Ухвала суду № 56788908, 24.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 876/12356/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

2 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 01.12.2015 року) про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду з 17.03.2015 року по 26.10.2015 року в сумі 36817,44 грн., за виключенням податків і зборів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час затримки виконання рішення суду за період з 17.03.2015 року по 26.10.2015 року включно в сумі 36817 (тридцять шість тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 44 коп., за виключенням податків і зборів.

Не погодившись із таким рішенням, Львівська митниця Державної фіскальної служби України оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції невірно встановив, що 27.10.2015 року є датою, з якої позивач фактично поновлений на посаді, оскільки законодавством України встановлено, що рішення про поновлення незаконно звільненого працівника вважається виконаним з дати видачі власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу, а ОСОБА_1 було поновлено на посаді наказом Львівської митниці ДФС від 07.10.2015 року № 761-о, а не 27.10.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року у справі №813/8192/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано накази Львівської митниці Міндоходів від 12.11.2014 року за №1225-о в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-аеропорт» ОСОБА_1 та від 21.11.2014 року за №1231-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Міндоходів з 22.11.2014 року. Стягнуто з Львівської митниці Міноходів на користь ОСОБА_1 18893,16 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків і зборів. Постанову в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 4723,63 грн. за виключенням податків і зборів та поновлення на посаді ОСОБА_1 ухвалено звернути до негайного виконання.

На підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року видано два виконавчі листи № 813/8192/14 від 10.09.2015 року: 1) про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Міндоходів з 22.11.2014 року; 2) про стягнення з Львівської митниці Міноходів на користь ОСОБА_1 18893,16 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків і зборів.

Виконавчий лист про стягнення з Львівської митниці Міноходів на користь ОСОБА_1 18893,16 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків і зборів, повернуто в суд з відміткою про виконання.

23 вересня 2015 року за заявою ОСОБА_1 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП №48807595 з виконання виконавчого листа, що стосується поновлення на посаді (боржник - Львівська митниця ДФС).

Як вбачається з матеріалів справи, вказана постанова суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Міндоходів з 22.11.2014 року булла виконана лише 07.10.2015 року, що підтверджується копією наказу Львівської митниці ДФС від 07.10.2015 року №761-о «По особовому складу».

Про прийнятий відповідачем наказ №761-о від 07.10.2015 року «По особовому складу», а також про необхідність з'явитись у відділ персоналу з трудовою книжкою для ознайомлення з ним, Львівська митниця ДФС повідомила позивача листом від 12.10.2015 року за №12146/10/13-70-04/28, який було надіслано на адресу: АДРЕСА_1.

Доказів отримання позивачем цього листа суду не надано.

23 жовтня 2015 року Львівською митницею ДФС України прийнято наказ № 826-о, згідно якого ОСОБА_1 наказано приступити до виконання обов'язків за посадою заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Міндоходів з 27 жовтня 2015 року.

Вважаючи період з 17.03.2015 року по 26.10.2015 року вимушеним прогулом, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача середньомісячної заробітної плати за час перебування в такому у сумі 36817,44 грн., за виключенням податків і зборів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не відбулось, він був фактично поновлений відповідачем на посаді лише з 27.10.2015 року, чим в свою чергу порушено охоронювані КЗпП України права позивача, а тому такі права повинні бути відновлені у передбачений ст. 236 КЗпП України спосіб - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території.

Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Виходячи зі змісту статтей 24, 31, частини 5 статті 235 КЗпП України, негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника, не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Згідно вимог статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною 1 статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно вимог чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Проте, наказ Львівської митниці ДФС №761-о «По особовому складу» на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року у справі №813/8192/14, якою позивача поновлено на раніше займаній посаді з 22.11.2014 року, видано лише 07.10.2015 року. А до виконання обов'язків за посадою заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Міндоходів ОСОБА_1 наказано приступити лише з 27.10.2015 року (згідно наказу Львівської митниці ДФС №826-о від 23.10.2015 року).

Факт реального поновлення позивача на роботі і зарахування до штату, нарахування заробітної плати з 27 жовтня 2015 року підтверджено також табелем обліку використання робочого часу УОМК та О Львівської митниці ДФС, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Враховуючи наведене вірним є висновок суду першої інстанції про те, що 27 жовтня 2015 року є датою, з якої позивач фактично поновлений на посаді, оскільки саме з цієї дати його допущено до роботи.

А тому, період з 17 березня 2015 року по 26 жовтня 2015 року включно є вимушеним прогулом, за який позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

Судом при вирішенні спору правильно враховано практику Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду з 17.03.2015 року по 26.10.2015 року підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 813/5977/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 29 березня 2016 року.