Ухвала суду № 56788867, 29.03.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року справа №805/95/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д.,

секретар Корадо А.А.,

за участі позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Сущенко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі № 805/95/16-а за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2016 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Донецької області (надалі - відповідач) про визнання незаконними дії прокуратури Донецької області щодо видання наказу прокурора Донецької області № 1969-к від 14.12.2015 року про звільнення з органів прокуратури Донецької області у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, зобов'язання Прокуратуру Донецької області скасувати наказ прокурора Донецької області № 1969-к від 14.12.2015 року та поновлення на роботі в органах прокуратури Донецької області, зобов'язання Прокуратуру Донецької області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням з роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне.

З 18.08.2015 року ОСОБА_2 працював на посаді прокурора Слов'янської міжрайонної прокуратури Донецької області. Наказом № 1969-к від 14.12.2015 року позивача звільнено з посади прокурора Слов'янської міжрайонної прокуратури Донецької області відповідно до вимог п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Позивач зауважив, що при його звільненні згідно п. 1ч. 1 ст. 40 КЗпП України не додержано правила, передбачені ст.49-2 КЗпП України, тобто про звільнення з роботи за два місяці письмово не попереджено, не запропоновано іншу роботу в прокуратурі та не попереджено за два місяці Державну службу зайнятості про майбутнє скорочення. Крім того, позивач зазначив, що в порушення вимог ст.. 47 КЗпП України, в день його звільнення його не ознайомлено з наказом про звільнення, не видано його копію та трудову книжку, не отримано усіх належних виплат. Вважав, що наказ прокурора Донецької області № 1969-к від 14.12.2015 року не відповідає Конституції України та діючому законодавству, внаслідок чого суттєво порушує його права (а.с. 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного ОСОБА_2 відмовлено повністю (а.с.76-79).

Позивач із таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції зазнаючи, що ОСОБА_2 не мав можливості взяти участь у тестуванні для призначення його прокурором місцевої прокуратури, оскільки його переведено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням закону законів у кримінальному провадженні, запобігання і протидії корупції у сфері транспорту прокуратури Донецької області не звернувши увагу на те, що на момент набрання чинності ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, апелянт, працюючи на вищезазначеній посаді, не повинен був проходити тестування, яке було необхідно для прокурорів міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокурорах та тих, хто хотів призначатися на адміністративні посади (керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників) на які, як зазначає апелянт, він не претендував. Крім того, апелянт зазначає, що при звільненні його за п. 1ч. 1 ст. 40 КЗпП України не додержані правила, передбачені ст.. 49-2 КЗпП України, а саме, апелянта письмово не попереджено про звільнення з роботи за два місяці, не запропоновувалась інша роботі в прокуратурі та не попереджено за два місяці Державну службу зайнятості про майбутнє скорочення (а.с. 85-89).

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2 з 2003 року працював на різних посадах в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1, наявної в матеріалах справи (а.с. 13-15).

В розумінні пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України, позивач проходив публічну службу.

Відповідно до Наказу Прокуратури Донецької області № 1361-к від 18.08. 2015 року переведено прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, запобігання і протидії корупції у сфері транспорту прокуратури області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 прокурором Слов'янської міжрайонної прокуратури (а.с. 47).

Наказом Генерального прокурора України № 77ш від 23.09.2015 року, у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, наказано виключити зі штатного розкладу прокуратури Донецької області міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури (у т.ч. Слов'янську міжрайонну прокуратуру) (а.с 48-53).

Таким чином, орган прокуратури, в якому працював позивач, з 15.12.2015 року підлягав припиненню, а позивач, як його працівник - вивільненню у зв'язку з реорганізацією.

Прокурором Донецької області позивача попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.Зазначене попередження позивач отримав 02.10.2015 року, про що здійснено відповідний запис на документі (а.с. 46).

Наказом прокурора Донецької області № 1969 - к від 14.12.2015 року позивача звільнено з посади прокурора Слов'янської міжрайонної прокуратури Донецької області у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) (а.с.9).

Відповідно до Акту оголошення про звільнення у зв'язку із скороченням вбачається, що працівниками відділу роботи з кадрами прокуратури Донецької області, позивача, за телефоном повідомлено про звільнення останнього з посади прокурора Слов'янської міжрайонної прокуратури Донецької області та з органів прокуратури, а також повідомлено про необхідність з'явитися до Прокуратури Донецької області для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки (а.с.58).

28 грудня 2015 року позивач звернувся до Прокурора Донецької області з заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», в якій просив роз'яснити причини його звільнення з органів прокуратури без надання іншого місця роботи (а.с. 7).

Відповідач, листом № 11/5-5вих-16 від 06.01.2016 року повідомив позивача, що оскільки останнім не подано заяву про проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі відповідно до «Порядку проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах», тому, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру ", п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України видано наказ про його звільнення з посади, яку він обіймав у Слов'янській міжрайонній прокуратурі Донецької області. Відповідач також зазначав, що станом на 14.12.2015 року, в апараті прокуратури області відсутні вакантні посади, які б відповідали професійній кваліфікації позивача (а.с. 34).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2щодо визнання незаконними дій щодо видання наказу прокурора Донецької області № 1969-к від 14 грудня 2015 року про звільнення позивача з органів Прокуратури Донецької області у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів за п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України; зобов'язання відповідача скасувати наказ № 1969-к від 14 грудня 2015 року та поновити позивача на роботі в органах Прокуратури Донецької області, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та законність звільнення позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначається Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як зазначалось вище, відповідно до наказу Генерального прокурора України № 77ш від 23.09.2015 року, у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, наказано виключити зі штатного розкладу прокуратури Донецької області міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури (у т.ч. Слов'янську міжрайонну прокуратуру).

Натомість, відповідно до п.1.2 п. 1 цього Наказу включено штатний розпис, серед іншого, Слов'янської місцевої прокуратури.

Пунктом 4 вказаного наказу передбачено, що останній вводиться в дію з 15.12.2015 року.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про прокуратуру" та Додатку до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, за змістом норм вищезазначеного Наказу вбачається, що з 15.12.2015 року діяльність Слов'янської міжрайонної прокуратури припинена, але передбачена діяльність Слов'янської місцевої прокуратури згідно з додатком до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру".

У зв'язку з припиненням діяльності Слов'янської міжрайонної прокуратури, прокуратурою Донецької області розпочато процедуру вивільнення позивача.

Відповідно до п.9ч.1 ст.51 Закону 1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. «в» п.33 ч.1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень" № 578-VIII від 02.07.2015 року прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Згідно з п.п. 1 п. 51 розділу XIIІ "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються, зокрема, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

20 липня 2015 року Наказом Генерального прокурора України № 98 затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури та Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників (надалі - Порядок № 98), в якому зазначаються умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур

Вказаний наказ, відповідно до вимог ст. 9 Закону № 1697-VII, 31.07.2015 року зареєстровано Міністерством юстиції України за № 929/27374, а 04.08.2015 року зазначений Наказ опубліковано в Офіційному віснику України.

Згідно із пунктом 1.2. Порядку № 98, на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Пунктом 5.2 Порядку № 98 встановлено, шо проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури передбачено, що працівник, який на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює.

Відповідно до п.9.1 Порядку № 98, рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності.

Згідно з п.9.5 Порядку№ 98,керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для непрацюючих у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та відповідно до кількості штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

В матеріалах справи наявний лист Прокуратури Донецької області від 10.08.2015 року №11/1-633 щодо участі у відкритому конкурсі на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників, а також прокурорів місцевих прокуратур.

Однак, у рейтинговому списку кандидатів щодо проходження тестування апелянт відсутній.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на момент набрання чинності ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, останній, працюючи на вищезазначеній посаді, не повинен був проходити тестування, яке було необхідно для прокурорів міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокурорах та тих, хто хотів призначатися на адміністративні посади (керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників) на які, як зазначає апелянт, він не претендував.

Колегія суддів вважає зазначений довід апелянта безпідставним, оскільки Законом України "Про прокуратуру" встановлено, що у зв'язку з припиненням функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та ліквідацією штатних розписів прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур Донецької області та затвердженням штатних розписів місцевих прокуратур Донецької області, прокурори місцевих прокуратур, які на день набрання чинності призначаються на посади лише за умови проходження відповідного тестування.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не подано заяву про проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі відповідно до «Порядку проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах», Прокуратурою Донецької області правомірно видано наказ про звільнення останнього з посади, яку він обіймав у Слов'янській міжрайонній прокуратурі Донецької області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 30 березня 2016 року.

Керуючись статтями: 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі № 805/95/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Д.В. Ляшенко

І.Д. Компанієць