Ухвала суду № 56783859, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/5996/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Загорулько Є.А., Полувянов О.Л.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

у справі № 808/2240/14

за позовом Приватного підприємства "Сенді"

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 29.04.2013 №062/08/22-22-01-06, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4, пп. 135.5.5 п.135.5, п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 3 653 529,00 грн.; п. 292.1 ст. 292, ст. 293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок на 295 169,48 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнятих за наслідками перевірки податкових-повідомлень рішень, Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області було прийнято рішення про проведення позапланової перевірку ПП «Сенді» в порядку передбаченому п. 78.1.5. ст. 78 ПК України, за результатами якої складено акт від 09.01.2014 №1/08-22-22-01-06/13624162, висновки якого ідентичні з актом планової виїзної документальної перевірки від 29.04.2013 №062/08/22-22-01-06.

На підставі висновків актів перевірок, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0001312211 від 08.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 006 273,00 грн., в тому числі 3 653 525,00 грн. за основним платежем та 352 748,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000082200 від 20.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку на 295 169,48 грн.;

- № 0000062200 від 20.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ПП «Сенді» (експедитор) та Компанією «EKOM ECZASIBASI DIS TIGARET A.S.» (клієнт) було укладено договір транспортного експедирування від 20.01.2011 № 01, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити транспортне експедирування вантажу Клієнта, проводити оплату за рахунок Клієнта вартості послуг залізничних доріг та транспортно-експедиторських організацій за обслуговування вантажів Клієнта. При цьому, позивач має право на свій розсуд залучати третіх осіб для належного виконання умов договору.

Виконання договірних зобов'язань по організації перевезення вантажів Клієнта, позивач здійснював за допомогою ТОВ ТЕП «Південьінтертранс», яка є компанією, що акредитована Укрзалізницею, як експедиторська організація, та з якою укладено договір про надання послуг експедирування експортно-імпортних та транзитних вантажів від 20.06.2006 № 3789.

Відповідач вважає, що в порушення п.п.135.1, 135.2, 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового Кодексу України, ПП «Сенді» занижено доходи за 2011 рік на загальну суму 4 118 760,00 грн., у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо виконання транспортно-експедиторських послуг третьою особою ТОВ ТЕП «Південьінтертранс», а саме: не надано до перевірки документи, що підтверджують виконання послуг по перевезенню вантажу залізничним транспортом, перелік яких затверджено Наказом Мінтрансу України від 19.11.1998 №460.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 № 1172-XIV, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У відповідності до п. 23 Статуту залізниць України, дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Наказом Мінтрансу України від 19.11.1998 №460, на який посилається відповідач, затверджено форми бланків документів на перевезення вантажів залізничним транспортом. У прямому міжнародному сполученні таким документом є накладна, у внутрішньому сполученні - комплект перевізних документів форми ГУ-29-О.

Як було вірно встановлено судами, вантажі «EKOM ECZASIBASI DIS TIGARET A.S.» були транзитними з Турції до Республіки Білорусь, а не внутрішнього сполучення, у зв'язку з чим перевезення вантажів залізницею оформлювалось міжнародними залізничними накладними ЦИМ/СМГС (додаток № 1 до Наказу Мінтрансу України від 19.11.1998 №460), в яких був зазначений платник - ТОВ ТЕП «Південьінтертранс», актами виконаних робіт та звітами про виконання доручення по організації перевезення вантажів транзитом через територію України, які наявні у позивача.

Також, відповідач посилається на те, що позивачем надано до перевірки неналежним чином оформлені фінальні дисбурсментські рахунки, оскільки вони складені іноземною мовою та не містять підпису і печатки. Вартість наданих агентських послуг, визначених в рахунках, що не підтверджені печаткою судна, складає 18304397,00 грн., яка є фінансовою допомогою.

Згідно зі ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент діє від імені судновласника.

Відповідно до ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України, морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Плата за послуги, що справляються у морських портах здійснюється на підставі наказу Міністерства транспорту України №711 від 15.12.2000 та Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 №1544. Зазначені документи передбачають тарифи, ставки зборів та послуг, порядок та методику їх обчислення, обов'язкові надбавки до ставок лоцманського, швартового зборів, плати за роботу буксирів при швартових операціях, плату за користування самохідними плавзасобами, ставки плати за агентування суден та інші послуги та роботи.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність вимог податкового органу щодо наявності підпису капітана судна на Дисбурсментському рахунку, оскільки у розумінні ст.ст.116,117 Кодексу торговельного мореплавства України, агент є представником судновласника, а не капітана, так як по правовій природі морське агентування по суті взаємовідносин, що виникають між сторонами при його виконанні є тотожним тим, що виникають при виконанні договору комісії. Дисбурсментський рахунок не є самостійним первинним документом, а по суті є звітом агента перед судновласником, а тому, з урахуванням норм статей 1011 та 1022 ЦК України, не потребує обов'язкового підпису комітента (судновласника), так як законодавець не висуває такої обов'язкової умови для його схвалення.

Відповідно до пп. 153.4.1. п.153.4 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин), не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна - на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно, з урахуванням положень пункту 153.7 цієї статті. На підставі пп.153.4.2 п.153.4 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), такі кошти також не включаються до витрат підприємства.

Відповідно до п.292.4 ст. 292 ПК України, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не є безпосереднім виконавцем цих послуг, з суми коштів, отриманої по дисбурсментському рахунку в подальшому сплачується їх вартість іншим установам та організаціям, а тому, вказані суми, за винятком винагороди, повністю перераховуються позивачем на рахунки інших юридичних осіб, при цьому, ПП «Сенді» не є власником цих коштів, оскільки має статус агента.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та єдиного податку, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)О.І. Степашко