Рішення № 56789590, 24.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/521/15-ц Провадження № 22-ц/773/318/16 Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г.М. Категорія: 47 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар - Концевич Я.О.,

з участю прокурора - Бородчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора Горохівського району Волинської області в інтересах держави, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, до Горохівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фермерське господарство «Планета Земля», про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

26 березня 2015 року прокурор Горохівського району Волинської області звернувся в суд в інтересах держави із зазначеним позовом, який мотивує тим, що проведеною перевіркою встановлено порушення статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» під час надання земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для створення фермерського господарства, оскільки він не зазначив у заяві необхідних для вирішення цього питання умов, не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Крім того, відповідач - Горохівська райдержадміністрація надала ОСОБА_1 чотири окремі земельні ділянки, хоча для створення фермерського господарства земля надається одним масивом.

Враховуючи наведене, просив:

- визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Горохівської районної державної адміністрації: № 593 від 11.10.2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; № 658 від 16.11.2012 року «Про внесення змін в пункт 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 11.10.2012 року № 593 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; № 696 від 05.12.2012 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки» щодо ОСОБА_1;

- визнати недійсними укладені між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договори оренди землі: № 195 від 07.12.2012 року щодо земельної ділянки площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_1): № 196 від 07.12.2012 року щодо земельної ділянки площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_2); № 197 від 07.12.2012 року щодо земельної ділянки площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_3); № 198 від 07.12.2012 року щодо земельної ділянки площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_4);

- скасувати у Державному реєстрі земель записи від 24.12.2012 року за № 072080004004943, № 072080004004941, № 072080004004942, № 072080004004940 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі зазначених договорів оренди землі;

- зобов'язати ОСОБА_1 повернути до земель державної власності Пірванченської сільської ради Горохівського району Волинської області земельну ділянку площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля) та повернути до земель державної власності Мирненської сільської ради Горохівського району Волинської області земельні ділянки площею 21,8058 га, 13,4241 га, 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля).

Рішенням Горохівського районного суду від 10 грудня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Волинської області Марченко Д. просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, у судове засідання не з'явилися та своїх представників не направили.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 7 Закону України «Про фермерське господарство» не забороняє надання громадянину для створення фермерського господарства кількох окремих земельних ділянок, розташованих у різних місцях, а відповідно до вимог частини сьомої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, якщо орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом. Крім того, суд зазначив, що норма статті 7 цього Закону не передбачає підстав для відмови в прийнятті заяви громадянина про надання йому земельної ділянки для створення фермерського господарства у звязку з недотриманням правил, передбачених частиною першою цієї статті. Натомість стаття 123 ЗК України, яка підлягає застосуванню, містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яких у справі не встановлено.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, у якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 Закону № 973-IV). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV).

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03.02.2016 року в справі № 6-2902цс15 та відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Горохівської районної державної адміністрації із заявою про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 83,0 га для створення та ведення фермерського господарства на території Пірванченської сільради, на якій планує вирощувати зернові, кормові та технічні культури. До заяви додав копії паспорта, ідентифікаційного номера, дипломів та викопіювання земельної ділянки. А 15 листопада 2012 року ОСОБА_1 подав заяву про внесення змін до розпорядження в частині надання земельної ділянки орієнтовною площею 60,0 га на території Мирненської сільради, про що додав викопіювання земельної ділянки (а.с.18, 19, 20, 21).

Зазначені заяви ОСОБА_1 задоволені, про що стверджують розпорядження голови Горохівської районної державної адміністрації № 593 від 11.10.2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», № 658 від 16.11.2012 року «Про внесення змін в п.1 розпорядження голови Горохівської райдержадміністрації від 11.10.2012 року № 593 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», згідно яких дозволено розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у тимчасове користування на умовах оренди для створення і ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Пірванченської сільської ради орієнтовною площею 20,0 га та на території Мирненської сільської ради орієнтовною площею 60,0 га з орендною платою 400 грн. за 1 га в рік, терміном оренди на 25 років (а.с.12, 14).

Наступним розпорядженням голови Горохівської районної державної адміністрації № 696 від 05.12.2012 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на територіях Мирненської сільської ради площею 48,6977 га ріллі, Пірванченської сільської ради площею 18,7027 га ріллі із земель запасу терміном оренди на 25 років, з орендною платою 400 грн. за 1 га в рік (а.с.13).

На підставі вищенаведених розпоряджень між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 07.12.2012 року було укладено окремі договори оренди земельних ділянок: № 195 щодо земельної ділянки площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_1): № 196 щодо земельної ділянки площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_2); № 197 щодо земельної ділянки площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_3); № 198 щодо земельної ділянки площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_4) та у Державному реєстрі земель внесено записи від 24.12.2012 року за № 072080004004943, № 072080004004941, № 072080004004942, № 072080004004940 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі зазначених договорів оренди землі (а.с.37-52).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що фермерське господарство «Планета Земля», засновником якого являється ОСОБА_1, вперше зареєстроване лише 16.09.2014 року (а.с.32-34).

Колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними субєктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою без проведення земельних торгів.

ОСОБА_1 одержав в оренду для створення фермерського господарства чотири земельних ділянки загальною площею 67,4004 га. При цьому він не обґрунтував у заяві необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності у нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, помилково застосувавши до спірних правовідносин виключно статтю 123 ЗК України, без її поєднання з частиною першої статті 7 Закону № 973-IV.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.10 та ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним правовим нормам відповідачі не спростували позовні вимоги та не надали доказів про те, що Горохівська райдержадміністрацієя при отриманні заяви ОСОБА_1 провела відповідну перевірку, як заявник обґрунтовував розмір земельної ділянки 83,0 га та 60,0 га, про які просив у заявах, які перспективи діяльності власного фермерського господарства він наводив при цьому та які з них були враховані при прийнятті розпоряджень головою Горохівської райдержадміністрації про надання йому в оренду земельних ділянок значної площі, які розташовані у різних місцях на території двох сільських рад - Пірванченської та Мирненської Горохівського району. Зокрема, чи мав ОСОБА_1 можливість самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи мав він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси яких він міг на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства.

Також, відмовляючи в позові, суд першої інстанції застосував статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема рішення у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Гаші проти Хорватії», «Стретч проти Сполученого Королівства», яким було констатовано, що заявника позбавили права на майно лише з тих підстав, що порушення закону були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина. Отже, визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, і подальше позбавлення особи цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Посилаючись на наведене, суд дійшов висновку, що задоволення позову прокурора суперечитиме висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання в право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки він вчинив необхідні дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок і створив фермерське господарство на них, не допустивши зі свого боку протиправних дій.

Колегія суддів вважає, що практика ЄСПЛ у даній справі судом застосована невиправдано.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес» АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України», «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Враховуючи, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» умов і обставин, а ОСОБА_1 зазначених вимог закону не дотримав, тобто одержав в оренду земельні ділянки з порушенням вимог закону, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позов прокурора є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

У зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору слід покласти у рівних частках на відповідачів, стягнувши їх відповідно у дохід держави та на користь прокуратури Волинської області.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області задовольнити.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2015 року в даній справі в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Горохівської районної державної адміністрації:

- № 593 від 11.10.2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;

- № 658 від 16.11.2012 року «Про внесення змін в пункт 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 11.10.2012 року № 593 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»;

- № 696 від 05.12.2012 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки» щодо ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір оренди землі № 195 від 07.12.2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_1).

Визнати недійсним договір оренди землі № 196 від 07.12.2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_2).

Визнати недійсним договір оренди землі № 197 від 07.12.2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_3).

Визнати недійсним договір оренди землі № 198 від 07.12.2012 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_4).

Скасувати у Державному реєстрі земель:

- запис від 24.12.2012 року за № 072080004004943 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 195 від 07.12.2012 року загальною площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_1);

- запис від 24.12.2012 року за № 072080004004941 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 196 від 07.12.2012 року загальною площею 13,4241 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_2);

- запис від 24.12.2012 року за № 072080004004942 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 197 від 07.12.2012 року загальною площею 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_3);

- запис від 24.12.2012 року за № 072080004004940 про реєстрацію в управлінні Держкомзему у Горохівському районі договору оренди землі № 198 від 07.12.2012 року загальною площею 21,8058 га сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Мирненської сільської ради Горохівського району (кадастровий номер НОМЕР_4).

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути до земель державної власності Пірванченської сільської ради Горохівського району Волинської області земельну ділянку площею 18,7027 га сільськогосподарського призначення (рілля).

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути до земель державної власності Мирненської сільської ради Горохівського району Волинської області земельні ділянки площею 21,8058 га, 13,4241 га, 13,4678 га сільськогосподарського призначення (рілля).

Стягнути з Горохівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції в дохід держави по 730 грн. 80 коп. (сімсот тридцять грн. 80 коп.) судового збору з кожного.

Стягнути з Горохівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції на користь прокуратури Волинської області по 803 грн. 88 коп. (вісімсот три грн. 88 коп.) судового збору з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді