Ухвала суду № 56788732, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2016 рокусправа №804/12054/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,

за участі представників позивача: Задорожної Т.І., Дмитренко О.О.,

представників відповідачів:

Криворізької південної ОДПІ - Волошиної В.В., Сіманько І.П., Паньшиної С.С.,

Криворізької центральної ОДПІ - Герасімова О.І., Волошиної В.В.,

СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України - Немченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №804/12054/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України, Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.08.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України, Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000195103, яким підприємству збільшено суму податку на прибуток на 257263375 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 128650217,50 грн.;

- форми «В1» від 27.04.2015 року №0000235103, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 168152689,23 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84076344,60 грн.;

- форми «В4» від 27.04.2015 року №0000225103, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 1562236,93 грн.;

- форми «С» від 27.04.2015 року №0000205103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 617205,5 грн.;

- форми «У» від 27.04.2015 року №0000215103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 2380,00 грн.;

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000185103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн.;

- форми «Р» від 29.04.2015 року №0000255103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000742201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з плати за надра на 151765615,63 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37941403,91 грн.;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0016551703, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку на 514880,71 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 386570,47 грн.;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000622201, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 5012492,36 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2506246,18 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №804/12054/15 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 27.04.2015 року № 0000195103;

- форми «В1» від 27.04.2015 року № 0000235103;

- форми «В4» від 27.04.2015 року № 0000225103;

- форми «С» від 27.04.2015 року № 0000205103;

- форми «У» від 27.04.2015 року № 0000215103;

- форми «Р» від 27.04.2015 року № 0000185103;

- форми «Р» від 29.04.2015 року № 0000255103;

- форми «Р» від 28.04.2015 року № 0000742201;

- форми «Р» від 28.04.2015 року № 0016551703;

- форми «Р» від 28.04.2015 року № 0000622201.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України, Криворізька південна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Криворізька центральна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області подали апеляційні скарги, в яких просяили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представники відповідачів свої апеляційні скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники позивача проти задоволення вимог апеляційних скарг заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 24432974).

Відповідачі - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України, Криворізька південна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Криворізька центральна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального ГУ ДФС України проведена планова документальна виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 15.04.2015 року СДПІ ОВП у м.Дніпропетровську складено акт №14/28-01-51-03/24432974 (а.с.41-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-112 т.3).

Згідно висновків вказаної перевірки податковим органом встановлені порушення:

- пп.135.54.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп. 139.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у розмірі 257263376, грн., у т.ч.: II квартал 2012 року - 7713947 грн., III квартал 2012 року - 35823178 грн., IV квартал 2012 року - 6679122 грн., 2013 рік - 207047128 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.3 п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 ПК України, в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування в сумі 168151689,23 грн. у тому числі:

- травень 2012 року в сумі 1319846,02 грн.; - червень 2012 року в сумі 489007,35 грн.;

- липень 2012 року в сумі 1880184,04 грн.; - серпень 2012 року в сумі 968639,53 грн.;

- вересень 2012 року в сумі 980258,60 грн.; - жовтень 2012 року в сумі 29210690,75 грн.;

- листопад 2012 року в сумі 526425,01 грн.; - грудень 2012 року в сумі 1223289,28 грн.;

- січень 2013 року в сумі 309148,34 грн.; - лютий 2013 року в сумі 1483924,90 грн.;

- березень 2013 року в сумі 992001,12 грн.; - квітень 2013 року в сумі 54469518,94 грн.;

- травень 2013 року в сумі 41379656,25 грн.; - червень 2013 року в сумі 1509754,35 грн.;

- липень 2013 року в сумі 185911,84 грн.; - серпень 2013 року в сумі 351203,12 грн.;

- вересень 2013 року в сумі 27955694,71 грн.; - жовтень 2013 року в сумі 1681848,31 грн.;

- листопад 2013 року в сумі 1681848,31 грн.; - грудень 2013 року в сумі 1427168,77 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201, п. 202.1 ст.202 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 1562263,93 грн.;

- п.46.1 ст.46, п.п.48.1,48.7 ст.48 ПК України в частині неподання до контролюючого органу 51 додатка ПН до Декларації з податку на прибуток підприємства, які є невід'ємною частиною;

- п.п. 263.6 ст.263 ПК України, в результаті чого позивачем занижені податкові зобов'язання з плати за користування надрами на загальну суму 154055164,76 грн., у тому числі: за III квартал 2012 року на суму 23653 357,97 грн.; за IV квартал 2012 року на суму 27866537,68грн.; за І квартал 2013 року на суму 18566006,60 грн.; за II квартал 2013 року на суму 21962080,79 грн.; за III квартал 2013 року на суму 26024255,43 грн.; за IV квартал 2013 на суму 35982926,29 грн.;

- п. 120.1 ст.120 ПК України - неподання податкового розрахунку збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за жовтень та листопад 2013 року;

- п.п 14.1.180 п.14.1 ст.14, абз «а» п.п.164.2.14, п.п. «а» п.п. 164.2.17, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст.164, п.п. 168.1.1 п. 168 ст. 168 ПК України в частині не нарахування, неутримання та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу нарахованому фізичним особам у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди, та вартості проживання в сумі 514880,71 грн. за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року;

- п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51 п.п. «б» п. 176.2 ст.176 ПК України в частині надання до інспекції податкових розрахунків за ф. 1ДФ за II квартал 2012 року - IV квартал 2013 року не у повному обсязі, а саме: без відомостей про суми доходу у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди та вартості проживання фіз осіб нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб протягом всього періоду, що перевірявся;

- ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» та п.2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»;

- п.3 частини третьої ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме: підприємством в період з 25.04.2012 року по 08.06.2012 року було виготовлено та реалізовано 3255,9 т бензолу сирого кам'яновугільного за відсутності ліцензії на право здійснення відповідного виду господарської діяльності;

- п. 2.11, п.2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме: проведення розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату за товар чи послугу покупцем на загальну суму 617205,5 грн.;

- п.6, п.9, п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій протягом трьох років після їх закінчення, не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків в кількості 23845 штук, не забезпечено зберігання контрольних стрічок по вищезазначеним фіскальним номерам реєстраторів розрахункових операцій;

- п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п.39.2, п.п. 39.4.2 ст. 39 ПК України в зв'язку з тим, що не в повному обсязі відображено контрольовані операції у поданому звіті за 2013 рік.

На підставі акту перевірки №14/28-01-51-03/24432974 від 15.04.2015 року СДПІ ОВП у м.Дніпропетровську винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000195103, яким підприємству збільшено суму податку на прибуток на 257263375,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 128650 217,50 грн. (а.с.18 т.1);

- форми «В1» від 27.04.2015 року №0000235103, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 168152689,23 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84076 344,60 грн. (а.с.20 т.1);

- форми «В4» від 27.04.2015 року №0000225103, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 1562236,93 грн. (а.с.21 т.1);

- форми «С» від 27.04.2015 року №0000205103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 617205,5 грн. (а.с.23 т.1);

- форми «У» від 27.04.2015 року №0000215103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 2380,00 грн. (а.с.25 т.1);

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000185103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн. (а.с.28 т.1);

- форми «Р» від 29.04.2015 року №0000255103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. (а.с.30 т.1).

На підставі акту перевірки №14/28-01-51-03/24432974 від 15.04.2015 року Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 28.04.2015 року прийняті податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000742201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з плати за надра на 151765615,63 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37941403,91 грн. (а.с.32 т.1);

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0016551703, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку на 514880,71 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 386570,47 грн. (а.с.34 т.1).

На підставі акту перевірки №14/28-01-51-03/24432974 від 15.04.2015 року Криворізькою центральною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000622201, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 5012492,36 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2506246,18 грн. (а.с.36 т.1).

Скориставшись правом, наданим ст.56 ПКУ, позивач подав первинні скарги на зазначені вище податкові повідомлення-рішення, які Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.125-127, 128-132, 133-140 т.3).

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подав повторні скарги до Державної фіскальної служби України, проте на момент звернення позивача до суду першої інстанції вказані скарги розглянуті не були (а.с.113-118, 119-124 т.3).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» оскаржило їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті відповідачами податкові повідомлення-рішення є протиправними та наявні підстави для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що передбачено п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку в першу чергу перевіряється відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Щодо заниження доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 211566383 грн. за рахунок не відображення взаємовідносин позивача з його контрагентами.

СДПІ ОВП у м.Дніпропетровську в акті перевірки зазначено, що підприємством-позивачем не підтверджено наявність поставок ТМЦ від контрагентів, та, відповідно, збільшено дохід на оціночну вартість отриманих матеріальних цінностей від невстановлених осіб.

Таке посилання податкового органу не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, оскільки за визначенням, наданим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем від постачальника для подальшого використання його в господарській діяльності товариства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» у перевіряємий період мало взаємовідносини з наступними підприємствами: ТОВ «СЦ «ЕНЕРГО-АРМ», ТОВ «Криворізька будівельна компанія», ТОВ «Криворіжбуд», ФОП ОСОБА_8, ПАТ «Ресурси Кривбасу», ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Реверс», ТОВ «ВАЛКОС ГРУП», ТОВ «Макстрансбуд», ТОВ «Профмаг», ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології», ДП «Торговельний комплекс Кам'янець-Подільського електромеханічного заводу» Товариства з Додатковою Відповідальністю «Кам'янець-Подільський Електромеханічний завод», ТОВ «НВП Агропромкомплект», ТОВ «Техмарк», ТОВ «Агенство гуманітарних технологій», ВКК «Фірма АРКА», ТОВ «Кронверк», ТОВ «Українська нафто-газова компанія», Асоціація Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково- практичної діяльності «Харків-Екоцентр» ПП «МТрейд», ТОВ «НВП «Промтехобладнання», СПД ОСОБА_10, ТОВ «Сервіс Продукт», ПСПТЗ «Інструмент центр», ТОВ «Інтер Інвест груп», ТОВ «Політон ЛТД»; ТОВ «Бізнес-Форум», УРП «СОЮЗ», ТОВ «Взаємодія», ТОВ «ВТС Комплект», ТОВ «Індустріал Сервіс», ТОВ «Інкорпорація», ТОВ «СЕГМЕНТ», ТОВ «НДП Промбудпрокут», ТОВ «Завод Укрелектроремонт», ПП «Промоблік», ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія».

В матеріалах справи наявні договори між позивачем та зазначеними контрагентами та первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, які підтверджують виконання договорів та реальність проведення господарських операцій на виконання таких договорів.

На підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між ПАТ «АМКР» та контрагентами підтверджуються первинними документами, які були залучені до матеріалів справи, а саме:

По взаємовідносинам з ТОВ «ПРОФМАГ» позивачем надані контракти №46000425221/1776 від 23.05.2013 року, №4600042750/1962 від 07.06.2013 року, №460045322/1884 від 03.06.2013 року, №4600043006/1884 від 03.06.2013 року, №4600047403/1884 від 03.06.2013 року, №4600047403/1884 від 03.06.2013 року, №4600050574/1884 від 03.06.2013 року, №460004220/1786 від 23.05.2013 року, №4600042617/1884 від 03.06.2013 року, №4600042750/1962 від 07.06.2013 року, №4600042750/1962 від 07.06.2013 року, №4600043006/1884 від 03.06.2013 року, №4600043043/1884 від 03.06.2013 року, №4600042221/1776 від 23.05.2013 року, №460042617/1884 від 03.06.2013 року, №460004220/1786 від 23.05.2013 року, №460004220/1786 від 23.05.2013 року, №4600035818/3188 от 21.09.2012 року, №4600035818/3188 від 21.09.2012 року, рахунки-фактури, прибуткові ордери, видаткові накладні (а.с.150-222 т.3).

Слід зазначити, що на зворотному боці розрахункових накладних наявний штамп Департаменту з безпеки ПАТ «АМКР» з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля та підписом постового, що підтверджує факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР».

По взаємовідносинам з ВК «Фірма Арка» позивачем надані: контракт №44600049158, рахунки-фактури, рахунки на оплату, акти приймання - передачі відходів (а.с.223-248 т.3).

По взаємовідносинам з ДП «Торговельний комплекс Кам'янець-подільського електромеханічного заводу» в матеріалах справи наявні контракти №4600033795, №4600034299, №4600033795, №4600034791, №4600034791, №4600034299, рахунки, прибуткові ордери, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.249-253 т.3, 1-21 т.4).

Крім того на зворотному боці розрахункових накладних наявний штамп Департаменту з безпеки ПАТ «АМКР» з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля та підписом постового, що підтвердже факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР».

По взаємовідносинам з ПП «М Трейд» позивачем надані: контракт №420 від 01.02.2011 року, рахунки №82, №80, №81, акти прийому-виконання робіт, протоколи, податкові накладні; акти коригування вартості виконаних робіт (а.с.22-31 т.4).

По взаємовідносинам з ПСПТЗ «Інструмент центр» в матеріалах справи наявні контракти №2355/4600033180, №2355/4600033767, рахунки, прибуткові ордери, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН. На зворотному боці розрахункових накладних наявний штамп Департаменту з безпеки ПАТ «АМКР» з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля, та підписом постового, що підтверджує факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР» (а.с.32-51 т.4).

По взаємовідносинам з ТОВ «Реверс» позивачем надані договір №1239 від 19.03.2012 року, рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, внутрішні залізничні накладні (відомості про прибуття вантажу) (а.с.52-56 т.4).

По взаємовідносинам з ТОВ «Кронверк» в матеріалах справи наявні: контракт №4600036031/3105 від 14.09.2012 року, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт, специфікації, реєстри Ф2, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні (а.с.57-75 т.4).

По взаємовідносинам з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» позивачем надані: Договір №1994 від 21.05.2012року, рахунки-фактури, прибуткові ордери, ТТН, накладні, на зворотному яких наявний штамп Департаменту з безпеки ПАТ «АМКР» з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля, та підписом постового, що підтверджує факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР, лист про підтвердження відвантаження за підписом директора ТОВ «Науково- виробниче підприємство «АГРОПРОМКОМПЛЕКТ» (а.с.76-148 т.4).

По взаємовідносинам з ТОВ «Криворізька будівельна компанія» позивачем надані:

- договір №2553 від 22.07.2013 року рахунок, довідка про вартість виконаних робіт, договірна ціна, реєстр виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, податкова накладна;

- договір №4600045197/2920 від 20.07.2013 року рахунки, прибуткові ордери, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні;

- договір №2500 від 08.08.2013 року, рахунки, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, специфікації вартості робіт, реєстри виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти на демонтаж, акти на оприбуткування, акти розборки та складування, податкові накладні;

- договір №4600044802/2770 від 08.08.2013 року, рахунки, прибуткові ордери, видаткові накладні, сертифікати, податкові накладні, товарно-транспортні накладні мають відмітк «Погашено», дату, номер автомобіля та підпис постового, що підтверджує факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР» (а.с.149-209 т.4, а.с.1-42 т.5, а.с.158-250 т.5, а.с.1-119 т.6).

По взаємовідносинам з ТОВ «ТБМ - БУД Будівельні технології» в матеріалах справи наявні: договори №4705 від 23.12.2011 року, №2628 від 29.07.2013 року, №2984 від 28.08.2013 року, №2770 від 14.09.2013 року, №2832 від 08.08.2012 року, №1683 від 14.05.2013 року, №470 від 07.02.2013 року, №2700 від 17.12.2012 року, №2549 від 22.07.2013 року, №3192 від 12.09.2013 року рахунки, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти прийому виконаних, підрядних робіт, акти на використані матеріали, податкові накладні, акти про передачу основних та додаткових матеріалів, акти на оприбуткування матеріалів, акти на використані при ремонті матеріали, податкові накладні, відомості ресурсів; ТТН, які містять штамп Департаменту з безпеки ПАТ «АМКР» з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля, та підписом постового, що підтверджує факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР» (а.с.210-252 т.4, а.с.43-157 т.5, а.с.78-203 т.8).

По взаємовідносинам з ПП «Сігма» позивачем до матеріалів справи надані: договір №1138 від 13.03.2012 року, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, приймально-здавальні акти, податкові накладні, квитанції (а.с.120-214 т.6, а.с.172-250 т.7, а.с.1-75 т.8).

По взаємовідносинам з ТОВ «КриворіжБуд» позивачем до матеріалів справи надані: договір №3885 від 25.10.2013 року, рахунки-фактури, акти приймання передачі, податкові накладні (а.с.215-220 т.6).

По взаємовідносинам з ТОВ «Сервісний центр «Енерго-арм» позивачем надані: контракт № 4600033583/2352 від 19.06.2012 року, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, квитанції ДПС про прийом звітності (а.с.221-228, т.6).

По взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Промтехобладнання» позивачем надані: договір, рахунок-фактура №1/0000000 від 08.06.2012 року, прибутковий ордер, видаткова накладна, на який стоїть штамп Департаменту з безпеки ПАТ «АМКР» з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля та підписом постового, що підтверджує факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР», податкова накладна (а.с.229-233 т.6).

По взаємовідносинам з ТОВ «Макстрансбуд» в матеріалах справи наявні: контракт №4600041728/1528 від 25.04.2013 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, договірна ціна, реєстри виконаних будівельно-монтажних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, розрахунки, акти про витрати давальницької сировини, податкові накладні (а.с.234-250 т.6, 1-33 т.7).

По взаємовідносинам з ТОВ «Техмарк» в матеріалах справи наявні: договір, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт, специфікації вартості виконаних робіт, реєстри до контрактів, акти прийому виконання підрядних робіт, податкові накладні, прибуткові ордера, видаткові накладні, ТТН з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля, та підписом постового, що підтверджую факт перетинання ТМЦ, через КПП ПАТ «АМКР», специфікації (а.с.34-101 т.7).

По взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_10 позивачем надані: договір №1269 від 05.04.2013 року, рахунки, акти, податкові накладні (а.с.102-107 т.7).

По взаємовідносинам з ТОВ «Сервис-Продукт» позивачем надані: контракт №4600032594/1633 від 16.04.2012 року, рахунок, прибутковий ордер, накладна, прибуткова накладна, податкова накладна (а.с.108-111 т.7).

По взаємовідносинам з ПрАТ «Ресурси Кривбасу» позивачем надані: договір №19/1 від 11.05.2012 року, рахунок, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт, локальний кошторис, відомості ресурсів, розрахунки, податкова накладна (а.с.112-122 т.7).

По взаємовідносинам з ТОВ «Політон ЛТД» позивачем надані: контракт №4600034305, рахунок, податкова накладна (а.с.123-124 т.7).

По взаємовідносинам з ФОА ОСОБА_9 в матеріалах справи наявні: контракти №4600043921, №4600044275, №4600045189, №4600043921 рахунки-фактури, прибуткові ордери, видаткові накладні, податкові накладні. На зворотному боці накладних наявний штамп Департаменту з безпеки ПАТ «АМКР» з відміткою «Погашено», датою, номером автомобіля та підписом постового, що підтверджує факт перетинання ТМЦ через КПП ПАТ «АМКР» (а.с.125-167 т.7).

По взаємовідносинам з Асоціація «Харків - Екоцентр» в матеріалах справи наявні: договір №186-13 від 19.08.2013 року, акт прийняття-здачі, видаткова накладна, податкова накладна, квитанція ДПС про прийняття звітності (а.с.168-171 т.7).

По взаємовідносинам з СПД ОСОБА_8 позивачем надані: договір №2137 від 01.06.2015 року, податкові накладні, рахунки (а.с.204-250 т.8, а.с.1-42 т.9).

По взаємовідносинам з ТОВ «ВАЛКОС ГРУП» в матеріалах справи наявні: протоколи зважування на автомобільній ваговій, податкові накладні, рахунки, акти приймання передачі, відомості вагонів, залізничні накладні, сертифікати якості на торф'яну продукцію, розрахунки, рахунки-фактури (а.с.43-250 т.9, а.с.1-250 т.10, а.с.1-250 т.11, а.с.1-250 т.12, а.с.1-250 т.13, а.с.1-247 т.14).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Апелянтами а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції не було спростовано того факту, що всі надані позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать про реальні зміни майнового стану платника податків та про збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Зміст наданих до суду первинних документів відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, в тому числі, найменування та обсяги виконаних робіт, підписи уповноважених осіб, що, в свою чергу, засвідчує реальність факту передавання та приймання робіт. Податковими ораганми в акті перевірки не зазначено доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення» № 165 від 30.05.1997 року.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» належним чином оформилено господарські правовідносини зі своїми контрагентами, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, та як наслідок, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних, ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 Податкового кодексу.

Апелянтами а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не спростовано того факту, що всі контрагенти ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зареєстровані як суб'єкти господарювання, перебувають на податковому обліку в податкових органах, в стані припинення не знаходяться.

Згідно акту перевірки контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій зареєстровані як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 183 ПК України та слачували його.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до перевірки були надані перелічені вище документи, які підтверджують фактичне постачання ТМЦ підприємству та їх оплату, а саме: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, акти приймання-передачі, документи щодо транспортування товарів (залізничні накладні, товарно-транспортні накладні), виписки банку, які свідчать про товарний та оплатний характер господарських відносин підприємства з контрагентами.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачеми не надано доказів, які б свідчили про безоплатне отримання підприємством ТМЦ від контрагентів або отримання ТМЦ від невстановлених осіб, та в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому висновки податкових органів про заниження підприємством доходу на вартість безоплатно отриманих ТМЦ є необгрунтованими, з чим погоджується колегія суддів.

У відповідності до приписів п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 статті 198 ПК України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

В акті перевірки не зазначається про випадки ненадання підприємством під час перевірки первинних документів, як і не зазначено про витребування перевіряючими у позивача під час перевірки будь-яких додаткових документів.

Відповідачами не спростовано того факту, що всі податкові накладні були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані вище контрагенти позивача з Єдиного державного реєстру підприємств на час здійснення господарських операцій не виключені, податкову адресу не змінювали. Доказів звернення податкових органів до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв'язку з відсутністю підприємств за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини в рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Щодо завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 1117280331 грн. за рахунок включення до витрат виплат компенсацій при добровільному звільненні робітників - 131048435 грн. та відображення операцій з підприємствами ТОВ «Лідергаз» в сумі 469347088 грн., ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» - 32213120 грн., ПП «METALICA ZUEV» - 2563583 грн. та ЛНМ Маркетинг ФЗЕ - 262495219 грн., іншими «Контрагентами» - 219612886 грн., судом першої інстанції встановлено, що виплата компенсацій при добровільному звільненні робітників з підприємства у загальній сумі 131048435 грн. включена до складу витрат на підставі статті 142 ПКУ (в редакції, що діяла на час правовідносин), яка регламентує особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам, а саме до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній Формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Посилання контролюючого органу про завищення позивачем витрат на суму 469347088 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лідергаз», як таких, що не підтверджені первинними документами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що під час перевірки було надано первинні документи на підтвердження виконання умов договору №800 від 27.02.2013 року, а саме: договір, акти приймання - передачі природного газу, податкові накладні, платіжні доручення на перерахування коштів ТОВ «Лідергаз» (а.с.118-130, 131-146 т.15).

Крім того, апелянтами не спростовано факту прийому- передачі природного газу третьою стороною - газотранспортною організацією ПАТ «Криворіжгаз».

Щодо завищення позивачем витрат на 32213120 грн. по взаємовідносинам підприємства-позивача з ТОВ «Адвокатська Фірма «Лавринович і Партнери», суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 138.10.2 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством, а саме підпункт «е» - витрати на врегулювання спорів у судах.

Стосовно завищення витрат на 2563583 грн. по взаємовідносинам підприємства з ІП «METALICA ZUEV», та на 262495219 грн. по взаємовідносинам підприємства з ЛНМ Маркетинг ФЗЕ слід зазначити, що відповідно до п. 138.10.3 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме підпункт «в» - комісійні винагороди продавцям, торговим агентам.

Щодо завищення витрат на 219612886 грн., встановленого по операціям з підприємствами - постачальниками (контрагентами), які, на думку СДПІ, не виконують свої податкові зобов'язання, не маючи правових зв'язків по операціях реалізації (продажу) товарів (послуг), з посиланням на дані ДПІ інших регіонів, інформаційних систем ГУ Міндоходів, ДФС, податкової звітності, та інших джерел інформації, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з наведенних вище первинних документів, вбачається, що підприємством були дотримані всі встановлені Податковим кодексом України вимоги щодо формування витрат.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, контролюючим органам під час перевірки позивачем були надані всі первинні документи, які, в свою чергу, доводять фактичне отримання ТМЦ від контрагентів. Належні докази фактичного вчинення господарської операції спростовують удаваність правочинів, вчинених між підприємством та контрагентами.

Встановлено, що отримані позивачем від контрагентів ТМЦ були фактично використані підприємством у власній господарській діяльності та знайшли своє відображення у собівартості готової продукції, яка була реалізована підприємством з метою отримання прибутку.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інтанції, що висновки СДПІ про завищення підприємством витрат внаслідок не підтвердження цих витрат належними первинними документами не відповідають дійсності.

Податкові органи в акті перевірки дійшли висновку про відсутність реальності господарських операції між позивачем та його контрагентами.

Проте, відповідачами а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу на підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянтів на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угод, укладених між позивачем та його контрагентами нікчемними або недійсними.

Таким чином, податковими органами без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням. Відповідачами не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18530 грн. за неподання додатків ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по 51 нерезиденту, яким виплачувались доходи, та які звільнені від оподаткування згідно міжнародних договорів, колегія суддів зазначає наступне.

Донарахування базуються на твердженні, що у разі неподання до контролюючого органу додатка ПН, така декларація не визнається податковою декларацією.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

У розумінні п.46.1 ст. 46 ПУ України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) додаток ПН - не є декларацією, а є тільки додатком до декларації з податку на прибуток та є її невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм ст.48 Податкового кодексу України, не вважається податковою декларацією.

Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки контролюючим органом не зазначено який саме пункт статті 48 порушено підприємством- позивачем. Крім того, п.49.11 ст.49 ПК України визначено процедуру та обмежено терміни, в які контролюючий орган може не визнати звітність підприємства податковою декларацією.

А саме: у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Статтею 49 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган згідно з вимогами статті 49.11 не надав платнику повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, податкова декларація вважається прийнятою.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не було отримано повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, отже така податкова декларація вважається прийнятою, а застосування штрафних санкцій в даному випадку є неправомірним.

Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланням апелянтів, викладеними викладеними в апеляційних скаргах та акті перевірки щодо завищення податкового кредиту на суму 169714926,16 грн. та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на вказану суму за рахунок відображення операцій з підприємствами: ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» у сумі 93739395,22 грн., ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» - 5436381,84 грн., ІП «METALICA ZUEV» - 512716,61 грн. та ЛНМ Маркетинг ФЗЕ - 28637118,82 грн., «Контрагенти» - 39554604,41 грн., за рахунок формування податкового кредиту без податкових накладних або їх реєстрації в єдиному реєстрі -1834709,26 грн..

Колегія суддів зазначає, що підставою для невизнання податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» стало посилання податкового органу на не доведення факту отримання газу.

Як вже зазначалось вище, факт прийому-передачі природного газу підтверджено первинними документами, долученими до матеріалів справи.

Підставою для невизнання податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери», ІП «METALICA ZUEV» та ЛНМ Маркетинг ФЗЕ, на думку податкового органу, стало твердження про недоведеність використання позивачем в своїй господарській діяльності отриманих послуг від вказаних контрагентів.

Так, статтею 138 ПК України прямо передбачено зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат на врегулювання спорів у судах та комісійної винагороди продавцям, торговим агентам.

З матеріалів справи, а саме акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу, підприємство безпідставно завищило податковий кредит з ПДВ на суму 39554604,41 грн., відобразивши в податковій звітності господарські операції з контрагентами, за наявності формально оформлених та відповідно юридично дефектних первинних документів.

Вищевикладений висновок СДПІ базується на тому, що відповідно до даних ДПІ (ОДПІ, МДГП), інших регіонів, інформаційних систем ГУ Міндоходів, ДФС, податкової звітності, та інших джерел інформації, перевіркою встановлено проведення операції з контрагентами - постачальниками, які не виконують свої податкові зобов'язання, не мають правових зв'язків по операціях з реалізації (продажу) товарів (послуг).

Окрім того, при проведенні перевірки встановлено наступне: неналежне виконання умов укладених договорів з контрагентами-постачальниками (відсутність первинних документів, наявність яких обумовлена укладеними договорами); відсутність (ненадання до перевірки) паперових носіїв за формою первинних документів по зазначеним контрагентам; дефектність первинних документів, що свідчить про формальний підхід при їх складанні (господарські операції відбувалися самі по собі, або взагалі господарські операції не відбувалися, а документи складалися). По взаємовідносинам з зазначеними контрагентами - постачальниками до перевірки не надано: належним чином оформлених сертифікатів якості (відповідності) ТМЦ, що унеможливлює встановлення фактичного виробника готової продукції, регіон, в якому вироблено готову продукцію. Відповідно до договорів купівлі-продажу (поставки), укладених між ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» та контрагентами - постачальниками, продукцію повинен супроводжувати документ, що підтверджує якість (сертифікат якості (відповідності) та/або паспорт виробу, та/або інструкція (керівництво) з технічної експлуатації та/або гарантійний талон, тощо); журнал видачі довіреностей, для встановлення осіб, які приймали участь безпосередньо при здійсненні господарської операції; документальне підтвердження руху (транспортування) ТМЦ від постачальників - контрагентів, а саме - первинні документи (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, заявки, подорожні листи тощо), що свідчить про здійснення господарських операцій, які не мають юридичного підґрунтя, так як не встановлено фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальників до покупця; документальне підтвердження щодо: надання дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями; присутності працівників Виконавця або субпідрядників на місцях проведення ремонтних робіт (перевіркою не встановлено фактичного виконавця ремонтних робіт); присутності (наявності) машин та механізмів підрядника (субпідрядника) на контрольно - пропускних пунктах, об'єктах будівництва, будівельних майданчиках.

Колегія суддів вважає, що вищезазначена позиція СДПІ не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, у зв'язку з тим, що фактичне постачання ТМЦ та послуг підтверджується, в свою чергу, належним чином оформленими первинними документами, у тому числі податковими накладними, долученими до матеріалів справи.

Окрім цього, колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції, що сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, і за своїм змістом не можуть підтверджувати (а їх відсутність - спростовувати) факт поставки товарів.

З матеріалів справи вбачається, що сертифікати якості, які містять інформацію щодо якісних показників ТМЦ, від яких залежить вартість ТМЦ (вологість, зольність та ін.), були надані до перевірки.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснили, що інші «сертифікати якості (відповідності)», як це передбачено умовами договорів, супроводжують продукцію. Тобто, сертифікат разом з продукцією надходить на склад, зберігається, та передається в цехи для використання. Після використання продукції - сертифікат не зберігається.

Крім того, представниками позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надана копія журналу видачі довіреностей ( а.с. 17-138 т.18).

Крім того, підприємство користується нормою, передбаченою п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом міністерства Фінансів України №99.

А саме, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як одержувач цінностей, за підписом керівника повідомив постачальників про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей ( а.с. 10-16 т.18).

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ст. 198 ПК України відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної.

Також, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року №К/9991/64514/11).

Таким чином, коли перевезення вантажу здійснюється власним транспортом продавця (вантажовідправника) чи покупця (вантажуотримувача), товарно-транспортні накладні не оформлюються.

Далі, вимоги відповідачів щодо документального підтвердження надання дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями, присутності працівників виконавця або субпідрядників на місцях проведення ремонтних робіт, є необгрунтованими.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, та це підтверджується матеріалів справи, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» при формуванні податкового кредиту користувалося правом, передбаченим п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, представники позивача зазначили, що до 01.01.2014 року термін надання такої заяви не було обмежено спеціальними строками.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки контролюючого органу щодо обмеження терміну подання заяву зі скаргою у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну нічим, є необґрунтованими, з чим погоджується колегія суддів.

Стосовно застосування штрафних санкцій до підприємства-позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки (податкове повідомлення рішення Форми «С» №0000205103 від 27.04.2015 року), колегія суддів зазначає, що порушення, вказані в акті перевірки, стосуються безпосередньо розрахунків з використанням корпоративних платіжних карт, тобто в безготівковій формі.

Особливості застосування платіжних карток визначено постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», зі змінами та доповненнями.

Указом Президента України №2436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачає відповідальність у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України та не може бути застосований у сфері безготівкових розрахунків з використанням корпоративних платіжних карт.

Щодо застосування штрафних санкцій за не відображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами в пункті 2.13 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» суми - 0,10 рос.руб. (податкове повідомлення рішення Форми «У» № 0000215103 від 27.04.2015 року) та висновків щодо порушень:

- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), в частині не надходження у законодавчо встановлені строки товарів на загальну суму 0,10 рос. руб.;

- ст. 9, 10 ДКМУ № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями);

- п. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами та п.2 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»,

ґрунтуються на посиланні на додаток 58 до акту попередньої перевірки від 05.09.2012 року №58/08-23-120/3/24432974.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, акт попередньої перевірки не містить інформації про порушення підприємством валютного законодавства, а навпаки, в акті попередньої перевірки від 05.09.2012 року №58/08-23-120/3/24432974 зазначено: «за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року встановлено здійснення імпортних операцій по 625 контрактам, в ході перевірки яких порушення вимог валютного законодавства не встановлено».

Додаток № 58, який було надано підприємству разом з актом перевірки, не містить інформації про наявність простроченої дебіторської заборгованості на загальну суму 0,10 рос. руб. (0,03 грн.) по імпортних контрактах:

- №1248 від 10.03.2010 року, укладеного позивачем з ОАО «Урал Морган Карбон» (Російська Федерація);

- №4600003586/2295 від 13.07.2009 року, позивачем укладеного з ОАО «Волжский дизель им. Маминых» (Російська Федерація);

- №4600016464/4670 від 17.09.2010 року, укладеного позивачем з ООО «Торговий дом «Истьинский машзавод» (Російська Федерація);

- № 48/11/4950 від 09.12.2011 року, укладеного позивачем з ЗАО «Камско-Волжское акционерное общество резинотехнихи «КВАРТ» (Російська Федерація);

- № 5422 від 11.11.2010 року, укладеного позивачем з ЗАО «Могилевский инструментальный завод» (Республіка Білорусь);

- № 945 від 25.02.2010 року, укладеного позивачем з ЗАО «Курскрезинотехника» (Російська Федерація).

Навпака, по кожному контракту в додадку № 58 є відмітка «контракт виконано».

Вказані обставини відповідачами не заперечувались та не спростовувались.

Стосовно притягнення до відповідальності позивача за неподання розрахунків збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0000185103 від 27.04.2015 року) колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 16 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України регламентовано збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Платниками вказаного збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Об'єктом оподаткування збором визначено виручку - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Згідно з п.36.1 та 36.2 ст.36 ПК України (в редакції на час виникнення правовідносин) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктом 37.3 ст.37 ПК України передбачені підстави для припинення податкового обов'язку, одна з яких є втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом.

Отже, у зв'язку з припиненням реалізації алкогольних напоїв та пива з 01.10.2013 року, тобто з втратою об'єкту оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, підприємство втратило ознаки платника цього податку (збору). Про що позивач листом від 24.09.2013 року № 851-12/310 попередив СДПІ з обслуговування платників податків у м.Дніпропетровську МГУ Міндоходів.

Також, слід зазначити про відсутність відповідно до ПК України залежності між «платником збору», «об'єктом оподаткування» та наявністю та терміном дії ліцензії. Тим більше, не передбачена залежність від дати отримання від податкового органу письмового повідомлення про анулювання ліцензії на реалізацію в оптовій та/або в роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв, а тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки контролюючого органу щодо необхідності надання позивачем розрахунку збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за жовтень-листопад 2014 року, є безпідставними, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо застосування штрафних санкцій за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПК України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом (податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000255103 від 29.04.2015 року), колегія судддів зазначає, що в акті перевірки від 15.04.2015 року відсутня інформація про ненадані документи та регістри, перелічені в ст.121 ПК України.

В акті перевірки є посилання на акт про відмову позивача в наданні первинних документів № 102/22.01/24432974 від 14.04.2015 року.

Також, в акті перевірки є посилання на лист, направлений на підприємство 07.04.2015 року №7088/10/04-82-22.01 (вх.№7088/10/04-82-22.01/17 від 07.04.2015 року).

Слід зауважити, що у вказаному листі відсутній перелік документів, які необхідно було надати позивачу; акт про відмову надання первинних документів від 14.04.2015 року №102/22.01/24432974 позивачу не вручався.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що лист про надання документів направлений на підприємство в останній день перевірки, яка тривала з 28.11.2015 року по 07.04.2015 року, а акт про ненадання документів складено 14.04.2015 року, тобто за межами строків проведення перевірки.

Крім того, на підставі висновків, викладених в акті перевірки Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 28.04.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000742201, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 151765615,63 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37941403,91 грн., та №0016551703, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку на 514880,71 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 386570,47 грн..

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до п.п.263.5.1 п.263.5 ст.263 ПК України базою оподаткування плати за користування надрами є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини), для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Об'єктом оподаткування платою за користування надрами відповідно з п.п.263.2.1 п.263 ст.263 ПК України визначено обсяг видобутої у податковому періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому періоді запасів корисних копалин.

Ставки плати за користування надрами визначені п.п. 263.9.1 п.263.9 ст. 263 ПК України для найменувань (видів) корисних копалин, а не для видів продукції переробки корисних копалин, а саме: залізна руда для збагачення (2,7% від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 3,64 грн. за одиницю видобутих корисних копалин), залізна руда для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків (1,5% від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 0,89 грн. за одиницю видобутих корисних копалин), залізна руда багата (3,5% від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 11,45 грн. за одиницю видобутих корисних копалин).

В процесі збагачення корисної копалини - багатої залізної руди виникає окремий вид продукції (а не корисної копалини) - концентрат залізорудний, для якого п.п.263.9.1 ПК України не встановлена ставка плати за користування надрами.

Крім того, згідно з п.п.263.6.7 п.263.6 ст.263 ПК України у разі, якщо після виникнення податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), платник у будь-якому наступному податковому (звітному) періоді прийняв рішення про застосування до неї (відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) або її частини інших операцій первинної переробки, в результаті чого виник новий вид товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відрізняється від продукції, за якою платником визнані та виконані відповідні зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, платник у такому податковому (звітному) періоді визначає розмір податкових зобов'язань з плати для нового відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) з урахуванням виконаних податкових зобов'язань за обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що був використаний на створення нової товарної продукції гірничодобувного підприємства, за вирахуванням сум податкових зобов'язань, які виникали за попередніми операціями з даним видом корисної копалини.

Таким чином, витрати, пов'язані з переробкою корисної копалини мають бути враховані до бази оподаткування тільки у випадку, що передбачений п.п.263.6.7 п.263.6 ст.263 ПК України.

В результаті переробки корисної копалини - залізної руди для збагачення та залізної руди для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків не виникає новий вид корисної копалини, за якою встановлені інші (більші або менші) ставки плати за надра.

Врахування в акті перевірки вартості переробки корисної копалини додатково до задекларованих підприємством даних, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним .

У разі припущення, що норми ПК України вимагають обчислення плати за користування надрами, виходячи з бази оподаткування, що обрахована не від вартості видобутої корисної копалини, а від вартості продукції переробки, слід врахувати, що відповідно до п.п. 14.1.128 ПК України обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб: готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» до складу запасів включаються, крім перерахованих у п.п. 14.1.128 ПК України складових додатково ще: сировина, що призначена для виробництва продукції, незавершене виробництво.

Згідно з п.п.5.2. ст.5 ПК України у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Тому, при обчисленні плати за надра необхідно використовувати вимоги п.п. 14.1.128 ПК України, який містить чіткий перелік складових терміну обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), до складу якого не включаються запаси, що призначені для виробництва продукції та незавершене виробництво .

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача пояснили, що підприємством-позивачем концентрат залізорудний не використовується для обслуговування виробництва, адміністративних потреб, а використовується для виробництва продукції металургії та продажу.

Вказану обставину відповідачами не спростовано.

Отже, в такому випадку, відповідно: обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства у розумінні вищезазначеного терміну ПК України повинна дорівнювати лише обсягу готової продукції (концентрату залізорудному), що призначено для продажу; база оподаткування повинна дорівнювати вартості обсягів продукції, що призначена для продажу

Проте, в акті перевірки об'єкт оподаткування (обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства) визначено без врахування вищезазначених вимог п.п. 14.1.128 ПК України - як обсяг видобутої корисної копалини і склав за перевіряємий період 36576541 тон.

У відповідності до вищевказаних норм ПК України при визначенні об'єкту оподаткування, як обсягу готової продукції (концентрату) для продажу, цей показник повинен дорівнювати за перевіряємий період 3235940 тон.

Крім того, база оподаткування в акті перевірки визначена, виходячи з вартості всього виробленого концентрату, у т.ч. призначеного для виробництва і за перевіряємий період, та складає 4649230366,52 грн..

В той час, як з дотриманням вимог п.п. 14.1.128 ПКУ база оподаткування повинна дорівнювати вартості обсягу готової продукції (концентрату) для продажу і складати 993920946,42 грн..

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в акті перевірки податковим органом неправомірно завищено об'єкт оподаткування в 11,3 рази, база оподаткування в 4,68 рази, що, відповідно, вплинуло на розрахунок вартості одиниці видобутої корисної копалини та призвело до неправомірного донарахування грошового зобов'язання з плати за користування надрами, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, питання повторної розробки багатих залізних руд, втрачених (погашених) при первинному видобутку їх підземним способом вже виникало та було відображено СДІІІ ОВП у м.Дніпропетровську в акті перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №58/08-23-120/3/24432974 від 05.09.2012 року. На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, що стали предметом позову ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у справі №804/14/13. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року по справі №804/14/13-а було частково задоволено позов підприємства, скасовано в тому числі податкове повідомлення-рішення, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами.

В постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року по справі №804/14/13-а зазначено, що відповідно до пп.263.2.1 п.263.2 ст. 263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Відповідно до положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар'єрах затвердженого наказом Міністерства промислової політика України від 17.08.2004 року №412 це положення, крім іншого регулює порядок списання або консервації запасів корисних копалин.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що погашеними балансовими запасами є балансові запаси корисних копалин, які зняті з обліку на гірничодобувному підприємстві внаслідок їхнього відпрацювання, або втрати при видобутку.

В той же час, що також не заперечувалось відповідачем, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" здійснювалась повторна розробка багатих залізних руд, втрачених (погашених) при первинному видобутку їх підземним способом, тобто раніше втраченої руди, яка вже була знята з обліку, як погашена.

Таким чином, обсяг видобутої корисної копалини в даному випадку не є об'єктом оподаткування, визначеного пп.263.2.1 п.263.2 ст.263 ПК України, а тому, і рішення відповідача щодо дорахування податкового зобов''язання з плати за користування природними ресурсами є протиправним.

Щодо питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки з посиланням на пп.14.1.180 п.14.1.ст.14, абз. «а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПК України, позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 249892,80 грн. з доходу у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди фізичним особам.

Відповідно пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) доходу включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Слід зазначити, що в ході перевірки податковим органом не було взято до уваги, що у всіх випадках судами були розглянуті позови про відшкодування моральної шкоди, завданої в зв'язку з ушкодженням здоров'я колишніх працівників підприємства, які мали професійні захворювання або професійну травму.

Згідно з пп. 14.1.180 п.14.1.ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

В ході перевірки встановлено, що протягом періоду з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року з розрахункового рахунку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рахунок Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції за рішенням суду та виконавчих листів про стягнення моральної шкоди на користь фізичних осіб було перераховано 1536500 грн..

Тобто, актом перевірки підтверджено факт перерахування зазначеної суми на рахунок Державної виконавчої служби, а не фізичній особі - платнику податку.

Як наслідок, виплати доходу фізичним особам у вигляді моральної шкоди товариство не здійснювало.

Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, яким, як правильно зазначено у акті перевірки, не передбачено можливість щодо утримання будь-якої суми грошових коштів із сум, що підлягають перерахуванню за виконавчим документом. Таким чином, товариство, як відповідач, у названих правовідносинах не наділено правами «податкового агента» на утримання коштів та не має необхідних ознак останнього як особи, що здійснює виплату доходу, передбаченого пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в акті перевірки контролюючим органом помилково зроблені висновки щодо порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм Податкового Кодексу України з наведеного вище питання та донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 249892,80 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, актом перевірки, з посиланням на пп.14.1.180 п.14.1.ст.14, пп.164.2.20 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПК України, позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 88749,17 грн. з доходу у вигляді вартості проживання фізичних осіб, які не перебувають у трудових відносинах з таким платником податку та не є членами керівних органів платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що договорами, укладеними між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» (виконавець), а також «Компанією QS Cert Ukraine B.V.» (виконавець) узгоджено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зобов'язано за свій рахунок надати готель (сплатити житлові витрати) для проживання персоналу ( фахівців) виконавців при наданні послуг аудиту.

Оскільки забезпечення проживання фахівців зазначених вище виконавців передбачено в договорі за рахунок позивача, тому при обчисленні вартості контрактів з надання аудиторських послуг не враховувались витрати на проживання персоналу виконавців, що здійснювали аудиторські послуги; тому, а ні в рахунках, а ні в актах виконаних робіт з ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» та «Компанією QS Cert Ukraine B.V.», виставлених ПАТ «АМКР» для розрахунків за аудиторські послуги.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснили, що послугами готелю ТОВ «Дружба Люкс» підприємство ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» користується для розселення не тільки фахівців аудиторських компаній, але й працівників інших своїх контрагентів, в договорах з якими може бути передбачена компенсація послуг проживання. Отже, в рахунках готелю ТОВ «Дружба Люкс» правомірне посилання лише на умови договору між готелем та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» без посилання на будь-які інші договори.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що вартість проживання в готелі для фахівців з ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» та «Компанії QS Cert Ukraine B.V.» під час виконання аудиторських послуг на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не може бути розцінена як додаткове благо, та, як наслідок, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, актом перевірки з посиланням на пп. 14.1.180 п.14.1.ст.14, пп. «а» пп. 164.2.17, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПК України донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 176238,74 грн. з доходу у вигляді вартості проживання фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, та які не перебувають у трудових відносинах із таким платником податку.

В акті перевірки зазначено, що згідно тексту договору №1 від 12.03.2008 року (з урахуванням додаткових угод) ТОВ «Готель Саксагань» (орендодавець) з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (орендар) - метою договору є надання у тимчасове платне користування нерухомості - житлового будинку з господарським блоком за адресою м.Кривий Ріг, вул.Камо, 9А. Об'єкт оренди використовується для проживання людей. Договором передбачено також й те, що орендар самостійно здійснює оплату комунальних послуг в повному обсязі на основі окремо укладених договорів з постачальниками відповідних послуг.

В акті зазначено, що за даними відповіді ТОВ «Готель Саксагань» від 31.03.2015 року №103 в приміщенні по вул. Камо, 9а, м.Кривий Ріг, зареєстровано та проживало протягом перевіряємого періоду 40 фізичних осіб; за даними підприємства в вищезазначеному переліку наявні фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах та які не перебувають у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Далі, в акті перевірки з посиланням на пп. «а» пп. 164.2.17 ПК України зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПК України) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснили, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» дійсно орендує житловий будинок по вул. Камо, 9А та сплачує всі комунальні послуги, використовує об'єкт оренди для проживання людей, але зазначили, що проживання у зазначеному приміщенні та обсяги спожитих комунальних послуг не носять ідентифікований характер; всі трудові контракти з нерезидентами мають пункт 3.5. «Роботодавець створює нормальні житлові умови для Працівника за рахунок коштів Товариства», тобто підприємство надає будинок в безоплатне користування фізичним особам, що пов'язано з виконанням обов'язків трудового найму. Тому, зазначений «дохід» не оподатковується згідно з пп. 164.2.17 ПК України.

Враховуючи зазначена, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що твердження податкового органу про порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» пп. 14.1.180 п.14.1.ст.14, пп. «а» пп.164.2.17, пп164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПК України та донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в розмірі 176238,74 грн. з доходу у вигляді вартості проживання фізичних осіб, є безпідставним.

Стосовно донарахування позивачу фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей за Формою 1ДФ, колегія суддів не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки щодо порушення пп.14.1.180 п.14.1.ст.14, абз. «а» пп.164.2.14, пп164.2.17, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПК України в частині не нарахування, неутримання та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу нарахованому фізичним особам у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди та вартості проживання.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні й порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України в частині надання до податкової інспекції податкових розрахунків за ф.1 ДФ не у повному обсязі, а саме: без відомостей про суми доходу у вигляді відшкодування моральної(немайнової) шкоди та вартості проживання фізичних осіб нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб на протязі всього перевіряємого періоду.

Крім того, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

При цьому п.56.21 ст.56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також, на підставі висновків, викладених в акті перевірки, Криворізькою центральною ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000622201 від 28.04.2015 року, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 5012492,36 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 2506246,18 грн..

В акті перевірки зроблено висновок щодо порушення позивачем: пп. 263.2.2 (б) п. 263.2 ст. 263 ПК України внаслідок не включення до об'єкту оподаткування платою за користування надрами обсягів добутої раніше втраченої багатої залізної руди кар'єру «Південний», що призвело до заниження плати за надра в сумі 2722943,23 грн.; пп.263.6 ст. 263 ПК України занижено податкові зобов'язання на суму 2289549,13 грн..

Колегія суддів зазначає, що у 2 кварталі 2012 року відповідно до пп. 263.2.1 п. 263.2 ст.263 ПК України (в редакції на час виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування платою за користування надрами є (1) обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або (2) обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Застосування одного із зазначених об'єктів оподаткування (видобута корисна копалина або погашені запаси корисних копалин) при обчисленні податкових зобов'язань залежить від виду корисної копалини та обумовлене нормами п. 263.9 ст. 263 ПКУ, яким визначено три категорії ставок плати за користування надрами.

Ставку плати за користування надрами для залізної руди (багатої) визначено тільки за одиницю погашених запасів корисних копалин. При цьому, погашеними запасами вважаються запаси корисних копалин, які зняті з обліку на гірничодобувному підприємстві внаслідок їхнього відпрацювання, або втрат при видобутку

Зважаючи на викладене, у даному випадку, відсутній об'єкт оподаткування платою за користування надрами. Як було встановлено під час судового розгляду, позивачем здійснювалася повторна розробка багатих залізних руд, втрачених (погашених) при первинному видобутку їх підземним способом. Тобто, раніше втрачена багата руда вже була знята з обліку, як погашена, і за неї вже було сплачено плату за користування надрами.

З 01.07.2012 року почали діяти норми ПК України щодо визначення плати за надра від вартості обсягів видобутку корисних копалин. Тобто, будь-яке не включення обсягів видобутку корисних копалин не впливає на зміну вартості видобутку корисної копалини. Тобто, база оподаткування (загальна вартість корисної копалини) та, відповідно, податкові зобов'язання залишаються незмінними.

Наведені фактичні обставини та проаналізовані норми чинного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що донарахування податкового зобов'язання з плати за користування надрами у сумі 2722943,23 грн. у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування, є безпідставним.

Як зазначалось вище, при обчисленні плати за надра необхідно використовувати вимоги п.п. 14.1.128 ПК України, який містить чіткий перелік складових терміну «обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини)», до складу якого не включаються запаси, що призначені для виробництва продукції та незавершене виробництво.

Отже, враховуючи вищенаведена, колегія суддів дійшла висновку, що підприємством залізна руда агломераційна не використовується для обслуговування виробництва, адміністративних потреб, не призначена для продажу, а використовується виключно з метою виробництва продукції металургії - обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства у розумінні вищезазначеного терміну ПК України дорівнює нулю, а тому відсутні об'єкт та база оподаткування платою за надра.

За період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, позивачем база оподаткування обчислювалась відповідно з вимогами и п.п.263.5 ст. 263 ПК України, тобто база оподаткування визначалась як вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, що окремо обчислювалось для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр.

У зв'язку з зазначеним вище та відсутністю в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні висновків щодо порушення позивачем пп. 263.5 ст. 263 ПК України, (саме щодо заниження підприємством бази оподаткування), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та протиправність донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за порушення визначення вартості одиниці видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) та за заниження об'єкту оподаткування в результаті не включення до об'єкту оподаткування платою за користування надрами обсягів добутої раніше втраченої багатої залізної руди кар'єру «Південний».

Посилання представників податкового органу на ту обставину, що позивачем деякі документи надані лише в судовому засіданні, а тому такі документи не можуть бути належними доказами по справі, оскільки при перевірці не надавались, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складенні такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України, Криворізькою південною об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Криворізькою центральною об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень: форми «Р» від 27.04.2015 року №0000195103; форми «В1» від 27.04.2015 року №0000235103; форми «В4» від 27.04.2015 року №0000225103; форми «С» від 27.04.2015 року №0000205103; форми «У» від 27.04.2015 року №0000215103; форми «Р» від 27.04.2015 року №0000185103; форми «Р» від 29.04.2015 року №0000255103; форми «Р» від 28.04.2015 року №0000742201; форми «Р» від 28.04.2015 року №0016551703; форми «Р» від 28.04.2015 року №0000622201.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апелянтам було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у зазначеній справі.

Відповідно до норм статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» із змінами, внесенеми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII.

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір в розмірі 4872 грн..

Таким чином, кожному апелянту при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити 5359,20 грн. (4872 х 110% = 5359,20).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №804/12054/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №804/12054/15 залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Стягнути до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Стягнути до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 21 березня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак