Ухвала суду № 56783842, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/23429/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2014

у справі № 2а-1143/11/1370

за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

до Будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 задоволено позовні вимоги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2014 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Стягнуто з будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району на користь державного бюджету України 112520,35 грн. податкового боргу. В решті позовні вимоги залишено без розгляду.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість по податку на додану вартість, нарахована внаслідок несплати самостійно задекларованих платежів відповідно до поданих декларацій по термінах сплати 02.03.2010 в розмірі 24357,00 грн., 30.03.2010 - 26163,00 грн., 30.04.2010 - 19199,00 грн., 31.05.2010 -2037,00 грн., 19.08.2010 - 55307,00 грн., 30.09.2010 - 26648,00 грн., 01.11.2010 -24619,00 грн., 30.11.2010 - 18806,00 грн., та нарахованих штрафних санкціях відповідно до актів перевірок №753/15-2/24963826 від 10.03.2010 та №1297/15-2/24963826 від 12.04.2010, та визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22.03.2010 №0002631530/0 - в розмірі 4599,80 грн., №0002601530/0 - в розмірі 675,96 грн., від 19.04.2010 №0002981530/0 в розмірі 990,71 грн.

Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств нарахована на підставі актів перевірок від 06.09.2010 №4000/15-1/24963826, від 25.06.2010 №3034/15-1/24963826 та визначена податковими повідомленнями-рішеннями №0008381510/0 від 23.07.2010 та №001101510/0 від 24.09.2010.

Заборгованість по комунальному податку нарахована внаслідок несплати самостійно задекларованих платежів відповідно до поданих розрахунків по термінах сплати 02.03.2010 в розмірі 124,10 грн., 30.03.2010 - 130,90 грн., 30.04.2010 - 130,90 грн., 31.05.2010 - 130,90 грн., 30.06.2010 - 130,90 грн., 30.07.2010 - 125,80 грн., 19.11.2010 - 377,40 грн., та нарахованих штрафних санкціях відповідно до акта перевірки №4942/15-3/24963826 від 28.09.2010, та визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 30.09.2010 №004921540/0 - в розмірі 21,36 грн., №0004931540/0 - в розмірі 12,41 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість з податку на додану вартість в сумі 189534,95 грн., податку на прибуток приватних підприємств на суму 340,00 грн., комунальному податку на суму 1184,67 грн. є узгодженою, оскільки направлено було дві вимоги, які не оскаржені та борг не погашено. Крім того, строки звернення до суду не пропущено.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що судом безпідставно не залишено без розгляду позовні вимоги на суму 78539,27 грн. (з них нарахованих штрафних санкцій в зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень, листопад 2009 року відповідно до податкових повідомлень-рішень в розмірі 6266,47 грн., в частині стягнення заборгованості по комунальному податку, що виникла внаслідок несплати самостійно задекларованих платежів в розмірі 516,80 грн.), оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто, таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пп. 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, за винятком випадків його апеляційного чи судового оскарження у визначені законодавством строки.

Відповідно п. п. 5.4.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Разом з тим, висновок судів щодо розміру податкового боргу відповідача зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи. Для правильного вирішення справи судам необхідно було встановити розмір та підстави виникнення податкового боргу, зокрема, проаналізувати та дослідити розрахунок податкового боргу, зроблений податковим органом в розрізі із податковими зобов'язаннями, визначеними самим платником (відповідачем) та податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях; перевірити чи оскаржувалися відповідачем такі податкові повідомлення-рішення, оскільки існування не скасованих, не визнаних недійсними рішень податкового органу про нарахування податку (штрафних, фінансових санкцій) не звільняє суд, який розглядає адміністративний позов податкового органу про стягнення податку (санкцій), від перевірки правомірності таких рішень.

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 цього Закону).

Відповідно до пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 даного Закону, податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється (п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, розглядаючи справи про стягнення заборгованості з платників податку суди повинні встановити не лише наявність заборгованості платника податку, але і дослідити питання щодо порядку стягнення такої податкової заборгованості.

Однак, під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не досліджували вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу відповідача, про стягнення якого заявлено позовні вимоги, зокрема, не було досліджено обставин дотримання позивачем положень податкового законодавства щодо направлення відповідачу податкової вимоги.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)О.І. Степашко