Рішення № 56791167, 24.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6953/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/1435/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 24.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2015 року у справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором , -

встановила:

У липні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

18 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кредитний договір №249/П/14/2008-840, за яким ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 17577 доларів США 68 центів, а останній зобов'язався щомісячно до 17 вересня 2015 року повертати кредит по частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 15,40% річних.

У разі неналежного виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати штраф у розмірі 10% від суми кредиту. У випадку прострочення сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту ОСОБА_4 зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Крім цього, відповідно до п.3.2 кредитного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов'язалися відповідати перед ВАТ КБ «Надра» як солідарні боржники.

ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_4 договір поруки №249/П/14/2008-840, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

ВАТ КБ «Надра» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та перерахував ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 17577 доларів США 68 центів.

Проте, останній належним чином не виконував умови кредитного договору. Тому у нього виник борг за кредитним договором, сплаті відсотків за користування ним, пені та штрафу у загальному розмірі 53272 доларів США 83 центи. Відповідачі відмовилися добровільно повернути борг.

За таких обставин ПАТ «КБ «Надра» просив суд примусово стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 53272 доларів США 83 центи.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» подала апеляційну скаргу та просить суд скасувати вказане рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову у зв»язку з тим, що позивачем пропущено загальний трьохрічний строк позовної давності, оскільки сторони при укладенні умовами кредитного договору домовились про збільшити строк позовної давності до 10 років, який не був пропущений на момент звернення банку до суду з позовом.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

18 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра», уклав з ОСОБА_4 як позичальником та ОСОБА_3 як поручителем договір «Автопакет» №294/П/14/2008-840, за яким ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 17577 доларів США 68 центів, зобов'язавшись повернути його до 17 вересня 2015 року зі сплатою відсотків у розмірі 15,40% річних.

Відповідно до п.2,3 вказаного договору «Автопакет» та договору поруки від 18 вересня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язуються солідарно відповідати перед ВАТ КБ «Надра» за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору.

18 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 17577 доларів США 68 центів, однак останній його не повернув, у зв»язку з чим виникла заборгованість за кредитом.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що першим днем невиконання відповідачем зобов'язання по поверненню кредиту є 29 грудня 2008 року, тому саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності, а з позовом до суду позивач звернувся тільки 25 липня 2015 року, що перевищує загальний строк позовної давності.

З таким висновком суду не погоджується колегія суддів з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернулась до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. ст. 259, 261 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Перебіг починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2008 року при укладенні договору «Автопакет» між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачами ОСОБА_4 як позичальником та ОСОБА_3 як поручителем, в п. 7.3 сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років (а.с. 6-9).

Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом до десяти років, що відповідає нормам ст. 259 ЦК України.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг десятирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ «КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором почався 29 грудня 2008 року та спливає 29 грудня 2018 року, а позов було пред'явлено до суду у липні 2015 року.

Проте суд у порушення вимог зазначених положеннь закону уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є зокрема порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням вимог матеріального права, а саме ст.ст. 259,267 ЦК України, а тому рішення суду слід скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 18 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра», уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір «Автопакет» №294/П/14/2008-840, за яким банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 17577 доларів США 68 центів, останній зобов'язався щомісячно до 17 вересня 2015 року повертати кредит частинами та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 15,40% річних.

У разі неналежного виконання грошових зобов'язань ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати штраф у розмірі 10% від суми кредиту. У випадку прострочення сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту ОСОБА_4 зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Крім цього, п.3.2 договору «Автопакет» №294/П/14/2008-840 від 18 вересня 2008 року передбачено, що ОСОБА_3 безвідзвино та безспірно зобов'язується відповідати перед ВАТ КБ «Надра» за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору.

При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідають перед ВАТ КБ «Надра» як солідарні боржники (а.с.7).

В той же день ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_4 договір поруки №294/П/14/2008-840, за яким ОСОБА_4 зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань перед ВАТ КБ «Надра», що виникли з договору «Автопакет» №249/П/14-2008-840. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною (а.с.10).

18 вересня 2008 року ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 17577 доларів США 68 центів, однак позичальник неналежним чином виконує грошові зобов'язання, у зв»язку з чим утворилась заборгованість за кредитом в сумі 18368,14 доларів США, що еквівалентно 406069,65 гривень; заборгованість по сплаті відсотків в сумі 18958,30 доларів США, що еквівалентно 419116,48 гривень; пені за прострочення сплати кредиту та штрафу в сумі 38859,47 грн.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про необхідність стягнення кредитної заборгованості із відповідачів у солідарному порядку ґрунтуються на вимогах ст.ст. 526, 627, 652 ЦК України, оскільки відповідачі - яке позичальник, так і поручителі не виконували належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, тому з відповідачів у солідарному порядку слід стягнути заборгованість по кредитним платежам.

Визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, колегія суддів враховує той факт, що на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 року ОСОБА_4 було призвано у Збройні Сили України, а саме до ВЧППВ-2262101281А куди останній прибув 17.05.2014 року, про що є відповідна відмітка у його військовому квитку.

Згідно довідки військової частини - польової пошти В2262 Міністерства оборони України від 18.10.2014 року № 1409 ОСОБА_2 в період з 06.07.2014 року по 13.09.2014 року безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Згідно ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом 15 ст. 14 вказаного закону встановлено пільгу, яка визначає, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості відповідача в частині не нарахування йому штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом за період 06.07.2014 року по 13.09.2014 року є правильним та таким, що відповідає вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову і необхідність стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором №294/П/14/2008-840 від 18 вересня 2008 року, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 18368,14 доларів США, що еквівалентно 406069,65 гривень; заборгованість по сплаті відсотків в сумі 18958,30 доларів США, що еквівалентно 419116,48 гривень; та штрафу в сумі 38859,47 гривень.

Позивач також просить стягнути за період з липня 2014 року по червень 2015 року пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, у розмірі 268115 грн. 35 коп. Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити цей розмір удвічі до 134057,67 грн. При цьому колегія суддів бере до уваги значний розмір пені та той факт, що позичальник ОСОБА_4 безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, отримав у зв»язку з цим травму, перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.55), що, на думку суду, є обставинами, які мають істотне значення.

Отже, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (Отримувач: ПАТ «Комерційний банк «Надра» в стані припинення, код ЄДРПОУ 20025456, рахунок № 32074421101, Банк отримувача: Головне управління Національного банку України по Києву і Київській області, МФО Банка отримувача: 321024) заборгованість за кредитним договором №294/П/14/2008-840 від 18.09.2008 року в сумі: 37326,44 доларів США та 172907,14 гривень, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 18368,14 доларів США, що еквівалентно 406069,65 гривень; заборгованості по сплаті відсотків в сумі 18958,30 доларів США, що еквівалентно 419116,48 гривень; пені за прострочення сплати кредиту в сумі 134057,67 гривень та штрафу в сумі 38859,47 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (Отримувач: ПАТ «Комерційний банк «Надра» в стані припинення, код ЄДРПОУ 20025456, рахунок № 32074421101, Банк отримувача: Головне управління Національного банку України по Києву і Київській області, МФО Банка отримувача: 321024) заборгованість за кредитним договором № 294/П/14/2008-840 від 18.09.2008 року в сумі: 37326,44 доларів США та 172907,14 гривень, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 18368,14 доларів США, що еквівалентно 406069,65 гривень; заборгованості по сплаті відсотків в сумі 18958,30 доларів США, що еквівалентно 419116,48 гривень; пені за прострочення сплати кредиту в сумі 134057,67 гривень та штрафу в сумі 38859,47 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді