Рішення № 56796912, 24.03.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1576/16-ц

2/310/1294/16

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2016 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

за участі: відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визнання житлового будинку особистою власністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_1, який був зареєстрований 23 червня 1982 року та про визнання її особистою власністю житлового будинку по АДРЕСА_1. В обґрунтування позову вказує на те, що сімейне життя з чоловіком не склалося через непорозуміння та сварки, які останнім часом часто виникали між ними, вони втратили один до одного взаємну повагу та почуття любові. Шлюбні відносини припинено у квітні 2014 року. Вважає, що примирення між ними не можливе. Просить шлюб розірвати. Під час спільного проживання, за її особисті кошти, які вона отримала від продажу житлового будинку, був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1. Але договір купівлі-продажу був оформлений на ім'я чоловіка. Просить визнати житловий будинок АДРЕСА_1 її особистою власністю.

Позивачка у попереднє судове засідання не з'явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання шлюбу і про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_3 визнав, не заперечує проти їх задоволення. Відповідач пояснив, що дійсно будинок був придбаний у 1987 році за особисті кошти позивачки.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні відповідачем позову ухвалюється судове рішення про задоволення позову в порядку, встановленому ч.4 ст. 174 ЦПК України.

Вислухавши думку відповідача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 23 червня 1982 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб. Причиною розпаду сім'ї позивач називає часті сварки та непорозуміння між подружжям, внаслідок яких вони тратили один до одного почутті поваги та любові. Суд приймає до уваги те, що відповідач визнав позов про розірвання шлюбу, сімейні стосунки між сторонами фактично припинені у квітні 2014 року, спільно вони не проживають. За таких обставин, суд приходить до висновку, що подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя, а тому шлюб необхідно розірвати.

Судом також встановлено, що подружжям під час перебування у шлюбі був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 13 серпня 1987 року, укладеним між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-3334 (а.с.10-11).

Як вказує позивачка цей будинок було придбано за її власні кошти, які вона отримала від продажу іншого будинку. Вказані обставини були визнані відповідачем ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З огляду на те, що відповідач визнав позов ОСОБА_3 про визнання будинку АДРЕСА_1 особистою власністю позивачки, тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Підлягають також задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених нею витрат на оплату судового збору за позовом про розірвання шлюбу у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.57,110, 112,113, 115 СКУ, ст.ст.61, 88, 208, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, зареєстрований 23 червня 1982 року відділом РАГС Бердянського міськвиконкому Запорізької області, актовий запис №553.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію судових витрат у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу судом після набрання ним законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою яка не була присутня під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня його отримання.

СуддяІ. П. Прінь