Постанова № 56780426, 22.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Житомир справа № 806/55/16

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника третьої особи Нетупського Г.Р,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", про визнання дій неправомірними, скасування рішення та запису,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру, загальною площею (кв.м): 47.4, житловою площею (кв.м): 32.9, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24921242 від 30.09.2015 року 19:44:29, а саме права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру, загальною площею (кв.м): 47.4, житловою площею (кв.м): 32.9, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати запис про право власності: 11410086, від 30.09.2015 року 19:40:48 Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру, загальною площею (кв.м): 47.4, житловою площею (кв.м): 32.9, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначає, що рішення відповідача про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс") на предмет іпотеки прийнято з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації права та їх обтяжень, а відтак запис про її проведення підлягає скасуванню.

Представник позивача подала заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без її участі (а.с. 175).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, подав письмові заперечення на позовну заяву (а.с.145-161).

Представник третьої особи просив в задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи, що державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на предмет іпотеки здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши дослідженні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

18.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №0501/0408/71-073 про надання кредиту для здійснення позивачем розрахунку по Договору купівлі - продажу квартири (а.с.18-24).

На забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між вказаними сторонами був укладений іпотечний договір від 18.04.2008 року № 7198 (а.с. 15-17), за яким ОСОБА_2 передає в іпотеку Відкритому акціонерному товариству "Сведбанк" квартиру АДРЕСА_1. вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я.

При посвідченні договору іпотеки була накладена заборона відчуження на предмет іпотеки та внесений запис про обтяження іпотекою до Державного реєстру іпотек.

28.11.2012 року на підставі Договору факторингу № 15 (а.с. 50-54) та Договору про відступлення прав за іпотечним договором (а.с 48-49) ВАТ "Сведбанк" відступило свої права вимоги за укладеними з позивачем кредитним та іпотечним договорами ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

30.09.2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобєлєва А.М., розглянувши заяву ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" від 30.09.2015 року № 13590439 (а.с.77), з якою був поданий договір іпотеки від 18.04.2008 року № 7198, виданий приватним нотаріусом ЖМНО Сєтаком В.Я. (а.с.83), прийняла рішення № 24921242 (а.с.87) про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 11410086 (а.с.88).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 9 Закону передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно; нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Зокрема, абзацами 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За змістом ч. 9 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 7 п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі - Порядок №868), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України №1952-IV.

В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4)внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6)надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 36 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1 п. 37 Порядку №868 встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року №898-IV (далі - Закон України №898-IV), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України №898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, що буде підтверджувати відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що у пп. 12.3.1 п. 12.3 іпотечний договір від 18.04.2008 року № 7198, сторонами погоджено, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на об'єкт нерухомого майна та прийняття спірного рішення був саме іпотечний договір від 18.04.2008 року № 7198.

При цьому, жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 37 Закону України №898-IV, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається саме шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на останній. Разом з тим, з огляду на норми закріплені ч. 9 ст. 15 Закону України №1952-IV та абзацом 7 п. 2 Порядку №868, нотаріус як спеціальний суб'єкт, проводить державну реєстрацію прав на нерухоме майно, набутих виключно у результаті вчинення нотаріальної дії з таким майном.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державним реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, як передбачено Наказом міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту п. 2 зазначеного Наказу слідує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п. 1 Наказу (чинного на час виникнення спірних правовідносин), проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін"юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, дії відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Крім того, згідно з п.46 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену у встановленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи картки прийому заяви № 24921197 (а.с. 83), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М. для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо предмету іпотеки було отримано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.09.2015 року (а.с.77) та договір іпотеки від 18.04.2008 року № 7198, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. (а.с.81-82). Інших документів, передбачених п.46 Порядку № 868, в картці прийому заяви № 24921197 не зазначено, як і не зазначено їх у Внутрішньому опису документів справи №13590439 (а.с.76), яки відповідач передав до Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції (а.с.75).

Доводи відповідача що йому для прийняття спірного рішення були надані всі необхідні документи, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються карткою прийому заяви № 24921197 та Внутрішнім описом документів справи №13590439

Враховуючи наведене, суд вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Визнання протиправним та скасування спірного рішення свідчить про неправомірність дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої А.М. щодо реєстрації права власності третьої особи на квартиру, а тому не потребує прийняття окремого рішення щодо таких дій.

Стосовно вимоги про скасування запису про право власності: 11410086, від 30.09.2015 року 19:40:48 ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру, суд зазначає, що дана вимога є передчасною виходячи з наступного.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що записи до Державного реєстратора прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167 (далі - Порядок № 3502/5).

Так, згідно з пунктом 2.1 Порядку 3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 2.3 Порядку 3502/5 зазначено, що заявник під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього Порядку.

Згідно з пунктами 2.10 та 2.11 Порядку 3502/5 за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Таким чином, записи в Державному реєстрі прав скасовуються на підставі судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що набрало законної сили. Зазначене судове рішення подається реєстратору разом із заявою та іншими документами, визначеними Порядком № 3502/5.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правовою підставою для скасування запису у Державному реєстрі прав.

Отже, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, документи, визначені Порядком № 3502/5.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню, оскільки внесення запису про скасування державної реєстрації здійснюється на підставі відповідної заяви заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 30.09.2015 року № 24921242 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована АДРЕСА_2, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 28 березня 2016 р.