Ухвала суду № 56783862, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/10180/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015

у справі № 826/2396/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Професійний Кур'єр"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.10.2012 №0010982203.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень 2011 року, складено акт № 814/22-3/36017637 від 10.10.2012, в якому встановлені порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 169 426,00 грн.

На підставі акта перевірки, 25.10.2012 відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0010982203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169 426,00 грн.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами, між позивачем (виконавець) та ТОВ "Український мейлінговий центр" (замовник) було укладено договір про надання послуг по доставці поштових відправлень від 04.01.2011 № 52, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки з надання послуг по доставці поштових відправлень ВАТ "УКРТЕЛЕКОМ" (рахунки за телекомунікаційні послуги, інформаційні повідомлення абонентам тощо) адресатам, вказаним замовником, власними силами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.2 договору, доставка виконавцем поштових відправлень здійснюється шляхом вкладання їх в абонентські, поштові скриньки одержувачів не пізніше 15 числа кожного місяця.

Згідно з п. 2.3 договору, до 3-го числа кожного місяця, по факту виконання доставки отриманих поштових відправлень, виконавець подає замовнику акт приймання-здавання наданих послуг за попередній місяць.

Крім того, 06.11.2011 між позивачем та ТОВ "Український мейлінговий центр" було укладено додаткову угоду до договору від 04.01.2011 № 52, зі змісту якої вбачається, що виконавець має право на власний розсуд залучити до виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед замовником за дії третіх осіб.

Так, між ТОВ "Український Професійний Кур'єр" (замовник) та ТОВ "Депард" (виконавець) було укладено договір № 28 від 10.09.2009, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати замовнику послуги по доставці платіжних документів за телекомунікаційні послуги.

Реальність господарських операцій за договором позивача із ТОВ "Депард" підтверджується наступними документами: замовленням, актами надання послуг, податковими накладними, реєстрами документів по будинках, банківськими виписками.

Крім того, матеріали справи містять докази використання позивачем отриманих послуг від ТОВ "Депард" у власній господарській діяльності товариства, зокрема, первинні документи на підтвердження виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Український мейлінговий центр", а саме: звіти про надані послуги (виконані роботи), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки.

Слід зазначити, що на момент здійснення зазначених правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 № 0010982203.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)О.І. Степашко