Постанова № 56796742, 22.03.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/537/16-а

Провадження №2-а/242/24/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2016 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Кротінова В.О., за участю секретаря Яцканич А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив,що він перебуває на обліку в УПФУ в м.Селидове Донецької області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах з 10.02.2011 року. Листом від 03.02.2016 року № 222 повідомлено позивача про те, що розмір його пенсії було переглянуто згідно рішення суду про поновлення на посаді та про утримання надмірно виплаченої суми пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року у сумі 35758,52 грн. в розмірі 20% щомісячно з 01 лютого 2016 року. Цим листом позивача звинувачено у незаконному отриманні пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року. Зазначає, що поновлення на колишній посаді відбулось в межах реабілітаційних процедур у звязку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності на підставі статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР.

Посилаючись на статтю 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що регулює правовідносини з приводу підстав і порядку утримання з пенсійних виплат, зазначає, що це можливо лише за наявності конкретно визначених умов, а саме, у разі виплати пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Однак, зміст повідомлення про утримання з пенсії вказує, що підставою оскаржуваних дій відповідача є рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді, що не є правовою підставою для вчинення дій в розумінні вказаної норми. Наголошує, що відсутність зловживань з його боку та подання недостовірних даних виключає право територіальних органів ПФУ на вчинення дій по зверненню стягнення на пенсію, тому вважає їх неправомірними.

Предметом оскарження також є розпорядження відповідача № 16341 від 18.01.2016 року, на підставі якого здійснено перерахунок пенсії позивача з 21.06.2012року як працюючому пенсіонеру, а отриману ним суму пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року в розмірі 35758,52 грн. визначено як надміру виплачену. Обгрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач зазначає, що протягом всього часу аж до фактичного поновлення на посаді він не працював, заробітну плату та її індексацію не отримував, оскільки був звільнений з державної служби, тобто діяльність, повязану з отриманням доходу, що в розумінні частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є базою нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, не здійснював. За таких обставин, вважає, що відповідач не мав права проводити перерахунок пенсії з 21.06.2012 року, зазначає про незаконність дій відповідача по визначенню суми пенсії в розмірі 35758,52 грн. як надміру виплаченої, а також те, що звернення стягнення на пенсію вчинено УПФУ поза межами повноважень, не у спосіб і не у порядку, визначені Конституцією і законами України.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, в остаточній редакції позову просив визнати протиправними дії УПФУ в м.Селидове по перерахунку розміру його пенсії, якими визначено як надміру виплачену суму пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року в розмірі 35758,52 грн., скасувати розпорядження УПФУ в м.Селидове від 18 січня 2016 року № 163401 про перерахунок пенсії з 21.06.2012 р. по 31.01.2016 р., визнати неправомірними дії УПФУ в м.Селидове щодо щомісячного стягнення з його пенсії в розмірі 20% пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року у сумі 35758,52 грн., зобовязати УПФУ в м.Селидове повернути йому безпідставно стягнену суму в розмірі 20% пенсії за лютий 2016 р., що складає 1005,40 грн., з одночасною сплатою пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 964,61 грн., зобовязати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

В судове засідання позивач не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги позивача підтримала повністю, пославшись на обставини, викладені в позові, просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення. На обґрунтування не погодження з позовом вказав, що ОСОБА_3 знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м.Селидове Донецької області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», яка призначена на підставі його заяви від 14.02.2011 № 128 і доданих до неї документів. 13.01.2016 р. ОСОБА_3 звернувся до УПФУ в м.Селидове Донецької області із заявою № 59 про перерахунок пенсії по стажу у звязку із звільненням. При розгляді наданих позивачем документів, управлінням ПФУ в м.Селидове Донецької області було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії по стажу та була виявлена надміру виплачена сума пенсії у розмірі 35758,52 грн. Згідно трудової книжки, ОСОБА_3 перебував на посаді державного службовця, державна служба припинена за п.2 ст.30 ЗУ «Про державну службу». Відповідно до запису № 47 від 19.10.2015 року було зазначено про недійсність запису № 46 в трудовій книжці, про поновлення на посаді начальника Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 21 червня 2012 року.

Відповідно до положень статті 7 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі Закон № 266) встановлено, що термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у звязку з незаконним відстороненням від роботи(посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Тобто, громадянина ОСОБА_3 було поновлено на роботі з 21.06.2015 р. в якості начальника Красноармійської ОДПІ в Донецькій області та реабілітаційних заходів відповідно до Закону № 266 встановлені статтею 3 відповідно до якої, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянина відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно( в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності) конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв»язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Тобто в якості реабілітаційних вимог громадянина встановили працюючим саме з 21.06.2012 року та виплатили йому певні кошти, про що повідомлено у постанові Донецького окружного адміністративного суду.

Оскільки ОСОБА_3 був поновлений на роботі, тому, на думку відповідача, мав статус працюючого пенсіонера, а з урахуванням положень п 9 Порядку № 1078 пенсія працюючому пенсіонеру індексується після заробітної плати, що дає підстави для висновку про надміру виплачену пенсію внаслідок її індексування в період роботи.

Вважає, що ОСОБА_3 було надміру виплачено суму пенсії в період з 21.06.2012 р. по 31.01.2016 р. через поновлення його на роботі на посаді начальника Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області. Вказує, що УПФУ в м.Селидове Донецької області діяло у спосіб та у межах передбачених Конституцією та Законами України, та що управлінням не було порушено права позивача. Просив в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м.Селидове Донецької області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах з 10.02.2011 року.

Згідно запису у трудовій книжці позивача за № 46 ОСОБА_3 припинено державну службу за частиною 2 статті 30 Закону України «Про державну службу».

23 вересня 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом ухвалено постанову в адміністративній справі № 805/3311/15-а за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Красноармійської ОДПІ, якою постановлено поновити позивача з 21 червня 2012 року на державній службі на посаді начальника Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Наказом Міндоходів України від 15.10.2015 року №973-о, на виконання цього судового рішення, ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника Красноармійської ОДПІ з 21.06.2012 року.

Листом від 03.02.2016 року № 222 УПФУ в м.Селидове Донецької області повідомило позивача, що розмір його пенсії було переглянуто згідно рішення суду про поновлення на посаді, ним було незаконно за період з 21.06.2012 р. по 31.01.2016 р. отримано 35758,52 грн. Переодержана сума пенсії за період з 21.06.2012 р. по 31.01.2016 р. у сумі 35758,52 грн. буде утримана в розмірі 20% щомісячно з 01.02.2016 року.

03 лютого 2016 року Донецький апеляційний адміністративний суд скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2015 року та прийняв нову постанову, якою зобовязав Державну фіскальну службу України визнати недійсним запис № 46 у трудовій книжці ОСОБА_3 про припинення державної служби за ч.2 ст.30 ЗУ «Про державну службу», поновив його з 05 грудня 2011 року на державній службі на посаді начальника Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Ухвалюючи це рішення про поновлення трудових прав, суд керувався статтею 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пунктом 18 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 6/5/3/41, згідно яким у випадку скасування вироку, що став підставою до звільнення працівника і кримінальну справу закрито з реабілітуючи підстав чи постановлення виправдувального вироку громадянин, звільнений з роботи (посади) у звязку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді).

З листа УПФУ від 19.02.2016 року №3-М/2-01-01 вбачається, що стягнення на пенсію позивача звернуто за рішеннями відповідача, прийнятими у виді розпоряджень № 16341 від 18 січня 2016 року, про перерахунок пенсії з 21 червня 2012 року.

Згідно з розпорядженнями № 16341 від 18 січня 2016 року видом перерахунку пенсії вказано працевлаштування, а позивача, заявника за змістом цього розпорядження, зазначено таким, що працює з 21.06.2012 року.

З огляду на це, суд приходить висновку, що підставою вчинення відповідачем дій з перегляду пенсії позивача та зверненню на неї стягнення стало судове рішення від 23.09.2015 року, яким ОСОБА_3 було поновлено на державній службі на колишній посаді начальника Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області з 21.06.2012 року, що скасоване в апеляційному порядку.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09 лютого 2016 року за клопотанням позивача забезпечено адміністративний позов у спосіб накладення заборони УПФУ в м.Селидове Донецької області вчиняти дії по утриманню з пенсії позивача надмірно виплаченої суми пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року в сумі 35758,52 грн. в розмірі 20% щомісячно з 01.02.2016 року до розгляду справи по суті. Однак, з пенсії позивача за лютий 2016 року здійснено утримання в розмірі 20% пенсії за цей місяць, що складає 1005,40 грн., на підтвердження чого свідчать дані в листах УПФУ від 02.03.2016 року №1753/02 і від 15.03.2016 року №2036/02.

Згідно з частиною 2статті 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши доводи позову і заперечень проти нього, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, офіційно зясувавши всі обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задовольню враховуючи наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Згідно зістаттею 2 КАС Україниу справахпро оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевірятичи прийнятітакі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українина Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значеннядля прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, надосягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини з приводу підстав та порядку утримання з пенсії регулюються статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV(далі - Закон № 1058-IV), згідно якій суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійногофонду чи в судовому порядку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4, зареєстрованою в Мінюсті України 15.05.2003 року за № 374/7695, затверджено Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, що визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі Порядок №6-4). У відповідності до пункту 2 Порядку №6-4 під переплатою пенсії розуміється сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно достатті 50Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії. (пункт 3 Порядку № 6-4).

Аналізуючи положення статті 50 Закону № 1058-IV, пунктів 2, 3 Порядку №6-4 слід прийти висновку, що вчинення субєктами, зазначеними в частині 1 статті 50 Закону № 1058-IV, дій, спрямованих на повернення суми пенсії законодавець повязує із сукупністю таких обставин як визначення отриманих пенсіонером сум такими, що надміру виплачені, їх виплата понад розмір, встановлений чинним законодавством, має бути наслідком зловживань з боку пенсіонера або подання недостовірних даних.

Відтак, відсутність цих складових або будь-якої з них унеможливлює вчинення дій по зверненню стягнення на пенсію.

Суд наголошує, що повернення надміру виплаченої суми пенсії можливо лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Пенсія, отримана пенсіонером за будь-яких інших причин, крім зазначених, у відповідності до наведеної норми не підлягає поверненню.

В судовому засіданні встановлено і визнається відповідачем, що причиною звернення стягнення на пенсію позивача слугувало судове рішення про поновлення його на колишній посаді, на підтвердження чого свідчить повідомлення УПФУ від 03.02.2016 року № 222,лист від 19.02.2016 року №3-М/2-01-01.

Будь-яких даних про зловживання з боку позивача або подання ним недостовірних відомостей відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що в розумінні вищезазначених норм у відповідача відсутні жодні правові підстави на вчинення дій з утримання сум з пенсії позивача.

Зважаючи на це, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо протиправності дій УПФУ по зверненню стягнення на його пенсію шляхом утримання суми пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року у сумі 35758,52 грн. в розмірі 20% щомісяця з 01.02.2016 року.

Вирішуючи вимоги про неправомірність і скасування розпоряджень УПФУ № 16341 від 18 січня 2016 року про перерахунок пенсії позивача з 21.06.2012 року та визначення суми пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року в розмірі 35758,52 грн. як надміру виплаченої, суд зазначає таке.

Зі змісту пункту 3 статті 42 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 01.10.2011 року, абзаців 2, 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, слідує, що під поняттям пенсіонери, які працюють, законодавець розуміє осіб, які проводять діяльність, повязану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що в період часу з 21.06.2012 року по 15 жовтня 2015 року позивач фактично не працював, заробітну плату не отримував, індексація зарплати не проводилась, тобто діяльність, повязану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, не здійснював, що не заперечувалось відповідачем і під сумнів не поставлено.

За таких обставин, суд зазначає про неспроможність доводів відповідача щодо надміру виплаченої пенсії внаслідок індексування зарплати позивача в період роботи, оскільки цей висновок спростовується матеріалами справи, є безпідставним.

Суд наголошує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження сукупності тих обставин, з наявністю яких повязується надання особі статусу працюючого пенсіонера, а отже не доведено законність прийнятого ним рішення про перерахунок пенсії.

Аналізуючи наведене, суд приходить висновку, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем без повного і всебічного зясування тих обставин, що належали зясуванню, мотиви, якими відповідач обґрунтовує це рішення суперечать дійсним обставинам, оскаржуване рішення порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Відтак, оскаржуване розпорядження УПФУ про утримання надміру виплачених сум пенсії з позивача підлягає скасуванню, як таке, що не ґрунтується на законі.

З приводу вимоги про повернення позивачу суми пенсії, стягнутої відповідачем на виконання розпорядження № 16341 від 18 січня 2016 року, з одночасною сплатою суми пені, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Через відсутність правових підстав для визначення суми пенсії, що є спірною, як надміру виплаченої, а також для її утримання, суд погоджується з тим, що відповідачем безпідставно стягнуто з пенсії ОСОБА_3 за лютий 2016 року суму коштів в розмірі 20% його пенсії за цей місяць.

Внаслідок безпідставного стягнення з пенсії позивача, йому заподіяно майнову шкоду у виді недоотриманої суми пенсії в розмірі 1005,40 грн., виходячи з розрахунку наведеного в листі УПФУ від 15.032016 р. № 2036/02 5026,98 грн.(сума за лютий 2016 р.) х20%. Облікова ставка НБУ з 28.01.2016 р. встановлена 22%.

Задля ефективного поновлення позивача у правах, з огляду на положення статті 107 Закону № 1058-IV, суд вважає, що вимога про зобовязання відповідача повернути позивачеві безпідставно стягнену суму коштів з одночасною сплатою пені у встановленому законом розмірі та строк, підлягає задоволенню.

З приводу позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове, як суб'єкта владних повноважень, подати звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1статті 267 КАС України,суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1статті КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, дана стаття встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт є виключно правом суду, і, відповідно, не може бути визначене в якості позовної вимоги в адміністративному позові.

Суд вважає за необхідне зобов'язати УПФУ в м.Селидове Донецької області подати звіт про виконання постанови в частині, що стосується зобовязань, покладених на відповідача.

Відповідно до вимог частини 1статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписамистатті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 964,61 грн., що підтверджується доданими квитанціями, якій підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,71,94, 159-163,185,186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області по перерахунку розміру пенсії ОСОБА_3, якими визначено як надміру виплачену суму пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року в розмірі 35758,52 грн.

Скасувати розпорядження Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області від 18 січня 2016 року № 163401 про перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 21.06.2012 р. по 31.01.2016 р.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області щодо щомісячного стягнення з пенсії ОСОБА_3 у розмірі 20% пенсії за період з 21.06.2012 року по 31.01.2016 року у сумі 35758,52 грн.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області повернути ОСОБА_3 безпідставно стягнену суму в розмірі 20% пенсії за лютий 2016 р., що складає 1005(одну тисячу пять) грн. 40 коп. з одночасною сплатою суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області подати звіт про виконання постанови в частині зобовязання Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області повернути ОСОБА_3 безпідставно стягнену суму в розмірі 20% пенсії за лютий 2016 р., що складає 1005(одну тисячу пять) грн. 40 коп. з одночасною сплатою суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань документально підтверджені судові витрати в розмірі в сумі 964 (девятсот шістдесят чотири) грн. 61 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя