Ухвала суду № 56788916, 24.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 876/1748/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Інвест Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торг Інвест Україна» (далі - ТОВ «Торг Інвест Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2013 року № 0002512210, № 0002522210, № 0002532210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 05.11.2013 року № 0002512210, № 0002522210, № 0002532210.

Із таким судовим рішенням не погодилася Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказав, що митна вартість товарів, яка визначена ТОВ «Торг Інвест Україна» в ВМД № 209120000/2012/004300 від 10.02.2012 р., № 20912000/2012/019601 від 14.06.2012 р. та № 209120000/2012/026163 від 10.08.2012 р. не відповідає реальній вартості. Згідно відомостей митних органів Республіки Польща встановлено, що фактурна вартість товарів є значно більшою за вартість, задекларовану за вказаними ВМД. Згідно листа Львівської митниці Міндоходів № 11.4/35-2326 від 02.08.2013 року встановлено, що товар, який був поставлений транзитом, через митну територію України до покупця «P.H.Holted Tadeusz Holicki», в подальшому імпортувався на територію України до ТОВ «Торг Інвест Україна» по заниженій вартості, шляхом подання до митного контролю документів, що містять неправдиві відомості. Враховуючи наведене, вважає, що позивачем здійснено реалізацію товарів із заниженням загального обсягу доходу, що є об'єктом оподаткування, на суму 3162980,46 грн. без ПДВ. Також, під час перевірки не підтверджено факту надання ТОВ «Торг Інвест Україна» його контрагентами ТОВ «Південна Фортеця» та ТОВ «Будівництво плюс» послуг з транспортного екпедитування та сортування товару, не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, а надані позивачем накладні та акти виконаних робіт не мають сили первинних документів, оскільки не містять всіх необхідних відомостей про види виконаних робіт, їх обсяги, виконавців, тощо. Отже, податковий орган вважає, що позивач безпідставно включив до валових витрат підприємства при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, а також до податкового кредиту з податку на додану вартість сплачені за цими угодами кошти. Апелянт зауважив, що податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є законними і підстав для їх скасування немає.

Львівським апеляційним адміністративним судом було здійснено заміну відповідача у зв'язку з реорганізацією на Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Представник апелянта Дорош А.Б. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам.

Представник позивача Вершинін А.Г. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги й пояснив, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі направлень №№ 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, наказу від 26.09.2013 р. № 212, у відповідності до вимог п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 44.5 ст. 44, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торг Інвест Україна» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.11.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 282/22-10/37964904 від 22 жовтня 2013 року.

Згідно цього акту перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 135.4.1, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 п. 138.8, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого ТОВ «Торг Інвест Україна» занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1205491 грн., в т.ч. по періодах: І кв. 2012 р. - 293178 грн., ІІ кв. 2012 р. - 74748 грн., ІІІ кв. 2012 р. - 447129 грн., IV кв. 2012 р. - 390436 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого ТОВ «Торг Інвест Україна» завищено від'ємне значення ПДВ на суму 15963 грн., занижено податок на додану вартість в сумі 634057 грн., в т.ч. по періодах: червень 2012р. - 70761 грн., липень 2012р. - 116570 грн., вересень 2012р. - 108685 грн., жовтень 2013р. - 232930 грн., листопад 2012р. - 105111 грн.

5 листопада 2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002512210, яким ТОВ «Торг Інвест Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 792571 грн., в т.ч. 634057 грн. - основний платіж, 158514 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0002522210, яким ТОВ «Торг Інвест Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1506864 грн., в т.ч. 1205491 грн. - за основним платежем, 301373 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0002532210, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі15963 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір комісії № 7/2 від 12.12.2011 р., згідно п. 11.1.1 якого ФОП ОСОБА_4 (Комісіонер) взяв на себе зобов'язання за дорученням комітента (позивач) укласти від свого імені та за рахунок і в інтересах комітента контракт з іноземним постачальником на купівлю товару - посуду та інше, номенклатура, ціна, кількість на який обумовлюється в інвойсах.

На виконання вказаного договору, ФОП ОСОБА_4 було укладено контракт № 3Т від 19.12.2011 р. з нерезидентом - Techstone Universal LLP (Великобританія). Згідно п. 3.1 контракту, умова поставки СІР Львів, згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року. На виконання умов договору комісії та вказаного контракту, було здійснено поставку на митну територію України товару (електроінструменти) для ТОВ «Торг Інвест Україна» згідно ВМД № 004300 від 10.02.2012 р., митна та фактурна вартість якого становить 251177,69 грн.

Також ТОВ «Торг Інвест Україна» уклало контракт № 3Т від 21.02.2012 р. з фірмою Chongqing Welluck Trading Co (Китай) на поставку товару (електроінструменти) в асортименті згідно інвойсів на кожну поставку. Згідно п. 3.1 контракту - умови поставки СІР Львів, згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року. На виконання вказаного контракту здійснено поставку на митну територію України товару для ТОВ «Торг Інвест Україна» згідно ВМД № 019601 від 14.06.2012 р., митна та фактурна вартість якого становить 305713,13 грн., ВМД № 026163 від 10.08.2012 р., митна вартість - 338649,66 грн.

Таким чином, відповідно до вказаних договорів ТОВ «Торг Інвест Україна» ввезло на митну територію України товар, митна вартість яких становить 895540,48 грн.

У подальшому, вказаний товар (електроінструменти) позивач реалізував на митній території України згідно договорів поставки на підставі видаткових накладних на загальну суму 918756,91 грн. (без ПДВ) наступним покупцям, про що зазначено в акті перевірки від 22.10.2013 р. № 282/22-10/37964904 (а.с. 23-24, т. 1), а саме:

- ТОВ «ПКФ Лотос» згідно договору поставки № 021012 від 10.02.2012 р., видаткової накладної № РН-022706 від 27.02.2012р. на суму 310039,20 грн., ПДВ 51673,20 грн.;

- ТОВ «Редо» згідно договору поставки №020702 від 02.07.2012 р., видаткової накладної № РН-270701 від 27.07.2012 р. на суму 138655,00 грн., ПДВ 23109,17 грн.;

- ПрАТ «Укрзахіденерго» код ЄДРПОУ 37584902 згідно договору поставки № 020902 від 07.09.2012 р. згідно видаткової накладної № РН-270921 від 27.09.2012 р. на суму 235789,09 грн., ПДВ - 39298,18 грн.;

- ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» згідно договору поставки № 291003 від 29.10.2012 р., видаткових накладних: № РН-301010 від 30.10.2012 р. на суму 188600,76 грн., в т.ч. ПДВ - 31433,46 грн., № РН301011 від 30.10.2012 р. на суму 195879,92 грн., в т.ч. ПДВ - 32646,65 грн., № РН-301014 від 30.10.2012 р. на суму 23654,40 грн., в т.ч. ПДВ - 3942,40 грн., № РН-301015 від 30.10.2012 р. на суму 9889,92 грн., в т.ч. ПДВ - 1648,32 грн.

Факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджено також податковими накладними, актами прийому-передачі векселів, виписками з особового рахунку (якими підтверджено оплату товару), специфікаціями на товар, графіками поставки товару.

При цьому, податковий орган вважає, що митна вартість товарів, яка визначена в ВМД № 209120000/2012/004300 від 10.02.2012 р., № 20912000/2012/019601 від 14.06.2012 р. та № 209120000/2012/026163 від 10.08.2012 р. не відповідає задекларованій. Згідно відомостей митних органів Республіки Польща встановлено, що фактурна вартість товарів є значно більшою за вартість, ніж задекларовано за вказаними ВМД. Згідно листа Львівської митниці Міндоходів № 11.4/35-2326 від 02.08.2013 р. товар, який був поставлений транзитом через митну територію України до покупця «P.H.Holted Tadeusz Holicki», в подальшому імпортувався на територію України до ТОВ «Торг Інвест Україна» по заниженій вартості, шляхом подання до митного контролю документів, що містять неправдиві відомості.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що позивачем здійснено реалізацію товарів із заниженням загального обсягу доходу, що є об'єктом оподаткування, на суму 3162980,46 грн. без ПДВ.

Суд першої інстанції правильно відхилив такі доводи ДПІ у Галицькому районі м. Львова, оскільки із вказаних документів, перелічених в акті перевірки (лист Львівської митниці Міндоходів № 11.4/35-2326 від 02.08.2013 р., письмові відповіді митних органів Республіки Польща) не вбачається, що товар, який поставлявся від Techstone Universal LLP (Великобританія) та Chongqing Welluck Trading Co (Китай) на підставі договору комісії № 7/2 від 12.12.2011 р. та контракту № 3Т від 21.02.2012 р., був реалізований за цінами, нижчими від звичайних (митної вартості).

Окрім того, під час проходження митного контролю (оформлення митних документів), зауважень щодо їх оформлення з боку посадових осіб митних органів не було.

Також судом встановлено, що ТОВ «Торг Інвест Україна» на час ввезення товару від Techstone Universal LLP (Великобританія) та Chongqing Welluck Trading Co (Китай) на підставі договору комісії № 7/2 від 12.12.2011 р. та контракту № 3Т від 21.02.2012 р. не перебувало у господарських відносинах (не укладало договорів, господарських зобов'язань) із перевізниками ТОВ «Шум-Транс», «Sprinter LTD», «P.H.Holted Tadeusz Holicki».

Слід зазначити, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган повинен діяти виключно з урахуванням пп. 14.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

При цьому, «звичайна ціна» встановлюється за правилами пп. 14.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Відповідно до пп. 14.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку, податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін і послатися на норму пп. 14.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

При цьому, митна вартість товару використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики. Якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару, а висновок податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Таким чином, висновок податкового органу про реалізацію позивачем товару (електроінструменти) резидентам України, а саме: ТОВ «ПКФ Лотос», ТОВ «Редо», ПрАТ «Укрзахіденерго», ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» за цінами, нижчими від звичайних (нижче митної вартості) на загальну суму 3162980 грн. є необґрунтованим.

Також при донарахуванні позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідач виходив з висновків перевірки про відсутність реального виконання угод, укладених між позивачем та ТОВ «Південна Фортеця», ТОВ «Будівництво плюс», оскільки не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій.

Проте, такі доводи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 березня 2012 року між позивачем та ТОВ «Будівництво плюс» був укладений договір транспортного експедирування № 050312, згідно п. 1.2 якого Замовник (позивач) доручив, а Експедитор (ТОВ «Будівництво плюс») взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України. Пунктом 1.4 договору визначено, що за домовленістю сторін договору, Експедитор надає додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи, розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажу).

У додатку № 1 від 05.03.2012 р. до договору транспортного експедирування від 05.03.2012 р. № 050312 сторони погодили вартість однієї транспортно-експедиційної послуги по маршруту Львів-Одеса, що становить 10000 грн., ПДВ 1666,67 грн., та по маршруту Львів-Київ в сумі 7500 грн., ПДВ 1250 грн.

На виконання умов вказаного договору позивач надав договір, додаток до договору № 1, акти здачі-прийняття робіт (а.с. 107-111).

Окрім того, між сторонами був укладений договір про виконання робіт від 01.06.2012 р. № 020612, від 01.06.2012 р. № 010612. Згідно п. 1.1 договорів, за завданням Замовника (позивач) Виконавець (ТОВ «Південна Фортеця») зобов'язується протягом визначеного в договору строку (до 01.11.2012 р. - п. 7.2 договору) надавати за плату послуги сортування, відбору та пакування взуття, текстильних виробів та одягу секонд-хенд. Пунктом 3.1 договору визначено загальну суму договору 152243,48 грн., в т.ч. ПДВ - 25373,91 грн. (договір від 01.06.2012 р. № 020612), та 274885,85 грн. в т.ч. ПДВ 45814,31 грн. згідно договору від 01.06.2012 р. № 010612.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано додатки до нього, якими обумовлено специфікацію товару, графік поставки, графік платежів, акти здачі-прийняття робіт, замовлення.

Також, між позивачем та ТОВ «Південна Фортеця» був укладений договір про виконання робіт № 050912 від 28.09.2012 року. Згідно п. 1.1 договору, за завданням Замовника (позивач) Виконавець (ТОВ «Південна Фортеця») зобов'язується протягом визначеного в договору строку (до 01.01.2013р. - п. 7.2 договору) надавати за плату послуги сортування, відбору та пакування взуття, текстильних виробів та одягу секонд-хенд. Пунктом 3.1 договору визначено загальну суму договору 490245,12 грн. без ПДВ. Здавання послуг Виконавцем та прийняття їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноваженими представниками сторін після фактичного надання послуг (п. 3.2).

Окрім того, між сторонами був укладений договір про транспортне експедирування № 020212 від 02.02.2012 року.

Згідно розділу 1 договору, Замовник (позивач) доручає, а Експедитор (ТОВ «Південна Фортеця») бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України. За домовленістю сторін договору, Експедитор надає додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи, розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажу).

У додатку № 1 до договору від 02.02.2012 року сторонами узгоджено, що передача вантажу від Замовника до Експедитора на експедирування та передача вантажу від Експедитора оформлюється актом передачі товарів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, заявки на транспортно-експедиційні послуги (а.с. 1-262, т. 2), акти прийому-передачі векселів, акти прийому-передачі товару.

Вказані вище податкові накладні по операціях з переліченими вище контрагентами відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та наказу ДПАУ від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». Зауважень щодо оформлення первинних бухгалтерських документів щодо здійснених операцій в акті перевірки немає, відтак всі документи оформлені належним чином.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівництво плюс», ТОВ «Південна Фортеця».

Доводи апелянта про невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства є безпідставними, оскільки чинним законодавством не встановлено вимог до актів виконаних робіт, які вказані в апеляційній скарзі, зокрема щодо зазначення номенклатури товару, тощо.

При цьому основні відомості, небхідні для здійснення бухгалтерського та податкового обліку, зокрема про дату складання, обсяги робіт та їх вартість, у вищевказаних актах виконани робіт зазначені.

Доводи податкового органу про непідтвердження надання придбання позивачем послуг транспортного експедитування через відсутність товаро-транспортних накладних є безпідставними з огляду на таке.

У відповідності до договірів, що були укладені ТОВ «Торг Інвест Україна» з ТОВ «Південня фортеця» й ТОВ «Будівництво Плюс», контрагенти позивача взяли на себе зобов'язання надати послуги транспортного експедирування щодо організації перевезень вантажів, оформлення таких перевезень, забезпечення відправки вантажів із пункту відправлення і одержання у пункті призначення. Згідно умов цих договорів виконавець організовував та забезпечував перевезення вантажів (від свого імені укладав договори з перевізниками та здійснював по ним оплату).

При цьому згідно заявок та інших наявних у справі документів, виконавці (експедитори) приймали вантаж і у подальшому самостійно здійснювали всі дії необхідні для доставки товару отримувачами.

Тому ТОВ «Торг Інвест Україна» не мало обов'язку по оформленню і збереженню товаро-транспортних накладних, як первинного документу, що підтверджує перевезення вантажів.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи договори, акти прийому-передачі векселів, акти прийому-передачі товару, податкові, видаткові накладні свідчить про те, що вказані документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, а також відніс понесені витрати до валових при визначенні об'єкту оподаткування, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

При цьому, факт використання позивачем отриманих товарів та послуг у подальшій господарській діяльності підприємства не заперечується податковим органом. Так, зокрема, у матеріалах справи наявні докази ввезення позивачем на митну територію України товару (вживаного одягу, тощо), сортування, розвантаження, перевезення якого і було предметом укладених договорів, реальність виконання яких оспорюється податковим органом.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд першої інстанції правильно врахував, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин з контрагентами позивача та наявності факту узгодженості їх дій з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення є протиправними і постанова Львівського окружного адміністративного суду є обґрунтованою і законною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі № 813/8637/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 29 березня 2016 року.