Постанова № 56780573, 02.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

02 березня 2016 року Справа № 814/4395/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВАГРО», вул. Карла Маркса, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100 до відповідачаБаштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100 провизнання протипраними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2015р. № 0000322200, від 14.12.2015р. № 0000332200,в с т а н о в и в:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВАГРО», звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, Баштанська ОДПІ) від 14.12.2015 року № 0000332200 та № 0000322200.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО зазначило, що Акт перевірки Баштанської ОДПІ складено із суттєвими порушеннями, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, отже скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження. Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17.11.2015 року спеціалістами Баштанської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень - квітень 2015 року по взаємовідносинам з платником податків - ТОВ «Нік-Нафта» та покупцями придбаних товарі (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено Акт № 85/22-39217191 від 26.11..2015 року (далі - Акт перевірки). На підставі якого Баштанською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015 року:

- № 0000322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236231,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 118 116,00 грн.,

- № 0000332200, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15587,00 грн.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з наступного.

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО» пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого нібито завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 251818,00 грн., у т.ч. за грудень 2014 року в сумі 63317,00 грн.; січень 2015 в сумі 25363,00 грн.; лютий 2015 року в сумі 81716 грн., за березень 2015 року в сумі 41292,00 грн., за квітень 2015 року в сумі 40130,00 грн., чим занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на суму 236231,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 15587,00 грн.

В ході проведення перевірки було виявлено, що даний податковий кредит було сформовано за рахунок здійснення операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів у листопаді - грудні 2014 року та у січні - квітні 2015 року у контрагента-постачальника ТОВ «НІК-НАФТА».

Податковим органом, за результатами перевірки, було зроблено висновок про відсутність фінансово-господарських відносин ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО» з ТОВ «НІК-НАФГА» за перевіряємий період. Одночасно з цим, в Акті перевірки зазначено, що позивачем не надано документів, підтверджуючих реальність фінансово-господарських операцій в подальшому з підприємствами-покупцями всупереч всім первинним документам, які були надані позивачем під час проведення перевірки, серед яких, зокрема: договори поставки, податкові, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, ліцензійні картки на автомобілі, ліцензія з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів, платіжні доручення на оплату придбаного товару, договір оренди АЗС, журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах форми №7-НП, журнал обліку надходження нафтопродуктів Форми №13-НП, змінні звіти АЗС за грудень 2014 року, за січень - квітень 2015 року форми №17-НП, сертифікати відповідності якості товару тощо.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст. 228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону «Про державну податкову службу» та ст. 20 ПК України.

Водночас, відповідно до п. 14.1.181 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за .N2 168/704 (далі - Положення), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

В свою чергу п. 2.1 Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Окрім цього, згідно зі п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова накладна, окрім інших документів, також є первинним документом, який складений відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

При цьому, первинним документом, який підтверджує факт продажу товарів або надання послуг відповідно до норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є розрахунковий документ, а саме документ встановленої форми та змісту, у т.ч. (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, платіжне доручення тощо).

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою КМУ від 21.01.2004 року № 22, платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача та відповідно до п. 3.1 Інструкції має містити обов'язкові реквізити.

У листопаді - грудні 2014 року та січні - квітні 2015 року ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО» мало договірні відносини з ТОВ «НІК-НАФТА» (код ЄДРПОУ 38350413) на підставі договору поставки товару від 28.10.2014 року № 0073-НН (арк. спр. 99 - 100).

Протягом вищевказаного періоду на виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ «НІК-НАФТА» поставляло позивачу товар у вигляді паливно-мастильних матеріалів, окремими партіями, у зв'язку з чим, ним відповідно до вимог чинного законодавства України були виписані податкові накладні, складені та оформлені постачальником відповідно до вимог чинного законодавства, а саме відповідно до ст. 201 ПК України та належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО» було подано податкові декларації з податку на додану вартість за період грудень 2014 року, січень - квітень 2015 року.

На підтвердження реального виконанням договору поставки товару, позивачем були видані податкові та видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, виписані та складені відповідно до вимог чинного законодавства на кожну партію поставки товару окремо. Оплата товару у безготівковій формі підтверджено платіжними дорученнями на оплату товару у встановленій чинним законодавством формі (арк. спр.101 - 147).

На підтвердження реальності договору поставки паливно-мастильних матеріалів між ТОВ «НІК-НАФТА» та ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО» та наявності необхідних технічних ресурсів для зберігання та подальшого продажу товару, позивачем надано договір оренди приміщення та обладнання (АЗС) від 27.08.2014 року №2/08-14, та акт приймання-передачі орендованого об'єкту від 27.08.2014 року (арк. спр. 151 - 153).

Як зазначає відповідач, відповідно до наданих товарно-транспортних накладних, перевезення ТМЦ у грудні 2014 року також здійснювалось ТОВ «МИКОЛАЇВАГРО» автомобілем з д.н. 123-04Н1. Одночасно з цим, згідно наданого платником свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки КАМАЗ 5320 (V=10850), рік випуску 1987, тип вантажний цистерна-С, державний номер НОМЕР_3, власником є ОСОБА_1. Договір оренди вказаного автотранспортного засобу та взаєморозрахунки за оренду автомобіля товариством до перевірки надано не було, отже відповідач встановити та підтвердити факт використання в господарській діяльності транспортного засобу марки КАМАЗ можливості не мав. Також до перевірки не надано ліцензійної картки автомобіля, яка б підтверджувала, який вид спеціальних робіт цей автомобіль має можливість здійснювати та можливість перевезення зазначеним транспортним засобом небезпечних вантажів.

Як зазначає позивач, на час проведення господарських операцій з ТОВ «НІК-НАФТА», між ним та ФОП ОСОБА_2 01.10.2014 року було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (арк. спр. 158 - 159). Які саме автотранспортні засоби використовувались перевізником позивач знати можливості не мав.

Щодо зауважень відповідача щодо надання позивачем подорожніх листів після проведення перевірки, суд зазначає, що позивач, керуючись абз. 2 п. 44.6 та абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, надав зазначені документи в якості додатків до заперечень на Акт перевірки, які були прийняті та розглянуті Баштанською ОДПІ (арк. спр. 51 - 53).

Зазначене відповідачем спростовано не було.

Крім цього, як зазначено Баштанською ОДПІ в Акті перевірки, відповідно до податкової інформації, отриманої від ДЕП у Ленінському районі ГУ ДФС у Миколаївській області, ТОВ «Нік-Нафта» не мас на балансі власних транспортних засобів.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 14.12.2015 року № 0000322200 на загальну суму 354347,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 14.12.2015 року № 0000332200 на загальну суму 15587,00 грн.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВАГРО» (код ЄДРПОУ 39247191) судовий збір у сумі 5549,02 грн., сплачений квитанцією № 0.0.483015357.1 від 28.12.2015 року, за рахунок бюджетних асигнувань Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.