Рішення № 56793897, 17.03.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7040/14-ц

провадження № 2/753/134/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О., за участі: секретаря Горбань С.І., представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, встановлення порядку користування квартирою, зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру, стягнення грошової компенсації, вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на 5/12 часток квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7; поділ квартири в натурі; вселення; зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою; розподіл плати за житлово-комунальні послуги.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги.

Остаточно ОСОБА_4 заявила вимоги про визнання права власності на 5/12 часток квартири АДРЕСА_1, набутого в результаті приватизації державного житлового фонду та в порядку спадкування, а саме: 3/12 часток в порядку приватизації, 1/12 частку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, 1/12 частку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7; встановлення порядку користування квартирою, відповідно до якого просила виділити їй в користування житлові кімнати площею 7,3 кв.м. і 11,9 кв.м. та балкони (лоджії), сумісні з цими кімнатами; зміну ідеальних часток співвласників у вказаній квартирі шляхом визнання за нею права власності на 192/516 часток, а за ОСОБА_5 - на 324/516 часток; стягнення грошової компенсації за зменшення її частки у квартирі в сумі 54033,90 грн.; вселення до квартири; зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою (а.с. 248).

Позов обґрунтований такими обставинами. В 1998 р. ОСОБА_4, її брат ОСОБА_5 та їх батьки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в порядку приватизації набули у власність в рівних частках чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 Заповіту вона не залишила, а тому в порядку спадкування за законом сторони та їх батько успадкували по 1/12 частці квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, який склав заповіт, відповідно до якого заповів належну йому частку у квартирі сину ОСОБА_5 На час смерті батька позивач була непрацездатною, а отже вона має право на обов'язкову частку у спадщині померлого батька в розмірі половини від того, що належало б їй у разі спадкування за законом. Відтак позивач має право власності на 5/12 часток квартири, але оформити його у встановленому законом порядку не може, оскільки відповідач утримує у себе і не надає нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на квартиру.

На обґрунтування вимог про вселення, встановлення порядку користування квартирою та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_4 зазначила, що не може ні володіти, ні користуватися своєю часткою квартири, оскільки у ній мешкає відповідач, який заперечує, щоб вона теж володіла та користувалася квартирою. Спірна квартира має житлову площу 51,6 кв.м. і складається з чотирьох ізольованих жилих кімнат та місць загального користування. На її 5/12 часток у квартирі припадає 21,5 кв.м. жилої площі, а тому при виділенні їй в користування кімнат площею 7,3 кв.м. та 11,9 кв.м. її частка буде меншою на 2,3 кв.м. від належної їй ідеальної частки, а частка відповідача - більшою на 2,3 кв.м. Оскільки при такому поділі право спільної часткової власності припиняється, їх частки у праві власності на квартиру зміняться і становитимуть відповідно 192/516 та 324/516, у зв'язку з чим вона має право на грошову компенсацію за зменшення її частки у квартирі, розмір якої визначається з урахування висновку будівельно-технічної експертизи та становить 54033,90 грн.

Відповідач ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_4 про припинення права власності на ? частку квартири, виплату грошової компенсації та визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 змінив предмет позову, заявивши вимогу про встановлення порядку користування квартирою, відповідно до якого просив виділити йому в користування кімнати площею 17 кв.м., 15,4 кв.м. та 7,3 кв.м. з балконами, ОСОБА_4 - кімнату площею 11,9 кв.м, а місця загального користування залишити у їх спільному користуванні (а.с. 249).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 первісний позов підтримав пояснивши, що відповідач чинить позивачу перешкоди в оформленні її спадкових прав, не надає оригінал правовстановлюючого документу на квартиру та ключі від неї, а тому позивач змушена звернутися за захистом своїх прав до суду. За міркуванням представника позивача підставою для визнання за ОСОБА_4 права власності на усі належні їй 5/12 часток квартири, є, по перше, те, що у свідоцтві про право власності чітко не визначені частки співвласників, а, по друге, у неї немає оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру. Зустрічний позов не визнав вказавши, що запропонований відповідачем порядок користування квартирою не відповідає частці позивача у квартирі.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_3 підтримали зустрічний позов, вимоги первісного позову не визнали. На обґрунтування заперечень відповідач пояснив, що сестра виїхала зі спірної квартири на початку 90-х років, і з того часу мешкає у своїй квартирі на вул. Саксаганського. Після смерті батьків він та члени його сім'ї користуються усією квартирою. За весь цей час вселитися у квартиру сестра не намагалася, вимог щодо надання їй ключів від квартири не висувала, жодних перешкод щодо користування квартирою він їй не чинив. Також ні вона, ні нотаріус, не зверталися до нього з проханням надати свідоцтво про право власності на квартиру.

Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_5 ніколи не перешкоджав сестрі у вселенні квартири, не чинив жодних перешкод у користуванні житлом та не відмовлявся надати свідоцтво про право власності на квартиру, а отже спору з цього приводу між сторонами немає. Просив відмовити у задоволенні вимог первісного позову щодо встановлення порядку користування квартирою і з тих підстав, що у виданих відповідачу свідоцтвах про право на спадщину та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена житлова площа квартири, яка не відповідає житловій площі, наведеній у розрахунках позивача.

Заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

В 1998 р. квартира АДРЕСА_1 була набута у власність ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в рівних долях (частках) на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21 грудня 1998 р. (а.с. 5-6 ).

24 грудня 1998 р. право власності вказаних осіб зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 4196.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (а.с. 12). Так як заповіту щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті ОСОБА_6 не залишила, відповідно до положень ч. 2 ст. 1223, 1258, 1261 ЦК України право на спадкування її 1\4 частки квартири одержали спадкоємці першої черги - чоловік ОСОБА_7, дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5

Відтак після смерті ОСОБА_6 кожен зі спадкоємців успадкував по 1/12 частині спірної квартири (1/4:3).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 (а.с. 13). Він залишив заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів ОСОБА_5

На момент смерті ОСОБА_7 його дочці ОСОБА_4 було повних 58 років, а тому вона як непрацездатна особа відповідно до положень ч. 1 ст. 1241 ЦК України спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом, тобто 1/12 частку спадщини (1/3:2) : 2).

ОСОБА_4 відповідно до положень ч. 4 ст. 1269 ЦК України у встановлений законом шестимісячний строк подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Білицькій В.М. заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті батьків.

ОСОБА_7 та ОСОБА_5 постійно проживали з ОСОБА_6 на час відкриття спадщини і про відмову від неї не заявили, а тому у відповідності з положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами спадкових справ до майна померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 198-225, 226-246).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

21 листопада 2013 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Білицька В.М. винесла постанову про відмову у видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері пославшись на ненадання правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с. 14).

Такі дії нотаріуса узгоджуються з положеннями п.п. 4.15, 4.18 п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до яких видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 утримує у себе свідоцтво про право власності на житло і не надає його позивачу для оформлення свідоцтв про право на спадщину, що порушує право позивача ОСОБА_4 на одержання правовстановлюючого документу на успадковане нерухоме майно і тим самим порушує її право власності.

З урахуванням приписів ст. 328, 1218, 1223, 1226, п. 1) ч. 2 ст. 16, ст. 392 ЦК України порушене право спадкоємця ОСОБА_4 підлягає судовому захисту шляхом визнання права власності на успадковане нею після смерті батьків майно.

При вирішенні інших вимог первісного позову суд керується положеннями ст. 15, 16 ЦК України, зі змісту яких вбачається, що підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки право власності позивача ОСОБА_4 на ? частку спірної квартири, набуте в порядку приватизації, посвідчується свідоцтвом про право власності на житло від 21 грудня 1998 р., і це право ніким не оспорюється, підстави для ухвалення рішення про визнання за нею права власності на цю частку квартири відсутні. Та обставина, що свідоцтво про право власності на житло зберігається у відповідача, на вирішення справи не впливає, оскільки право власності позивача зареєстроване у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Загальновідомою, тобто такою, що не підлягає доказуванню, є та обставина, що квартира у багатоквартирному будинку не може бути поділена в натурі, оскільки неможливо виділити двом співвласникам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 тривалий час спірною квартирою не користується, мешкаючи та будучи зареєстрованою за іншою адресою. Жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач чинить позивачу перешкоди у вселенні до квартири та у користуванні нею, суду не надано, а згідно положень ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивача за користування спільним майном не порушене, а відтак відсутні і підстави для його судового захисту в обраний позивачем спосіб.

Окрім того суд враховує, що встановлення конкретного порядку користування спільним майном зачіпає лише одну з трьох правомочностей власника і не є підставою ні для зміни ідеальних часток співвласників у спільному майні, ні для стягнення матеріальної компенсації, а відтак ці вимоги не ґрунтуються на законі.

За запропонованим відповідачем ОСОБА_5 порядком користування квартирою частка ОСОБА_4 у житловій площі буде меншою на 9,6 кв.м. від розміру частки, яка припадає на її частку у праві власності (21,5 кв.м.), що призведе до істотного порушення прав позивача, а отже підстав для задоволення зустрічного позову суд також не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви майнового характеру ОСОБА_4 сплатила судовий збір в сумі 3654 грн., а вимоги немайнового характеру оплачені судовим збором в сумі 243,60 грн. (а.с. 22, 24, 27).

Відповідно до висновку оціночно-будівельної експертизи дійсна вартість спірної квартири становить 1 832 454 грн. (а.с. 159-169). Враховуючи, що суд визнає за позивачем право власності на 2/12 частин квартири, вартість яких становить 305409 грн., суд присуджує на користь позивача 3054,09 грн. судових витрат.

Підстав для покладення на відповідача витрат за надання правової допомоги в розмірі 3000 грн. (а.с. 19) суд не вбачає, оскільки не надано документального підтвердження реальності цих витрат та доказів, що представник позивача є адвокатом або іншим фахівцем в галузі права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 80,82 кв.м. в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 80,82 кв.м. в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7.

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою, зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру, стягнення грошової компенсації, вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3054 гривні 09 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: