Ухвала суду № 56798260, 22.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/1462/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/426/16 Головуючий в 1-й інстанції: Васильцова Г.А.

Єдиний унікальний № 325/1462/15-к

Категорія: ст. 286 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції: Жовніренко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Гріпаса Ю.О., Фоміна В.А.

при секретарі Дротянко С.Г.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Владиченка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080330000426, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Приазовське, Запорізької області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановила:

До суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року звернулись обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_4, в яких:

обвинувачений просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, посилаючись на те, що його невинуватість підтверджується:

- його показаннями під час судового розгляду, згідно з якими потерпілий зістрибнув з мотоциклу зі своєї волі, так як був під дією алкоголю та не міг повністю керувати своїми діями;

- аналогічними показаннями у суді потерпілого - його брата ОСОБА_4, який, крім цього, додав, що раніше, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, він давав інші пояснення, але протокол допиту в якості потерпілого він не читав та підписав не читаючи, проте у суді говорить правду;

- висновком комплексної експертизи № 570/15-59/к, згідно з яким пасажир ОСОБА_4 випав з бокового причепу мотоцикла під час руху, внаслідок чого, контактував правою частиною голови з твердою поверхнею, тому отримав тілесні ушкодження в правій частині голови, таким чином, підтверджуючи слова потерпілого ОСОБА_4, що той вистрибнув з коляски;

- висновком комплексної судово-медичної транспортно-трасологічної експертизи № 570/15-59/к від 06.11.2015 року, виконаною із врахуванням досліджень протоколу огляду місця події від 07.07.2015 року, протоколу огляду мотоцикла МТ-10 реєстраційний номер НОМЕР_1; висновком судово-медичної експертизи № 81 від 28.07.2015 року; висновком судово-автотехнічної експертизи № 57/15 від 24.07.2015 року, які також підтверджують, що пасажир ОСОБА_4 випав з бокового причепу мотоцикла, тобто підтверджують слова ОСОБА_4, що він вистрибнув з коляски.

За таких обставин апелянт вважає, що у суду відсутні будь-які докази, які прямо вказують на те, що потерпілий отримав ушкодження з його вини внаслідок ДТП, висновки суду щодо обставин справи спростовуються його показами, показами потерпілого про те, що останній отримав тілесні ушкодження внаслідок того, що сам зі своєї волі під дією алкоголю вистрибнув з коляски мотоциклу, чим спричинив собі, згідно з висновком судово-медичної експертизи, тяжкі тілесні ушкодження;

потерпілий ОСОБА_4 також просить скасувати оскаржуваний вирок та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, посилаючись на те, що вони з братом в ході судового розгляду дали аналогічні покази про те, що він був дуже п'яний та дрімав, потім прокинувся та вистрибнув з мотоциклу, раніше, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, він давав інші пояснення, але протокол допиту в якості потерпілого він не читав та підписав не читаючи.

Отже за таких обставин потерпілий вважає, що ОСОБА_2 не винний у спричиненні йому тяжких тілесних ушкоджень, тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання призначеного цим вироком, частково приєднане невідбуте покарання за вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 23.12.2014 року, та остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено відраховувати з моменту фактичного затримання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати на залучення експертів у загальній сумі 2 455 гривень 20 копійок.

Вирішена доля речового доказу на підставі ст. 100 КПК України.

У вироку суду також зазначено, що ОСОБА_2 раніше судимий:

- 26.03.2009 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 240 годин громадських робіт;

- 09.06.2010 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки;

- 23.12.2014 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на 1 рік.

Як вказано у вироку суду, 07 липня 2015 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, у порушення вимог п.п. "а" п. 2.1 Правил дорожнього руху України, не маючи права та достатнього досвіду керування транспортними засобами, порушуючи вимоги п.п. "г" п. 2.3 Правил дорожнього руху України, керуючи без мотошолома мотоциклом МТ-10 реєстраційний номер НОМЕР_1 з боковим причепом, в якому без мотошолому знаходився пасажир ОСОБА_4, здійснював рух у східному напрямку по ґрунтовій дорозі, розташованій між с. Володимирівкою та с. Воскресенкою Приазовського району Запорізької області.

Під час руху водій ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю достатніх навичок та вмінь керування мотоциклом, порушуючи п. 10.1 Правил дорожнього руху України, при наїзді на нерівність дорожньої поверхні не впорався з керуванням, змінив напрямок руху ліворуч, внаслідок чого допустив перекидання мотоциклу.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної події пасажир ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судової медичної експертизи № 81 від 28.07.2015 року, за ознакою небезпеки для життя, кваліфікуються як тяжкі.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційних скарг, обвинуваченого, його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти скарг, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, вирок скасуванню з призначенням нового розгляду провадження у суді першої інстанції за наступних підстав.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційних скарг.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Як вбачається із вироку, суд однією із підстав визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, зазначив порушення ним пп. «а» п. 2.1 та пп. «г» п. 2.3 Правил дорожнього руху України, а саме, що обвинувачений 07.07.2015 року керував мотоциклом без посвідчення водія, без мотошолома та пасажир ОСОБА_4 в боковому причепі теж знаходився без мотошолома.

Проте, зазначаючи у вироку про порушення обвинуваченим пп. «а» п. 2.1 та пп. «г» п. 2.3 Правил дорожнього руху України, суд не врахував, що за порушення цих правил передбачена, відповідно до вимог КУпАП, лише адміністративна відповідальність.

Також у вироку суд зазначив, що ОСОБА_2 під час руху допустив перекидання мотоциклу у зв'язку з відсутністю достатніх навичок та вмінь керування мотоциклу, проте не навів жодного доказу на підтвердження такого висновку.

Крім того, посилаючись у вироку як на доказ вини обвинуваченого у вчиненні злочину, на протокол огляду місця дорожньо-транспортної події (а.п. 21-24) та посилаючись на нього в ухвалі про призначення комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертиз, суд не врахував, що згідно з протоколом, зазначена слідча дія була проведена 07 червня 2015 року, тобто до ДТП.

Колегія суддів також вважає, що судом при розгляді провадження щодо ОСОБА_2 не були встановлені фактичні обставини кримінального провадження та не спростовані покази обвинуваченого та потерпілого у судовому засіданні про обставини, при яких потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, та механізм їх утворення.

Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 81 від 28.07.2015 року на вирішення цієї експертизи було поставлено питання про встановлення механізму утворення тілесних ушкоджень, наявних у потерпілого ОСОБА_4, проте відповіді на це питання експертом не надано, оскільки у висновку лише зазначено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_4 утворились від локальної дії твердим тупим предметом з обширною травмуючою поверхнею, можливо в умовах мотоциклетної травми.

При цьому в зазначеній експертизі та в комплексній судово-медичній, транспортно-трасологічній експертизі № 570/15-59/к від 06.11.2015 року відсутнє поняття мотоциклетної травми.

Окрім того, на думку колегії суддів, висновки судової автотехнічної експертизи № 58/15 від 27.07.2015 року є сумнівними та не відповідають предмету доказування у цьому провадженні, оскільки крім визначення безпечної швидкості, експерт не встановив жодної обставини, яка з технічної точки зору спростовує або доводить механізм ДТП і її наслідки.

Зокрема, експерт виходив з того, що водій мотоциклу виконував маневр повороту, але протокол огляду місця події від 07 червня 2015 року не містить даних про наявність шляху для такого повороту або слідів з'їзду з дороги і перекидання транспортного засобу. Таким чином, висновок експерта про безпечну швидкість не узгоджується з висновком про порушення водієм п. 10.1 Правил дорожнього руху України і не підтверджує формулювання обвинувачення, викладене у вироку.

Також зазначений висновок експерта жодним чином не спростовує версію обвинуваченого та потерпілого про обставини ДТП.

Суд зазначене не врахував при ухваленні вироку, не дав будь-якої оцінки, у зв'язку з чим, судове рішення суду не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 9 КПК України, згідно з якою, суд під час кримінального провадження зобов'язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, вимог КПК України, практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 і потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. Жовніренко Ю.О. Гріпас В.А. Фомін