Постанова № 56780597, 29.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 р. Справа № 804/15214/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б.,

розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропласт" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електропласт" (надалі - Позивач, ТОВ "Електропласт") звернулося до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить:

визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 28.05.2013 року № 0001821520 про сплату грошового зобов'язання: податку на додану вартість у розмірі 1 13 686 грн. та штрафу у розмірі 28 421, 50 грн.;

визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 28.05.2013 року № 0001831520 про сплату грошового зобов'язання: податку на прибуток у розмірі 317 722 грн. та штрафу у розмірі 79 430, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки посадових осіб Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, викладені в Акті перевірки, суперечать чинному законодавству України, отже є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення, що складені на підставі Акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Електропласт» відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Електропласт» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року до участі у справі 804/15214/15 в якості свідка залучено особу, яка на момент виникнення спірних правовідносин, займала посаду директора ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" - ОСОБА_1, якого викликано на судовий розгляд адміністративної справи для допиту.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Свідок в судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.04.2013 року № 363, виданого Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, з яким було ознайомлено 12.04.2013 року ОСОБА_2, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОПАРИТЕТ-Д» за період з 01.06.2010 року по теперішній час.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.1 п.5.2, абз. «г» п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 317722 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 року 317722 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 113686 грн., у т.ч. за липень 2010 року на суму 113686 грн.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 24.04.2013 року № 1168/22-5/32737343 та 28 травня 2013 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська винесено та направлено за адресою TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ»:

- податкове повідомлення-рішення № 0001821520 про сплату грошового зобов'язання: податку на додану вартість у розмірі 113686 грн. та штрафу у розмірі 28421,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001831520 про сплату грошового зобов'язання: податку на прибуток у розмірі 317722 грн. та штрафу у розмірі 79430,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищевказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено з акту перевірки, TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» реалізовувало на TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» склотекстолит тип 3240-3 в асортименті та непористий жорсткий пластик BF-3 в асортименті на загальну суму 576024,12 грн. (в т.ч. ПДВ 96004,02 грн.), відповідно до накладної від 19.07.2010р. №1907-р та включило до складу податкових зобов'язань за липень 2010 року на підставі податкової накладної від 19.07.2010р. №189 суму ПДВ у розмірі 96004,02 грн.

TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» не є виробником реалізованих на TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» товарів. Згідно наданої до перевірки вантажно-митної декларації від 19.07.2010р. №110000012/2010/3/7942 товар імпортовано з Китаю, виробник BEIJING FRIEND ІМР.&ЕХР.СО., LTD Beijing ОРТО- Mechatronics Inndustrial Park, Ciqu, Tongzhou District, Beijing, China.

Також, в ході перевірки встановлено, що TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» реалізовувало TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» наступний товар: стрічка кіперна та лавсанова в асортименті, шнур лавсановий, х/б на загальну суму 28830,71 грн. (в т.ч. ПДВ 4805,12 грн.) та включило до складу податкових зобов'язань за липень 2010 року суму ПДВ у розмірі 4805,12 грн., згідно податкової накладної від 07.07.2010р. №163.

Розрахунки за реалізовані товари здійснювались шляхом заліку зустрічних вимог на суму 604854,83 грн. Зокрема, TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» в особі директора ОСОБА_1, з одного боку, та TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ», в особі генерального директора ОСОБА_3, з іншого боку, уклали договір про залік зустрічних однорідних вимог від 31.07.2010р. №07/01.

Станом на кінець перевіряємого періоду заборгованість між підприємствами в частині реалізації на TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» відсутня.

Також, в ході перевірки встановлено, що між TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» (Покупець) та TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» (Постачальник) укладено договір поставки товару від 01.07.2010р. №010701.

Згідно договору Постачальник зобов'язаний систематично постачати та передавати у власність Покупцю будівельні матеріали та електроматеріали, а Покупець зобов'язаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно умов вищезазначеного договору виписані наступні документи:

видаткова накладна від 01.07.2010р. №12-3 на товари: трубка в асортименті, ТУТ з клієм, шнур в асортименті, електрокартон, елмікатекс на загальну суму 15527,94 грн. (в т.ч. ПДВ 2587,99 грн.);

видаткова накладна від 01.07.2010р. №12-4 на товари: склотекстолит в асортименті, склотканина, текстолит в асортименті, транзистори, трубка термоусадкова, трубка ТРК в асортименті та ТУТ з клієм на загальну суму 339641,94 грн. (в т.ч. ПДВ 56606,99 грн.);

видаткова накладна від 01.07.2010р. №12-5 на товари: гетинакс, круг відрізний алмазний, лакотканина, лампа MR 16220 V біла, стрічка кіперна в асортименті, міханит, мікросхема LV393, плівка ПМ-А 40мкм, полоска smd 3528/60 led в асортименті, сінтофлекс, слюдопласт, склотканина в асортименті, елміка на загальну суму 338040,88 (в т.ч. ПДВ 56340,15 грн.).

Згідно листа від 17.04.2013р. №50 TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» отримувало товар від постачальника TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» в м.Дніпропетровськ і по території міста доставка товару здійснювалась особистим транспортом директора. Транспорт не є власністю підприємства TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» і не знаходиться в оренді. Витрати по транспортуванню не формувалися, товарно-транспортні накладні не виписувалися, тобто неможливо встановити факт перевезення товару.

У зв'язку з відсутністю складських приміщень не можливо встановити, де зберігався товар.

Розрахунки за придбані товари здійснювались шляхом заліку зустрічних вимог на суму 604854,83 грн. згідно вищевказаного договору від 31.07.2010р. №07/01, а також шляхом перерахування грошових коштів на рахунок TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д»: згідно платіжного доручення від 27.07.2010р. №1728 суму 4435,41 грн. та шляхом відступлення права вимоги на 88355,94 грн.

Зокрема, TOB «АВТОПАРИТЕТ-Д» (надалі іменується «Первісний кредитор»), з одного боку, та ПП «СПЕЦСТАНКОСТРОЙ» (надалі іменується «Новий кредитор»), з другого боку, TOB «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» (надалі іменується «Боржник»), уклали договір про відступлення права вимоги від 31.07.2010р. №310701, про таке: первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із Договором від 31.07.2010р. №07/01, укладеного між Первісним кредитором та Боржником.

За цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми.

До Нового кредитора переходить право стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням.

Розрахунки з новим кредитором ПП «СПЕЦСТАНКОСТРОЙ» проведені у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок на суму 88355,94 грн. згідно платіжного доручення №1813 від 28.10.2010р.

Станом на теперішній час заборгованість між підприємствами відсутня.

При цьому, позивач зазначає, що під час перевірки та судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства на підтвердження реальності укладання оскаржуваних угод: договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржені Товариством з обмеженою відповідальністю "Електропласт" податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0001821520 та від 28.05.2013 року № 0001831520, винесені Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 1168/22-5/32737343 від 24.04.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Електропласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" за період з 01.06.2010 р. по теперішній час".

В даному акті перевірки № 1168/22-5/32737343 від 24.04.2013 року, зокрема, зазначено, що від ВПМ ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська податковим органом отримано протокол допиту директора ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" ОСОБА_1 від 20.03.2012 року та постанову про порушення кримінальної справи від 24.02.2012 року № 41/11/8008-03.

З метою з'ясування реальності оскаржуваної господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року до участі у справі 804/15214/15 в якості свідка залучено особу, яка на момент виникнення спірних правовідносин, займала посаду директора ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" - ОСОБА_1, якого викликано на судовий розгляд адміністративної справи для допиту.

Однак в судове засідання вказана особа не з'явилася, жодних усних чи письмових пояснень щодо предмету спору не надала.

Суд критично оцінює пояснення свідка директора ТОВ «Електропласт» ОСОБА_3, що був допитаний в судовому засіданні 08.08.2013, оскільки протоколом допиту від 20.03.2012 року директора ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" (код 36901597) ОСОБА_1, допитаного в рамках розслідування кримінальної справи № 41/11/8008-03, підтверджено факт відсутності господарської діяльності в цілому ТОВ «АВТОПАРИТЕТ-Д» та зокрема - господарських операцій з ТОВ «Електропласт».

Так, у відповідності до Постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року по справі № № 21-4953а15, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Позивачем, натомість, не роз'яснено та не доведено належними доказами (показаннями робітників-свідків) факт отримання та транспортування товарів, порядок надання послуг з зазначенням виконавців, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між ТОВ "Електропласт" та ТОВ «АВТОПАРИТЕТ-Д», хто персонально брав у цьому участь тощо.

При цьому, надана первинна документація позивача за відсутності підтвердження показаннями свідків - виконавців зазначених вище договорів не є достатнім доказом реальності вказаних господарських операцій та не свідчить про фактичне їх укладення та виконання.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт отримання товарів від ТОВ «АВТОПАРИТЕТ-Д», а отже й правомірність формування податкового кредиту.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підтверджено нереальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «АВТОПАРИТЕТ-Д».

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропласт" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропласт" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Б. Ляшко