Рішення № 56790078, 29.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/201/15-ц Головуючий у 1-й інст. Руденко З. Б.

Категорія 47 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Якухно О.М.

суддів: Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Умань-Агро» (Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»), Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Уманьфермаш», про визнання недійсним договору оренди землі, витребування земельних ділянок за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства «Умань-Агро» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», яке у подальшому неодноразово змінювало назву і в останній редакції є Дочірнім підприємством «Умань-Агро» (далі - ДП «Умань Агро»), та просила визнати недійсним договір оренди землі від 10.11.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та відповідачем, витребувати у відповідача земельні ділянки площею 3,0120 га та 0,4605 га, розташовані на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її бабусі - ОСОБА_3, належали на праві власності згідно державних актів вищевказані земельні ділянки. Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і під час оформлення спадщини у 2014 році їй стало відомо про те, що вказані земельні ділянки перебувають у оренді відповідача на 20 років згідно договору від 10.11.2006 року, який бабуся не підписувала, тобто без її згоди. Спадкоємцем майна є позивач, а тому звертається до суду за захистом свого права.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» (далі - ПСП «Агрофірма «Світанок»).

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 21.12.2015 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельних ділянок площею 3,4725 га, укладений 10 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Умань» відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зареєстрований у Ружинському відділенні Житомирської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2007 року № 049722100136. Витребувано у Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та повернуто ОСОБА_2 належні їй відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за заповітом, земельні ділянки площею 3,0120 га та 0,4605 га, розташовані на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1523,82 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП «Умань Агро» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд не дав оцінки наданим доказам про перехід прав та обов'язків за договором до ПСП «Агрофірма «Світанок», які є належними відповідачами у справі, а тому задоволення вимог до ДП «Умань Агро» є помилковим.

ПСП «Агрофірма «Світанок» також оскаржила судове рішення і просить його скасувати, з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі. Вважають, що отримання орендодавцем та її спадкоємцем орендної плати свідчить про обізнаність із договором, а тому останні могли дізнатися про порушення свого права значно раніше. Звернення позивача до суду здійснено з порушенням строку позовної давності, про застосування якої подано заяву відповідачем.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.

Задовольняючи вимоги до ДП «Умань-Агро» про визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки, суд виходив із недоведеності волі власника земельної ділянки на укладення договору оренди землі, яка підлягає поверненню орендарем за договором.

Зазначений висновок суду не повністю відповідає обставинам справи.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 належали земельні ділянки площею 3,0120 га та 0,4605 га, розташовані на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10.11.2006 року між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Умань» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», яке у подальшому неодноразово змінювало назву і в останній редакції є Дочірнім підприємством «Умань-Агро», укладено договір оренди вказаних земельних ділянок терміном на 20 років. Передача землі оформлена актом приймання-передачі земельної ділянки від 10.11.2006 року.

Договір оренди зареєстровано Ружинським відділом Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № 040722160136.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину після її смерті прийняла за заповітом ОСОБА_2, оформивши свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.01.2015 року.

Згідно висновку експерта № 1/601 від 26.08.2015 року підпис на оспорюваних договорі оренди та акті приймання-передачі від імені орендодавця вчинені не ОСОБА_3, а іншою особою.

Довіреності на представлення її інтересів ОСОБА_3 нікому не надавала.

Дослідивши вказані обставини, суд першої інстанції, на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки відповідачем не доведено наявність волі у ОСОБА_3 на передачу земельних ділянок в оренду Дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Умань» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Враховуючи наведене, також є вірним висновок про витребування земельних ділянок згідно ст.216 ЦК України.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам відповідача - ПСП «Агрофірма «Світанок», і правильно вважав неможливим застосування ст.241 ЦК України зважаючи на те, зазначена норма стосується дій представника особи з перевищенням своїх повноважень, однак у судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_3 довіреності на представлення її інтересів нікому не надавала, а ОСОБА_2 є спадкоємцем її майна, а не представником, як зазначає відповідач.

Доводи відповідача про отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 орендної плати у період 2006-2012 роках не свідчить про обізнаності власника земельної ділянки про наявність укладеного договору оренду та її погодження з усіма істотними умовами договору, передбаченими ст.ст.13, 15, 17, 19, 21-23 Закону України «Про оренду землі».

Спірний договір згідно ст.20 Закону України «Про оренду землі» є укладеним, а тому посилання відповідача, що судом не встановлено його чинність, є безпідставним.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Договір укладено у 2006 році і ПСП «Агрофірма «Світанок» заявлено про застосування позовної давності з посиланням на можливість власників земельних ділянок довідатися про укладення договору оренду у зв'язку із отримання орендної плати у 2006-2012 роках.

Згідно із ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин покладається на сторін і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.60 ЦПК України).

На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на відомості за 2007-2008 роки про отримання ОСОБА_3 орендної плати та надсилання підприємством до податкових органів звітності про нарахування останній орендної плати.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів вважає, що остатні не свідчать про згоду ОСОБА_3 на укладення договору оренди та її обізнаність про його наявність, оскільки у відомостях про видачу зерна за рахунок паю міститься посилання лише на місце видачі - с.Княжичі, а податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 2007-2009 роки, подані ДП «Ілліч-Агро Умань» до Попільнянської міжрайонної ДПІ, стосуються односторонніх дій підприємства без доведення цієї інформації до орендодавця.

Отже, відповідачем не надано належних доказів, які б однозначно свідчили про наявність згоди ОСОБА_3 на укладення спірного договору та ознайомлення з ним.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що ними повідомлялося орендодавця про підставу оплати за користування земельними ділянками, що надало б можливість ознайомитися із змістом договору, а тому посилання відповідача на вказані обставини є лише припущенням.

Позивач зазначає, що про порушення свого права вона дізналася у 2014 році при оформленні спадщини, що підтверджується наявними свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданими у січні 2015 року, а також висновком експерта про відсутність у договорі оренди землі та акті про передачу земельної ділянки підпису її власника.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише у 2014 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. Посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки орендодавець отримувала плату за користування землею, суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Оцінюючи докази сторін у їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Даний висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 22 квітня 2015 року по справі №6-48цс15.

В той же час, суд першої інстанції припустився помилки у визначенні особи, яка є належним відповідачем по вимозі щодо витребування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Так, ч. 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

При цьому в ч. 1 ст. 109 ЦК України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Також п. 34 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Судом установлено, що правонаступником ДП «Ілліч-Агро Умань ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», який є стороною договору оренди, після неодноразових змін назви являється ДП «Умань-Агро», а тому посилання останніх на те, що вони є неналежним відповідачем, не відповідають обставинам справи.

В той же час, права оренди спірних земельних ділянок, були виділені та передані до статутного капіталу СПП «Світанок плюс», яке реорганізовано шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок», внаслідок чого до останнього перейшли всі права та обов'язки, які були внесені в якості вкладу дочірнім підприємством «Харвіст-Умань» (далі - ДП «Харвіст-Умань») (до заміни найменування - ДП «ІЛЛІЧ-АГРО Умань» ВАТ «ММК ім. Ілліча») у статутний капітал СПП «Світанок плюс», яке у подальшому приєднано до ПСП «Агрофірма «Світанок» і до якого відповідно до розподільчого балансу та передавального акту з додатками від 30.09.2012 року перейшли усі права та обов'язки за оспорюваним договором оренди землі. Останнє використовує спірні земельні ділянки, однак суд першої інстанції помилково вирішив спір про їх витребування у первісного орендаря.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині витребування земельної ділянки у ДП «Умань Агро» та розподілу судових витрат, з ухваленням нового - про витребування земельних ділянок від ПСП «Агрофірма «Світанок» та розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

В решті рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Умань-Агро» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2015 року скасувати в частині вирішення вимог про витребування майна та розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення.

Витребувати у Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» та повернути ОСОБА_2 земельні ділянки площею 3,0120 га та 0,4605 га, що розташовані на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області та належать їй на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 22.01.2015 року, виданих згідно Державних актів серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 12.04.2006 року на ім'я ОСОБА_3.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 379,74 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Умань-Агро» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1143,08 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: