

Ухвала не оскаржується і підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Головуючий суддя Є.Б. Безсмолий

Судді І.А. Циганаш

В.К. Кореняк