Постанова № 56783320, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11347/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

секретаря судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представника відповідача: Шендрик С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступник ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 07.09.11р. у справі №2а-11347/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС-МЕГАТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду про скасування податкового повідомлення - рішення від 24.06.11р. №0002332307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.11р. адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.12р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.11р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.16р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.12р. скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції слугував висновок суду касаційної інстанції про те, що судом не було встановлено зміст господарських операцій, за якими позивачем нараховано (сплачено) податок на додану вартість, постачальника, договірні умови поставки, фактичний порядок поставки, мету придбання, належним чином не було досліджено первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясовано, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, та не надано оцінки таким доказам кожному окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.02.16р. справу прийнято до нового провадження та призначено розгляд справи у судове засідання на 16.02.16р.

Представник апелянта у судовому засіданні подав клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, яке судом задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Амікус» та ПП «Меліора» за період з січня 2011 року по лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 08.06.11р. №6861/23-07/30057669.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення 24.06.11р. №0002332307/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5 489 905 грн., в т.ч. основний платіж - 5 489 904 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПС України від 21.12.10р. №969, зареєстрованого в Мін'юсті України від 29.12.10р. за №1401/18696, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 5 489 904 грн., в т.ч.: за січень 2011 року - 2 132 303 грн., за лютий 2011 року - 3 357 601 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на актах ДПІ у Печерському районі від 13.05.11р. №609/23-4/36185562 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Амікус» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 31.01.11р.» та від 13.05.11р. №504/23-4/34936722 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Меліора» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень - лютий 2011 року», якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у січні - лютому 2011 року; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Амікус» та ПП «Меліора» на користь позивача, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин щодо формування позивачем за результатами господарської діяльності з ПП «Амікус» та ПП «Меліора» податкового кредиту, апеляційним судом згідно з ухвалою від 16.02.16р. було витребувано у податкового органу додаткові докази у справі.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Дослідивши подані податковим органом на виконання ухвали апеляційного суду докази, у їх сукупності з доказами, що у матеріалах справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням; діяльність агентств нерухомості; ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ПП «Амікус» було укладено договір від 06.01.11р. №06/01-2011, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар на загальну суму 7 381 818,65 грн., в т.ч. ПДВ - 1 230 303,11 грн., найменування, кількість, номенклатура, вартість якого передбачена у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Під товаром слід розуміти електронні компоненти та устаткування (кабель АМР UTP, модуль, розетки, адаптер тощо).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікацію від цієї ж дати; видаткові накладні від 10.01.11р. №6, №9 від 11.01.11р. та податкові накладні від 10.01.11р. №6, від 11.01.11р. №9.

Також у перевіряємому періоді між позивачем та ПП «Меліора» було укладено договір від 10.01.11р. №10/01-2011, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар на загальну суму 5 412 000 грн., в т ч .ПДВ - 902 000 грн, найменування, кількість, номенклатура, вартість якого передбачена у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Під товаром слід розуміти електронні компоненти та устаткування (модеми, стяжки, напол каб канал, комутатори тощо).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікацію від цієї ж дати; видаткову накладну від 11.01.11р. №10 та податкову накладну від 11.01.11р. №10.

Також, між позивачем та ПП «Меліора» було укладено договір від 27.01.11р. №27/01-2011, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар на загальну суму 20 145 609,46 грн., в тому числі ПДВ - 3 357 601,58 грн., найменування, кількість, номенклатура, вартість якого передбачена у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Під товаром слід розуміти електронні компоненти та устаткування (модулі оптичні, комплекти, комутатори, кабелі тощо).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікацію від цієї ж дати; видаткові накладні від 04.02.11р. №47, від 01.02.11. №40, від 18.02.11р. №59, від 21.02.11р. №68 та податкові накладні від 04.02.11р. №8, від 01.02.11р. №1, від 18.02.11р. №19, від 21.02.11р. №27.

Оплата вартості товару за усіма договорами здійснювалась у безготівковій формі.

Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження доводів про правомірність формування ним податкового кредиту за господарськими відносинами з ПП «Амікус» та ПП «Меліора», колегія зазначає, що наявність лише податкових накладних та видаткових накладних не є достатніми докази товарності господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо.

Позивачем, всупереч вимогам ухвали апеляційного суду від 16.02.16р., не надано доказів на підтвердження фактичної поставки товару з урахуванням значної кількості та вартості товару, часу поставки (доказів транспортування, перевезення, навантаження, розвантаження, зберігання, обліку, доказів мети придбання товару в цілях господарської діяльності). З наявних документів не можливо ідентифікувати осіб, причетних до вчинення таких операцій, так як у графі видаткових накладних «одержав» не вказано прізвище та посадове становище особи, яка була відповідальною за одержання товару на такі значні суми.

Так, актами ДПІ у Печерському районі від 13.05.11р. №609/23-4/36185562 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Амікус» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 31.01.11р.» та від 13.05.11р. №504/23-4/34936722 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Меліора» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень - лютий 2011 року» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у січні - лютому 2011 року; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Амікус» та ПП «Меліора» на користь позивача, що свідчить про те, що правочини між ПП «Амікус» та ПП «Меліора» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підтвердження обґрунтованості висновків покладених в основу актів податковий орган надав суду податкову інформацію та звітність з податку на прибуток по ПП «Амікус» та ПП «Меліора» за період 2010 - 2011 роки, а також зазначив про те, що ПП «Амікус» та ПП «Меліора» податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за вказаний період до ДПІ не подавали.

При цьому, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій з огляду на відсутність у ПП «Амікус» та ПП «Меліора» майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна тощо, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у таких значних обсягах.

Колегія суддів зазначає, що інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. Поряд з цим самі лише первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Такими обставинами є відсутність у ПП «Амікус» та ПП «Меліора» матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, об'єктивно необхідних для виробництва, закупівлі, зберігання, транспортування електронних компонентів та устаткування.

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у спорах з подібними правовідносинами.

Так, у своїй постанові від 27.03.12р. ВСУ зазначив, що «про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку».

У постанові Верховного Суду України від 22.09.15р. у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України вказав, що «обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару».

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами товари поставлені саме цими контрагентами, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються доводи позивача щодо подальшої реалізації придбаного товару на користь інших осіб.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак оспорюване податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступник ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 07.09.11р. у справі №2а-11347/11/2670 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 07.09.11р. у справі №2а-11347/11/2670 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 29.03.16р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.