Рішення № 56798409, 22.03.2016, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2628/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бакай І. А.

секретаря Новосад І.В.

розглянувши в м. Кам'янка-Бузька Львівської області в залі суду в відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивачка подала до суду заяву, яку в подальшому уточнила і просить визнати за нею право власності на ? частину новоствореного житлового будинку, який складається з підвалу, першого поверху і мансарди, загальною площею 158,6 кв. м, позначеного у технічній документації на будинок літерою «А-1», та господарські будівлі і споруди, позначену в технічній документації на будинок літерами «Б», і «В» та №№ 1, 2, 3, а також на ? земельної ділянки, цільове призначення, якої для обслуговування вищевказаного будинку та яка знаходиться в АДРЕСА_1. У позові зазначає, що була одружена з відповідачем, від даного шлюбу у них народилося двоє дітей. Зазначає, що 11.03.2015 р. шлюб між ними було розірвано, а тому просить суд розподілити між нею та відповідачем майно нажите ними в шлюбі, а саме вищевказаний будинок та земельну ділянку, оскільки таке було придбане ними у 1997 р. за спільні кошти сім'ї.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву в якій просить справу розглядати без її участі, позов підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву в якій просить справу розглядати без його участі, проти позову не заперечує.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України, яка відповідає змісту ст. \70 СК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Як випливає з матеріалів справи, 28 березня 1991 року позивачка уклала шлюб з відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, яке видане Кам'янка-Бузьким відділом ЗАГС 28.03.1991 року.

Від даного шлюбу в сторін народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 року донька ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2, яке видане 11 січня 1992 року Кам'янка-Бузьким відділом ЗАГС та ІНФОРМАЦІЯ_2 року та син ОСОБА_3, то підтверджується свідоцтвом про народження сипа серії НОМЕР_3, видане 6 червня 1993 року Кам'янка-Бузьким відділом ЗАГС.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебуваючи у шлюбі придбали житловий будинок та земельну ділянку площею 0.1234 га. цільове призначення, якої для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Дані факти підтверджуються договором купівлі-продажу від 15.10.1997 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кам'янка-Бузького нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр № 1373; державна реєстрація житлового будинку - реєстраційним посвідченням, яке видане 22.06.1998 року Червоноградським МБТІ про що внесено запис в реєстрову книгу за реєстровим номером 382; - наявність земельної ділянки площею 0.1234. цільового призначення - обслуговування житлового будинку: державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 83 від 05.08.1995 року.

Судом встановлено, що 11.03.2015 року рішенням Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області, шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають

істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного

розвитку та лікування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зважаючи, що спірний будинок та земельна ділянка, придбані за час шлюбу, то вони є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69-72 СК України ст.ст. 10,11, 60, 174, 197 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 325, 368, 372 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно нажите майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки, цільове призначення, якої для будівництва і обслуговування житлового будинку та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться в АДРЕСА_1, за кадастровим номером НОМЕР_5 та на ? частину новоствореного житлового будинку, який розташований на вищевказаній земельній ділянці, та складається з підвалу, першого поверху і мансарди, загальною площею 158,6 кв.м., позначеного у технічній документації на будинок літерою «А-1», та господарські будівлі і споруди, позначені в технічній документації на будинок літерами «Б» і «В» та №№ 1, 2, 3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки, цільове призначення, якої для будівництва і обслуговування житлового будинку та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться в АДРЕСА_1, за кадастровим номером НОМЕР_5 та на ? частину новоствореного житлового будинку, який розташований на вищевказаній земельній ділянці, та складається з підвалу, першого поверху і мансарди, загальною площею 158,6 кв.м., позначеного у технічній документації на будинок літерою «А-1», та господарські будівлі і споруди, позначені в технічній документації на будинок літерами «Б» і «В» та №№ 1, 2, 3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1335 (одну тисячу триста тридцять п'ять) грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий:

Оригінал рішення.