Постанова № 56780556, 01.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 березня 2016 року Справа № 814/4231/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Мерзлікін О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54044 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2015р. № 0029981701, рішення від 24.09.2015р. № 002991701, вимоги від 24.09.2015р. № Ф-0029971701,в с т а н о в и в:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далы - ФОП ОСОБА_3.), звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015р. № 0029981701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2015р. № 002991701, вимогу від 24.09.2015р. № Ф-0029971701.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_3 зазначила, що висновки ДПІ не відповідають дійсності, факти виявлених порушень викладені в Акті перевірки не об'єктивно та неповно, без врахування реальних змін майнового стану платника податків, що є визначальною ознакою господарської операції, отже оскаржувані рішення податкового органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та просив його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, отже скасуванню не підлягають (арк. спр. 142 - 144).

В судовому засіданні відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

У період з 20.07.2015 року по 31.07.2015 року спеціалістами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року,дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1563/14-10-17-03/НОМЕР_2 від 07.08.2015 року (далі - Акт перевірки, арк. спр. 16 - 26). У Акті перевірки ДПІ встановлені порушення ФОП ОСОБА_3 податкового законодавства, а саме:

- п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року в сумі 19509,20 грн.;

- п. 2 ст. 6, п.п. 2 п. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванні», в результаті чого встановлено заниження єдиного внеску за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на загальну суму 45131,33 грн.

На підставі висновків Акту перевірки позивачем оформлені та надіслані позивачу:

- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року № 0029981701, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19509,20 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4877,30 грн. (арк. спр. 27);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2015р. № 002991701 на суму 4431,96 грн. (арк. спр. 29);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2015 року № Ф-0029971701 на суму боргу 45131,33 грн. (арк. спр. 31).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п. 177.2, п. 177.4 ПК України, а саме: безпідставно включено до складу витрат суму витрат в розмірі 130061,46 грн., які за результатами перевірки не підтверджені документально. На запит ДПІ позивачем надано відповідь, що члени родини ФОП ОСОБА_3 використовують обладнання, що знаходиться у приміщенні кухні кафе для задоволення, зокрема, особистих потреб та харчування працівників кафе.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що до собівартості виготовлених та реалізованих товарів (послуг) включаються прямі витрати, тобто витрати, які можна безпосередньо віднести до певного об'єкта витрат.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Основин видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_3 є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

За придбану у ФПАТ «Миколаївобленерго» на підставі договору №44/3282 від 30.11.2006 року електроенергію позивачем сплачено вчасно та у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками та актами про прийняття-передавання товарної продукції (арк. спр. 53 - 125).

Посилання позивача на те, що «родина позивача використовує кухонне обладнання кафе у тому числі для власних цілей» є не об'єктивним та зроблені без врахування технічних потреб об'єкта господарської діяльності.

Так, об'єкти проживання та ведення господарської діяльності позивача знаходяться у різних приміщеннях, а саме: позивач із родиною мешкає у квартирі № 175 житлового будинку № 21 по пр. Миру у м. Миколаєві, а кафе, як об'єкт господарської діяльності, знаходиться як окремий будинок № 54В/1 літер «А» по пр. Миру у м. Миколаєві.

Згідно технічної характеристики квартири, затвердженої директором ММБТІ від 27.12.2015 року, родина позивача мешкає у квартирі, розташованої на восьмому поверсі дев'яти поверхового будинку та має окрему кухню площею 6,4 кв.м., яка облаштована кухонним кухонним обладнанням. Відповідно до технічної характеристики будинку кафе, затвердженої директором ММБТІ від 15.01.2009 року, цей об'єкт є окремою одноповерховою будівлею із літнім майданчиком та має окрему кухню площею 7,0 кв.м., яка облаштована кухонним обладнанням. Крім того, під будівлю виділено власну земельну ділянку.

На обох технічних планах відображено наявність на обох об'єктах газовою піччю для готування їжі. Таким чином, окрім фритюрниці кухня у квартирі облаштована аналогічним обладнанням, як і кухня у кафе (однаково містять обидві кухні газову піч, мікрохвильову, електрочайник, холодильник, освітлення, вентиляційною витяжкою).

Одночасно з цим, харчування працівників кафе під час роботи не може бути визнано видатками, що не відносяться до господарської діяльності, оскільки направлено на задоволення потреб найманих працівників під час здійснення ними своїх трудових обов'язків.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження обґрунтованості його вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 24.09.2015 року № 0029981701.

3. Визнати протиправним та скасувати повністю рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2015 року № 002991701.

4. Визнати протиправною та скасувати повністю вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2015 року № Ф-0029971701.

5. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у сумі 740,00 грн., сплачений квитанціями № 0.0.480839253.1 від 23.12.2015 року на суму 90,00 грн. та № 0.0.469695613.1 від 01.12.2015 року на суму 650,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 04 березня 2016 року.