Ухвала суду № 56780378, 22.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А з питань залишення позовної заяви без розгляду

22 березня 2016 року 13 год. 14 хв. Справа № 813/6450/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

суддів: Гулика А.Г., Брильовського Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бігуна Н.Т.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Здинянчина Р.Т.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

18.03.2016 року відповідач - Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України звернулося до суду з клопотанням про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.

Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду обґрунтовує тим, що позивач про оскаржуваний наказ дізналась 29.09.2015 року, в той час як до суду з позовом звернулась 16.12.2015 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача заперечував з приводу клопотання про залишення позову без розгляду, додатково зазначив про те, що позивач скористалась досудовим порядком вирішення спору, а відтак місячний строк звернення до суду нею пропущений з поважних причин.

Представник відповідачів ГУ МВС України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області в судовому засіданні клопотання підтримав, просив позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

При прийнятті ухвали колегія суддів виходила з наступного.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 4 ст. 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала, що передбачено ст. 100 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2015 року позивач дізналась про своє звільнення з органів внутрішніх справ, про що свідчить відмітка на зворотній стороні Витягу з наказу Управління МВС на Львівській залізниці від 03.09.2015 року за №65 о/с.

У зв'язку з прийняттям зазначеного наказу, 29.09.2015 року позивач скерувала скаргу на ім'я Міністра внутрішніх справ України щодо незаконного звільнення з вимогою відмінити наказ про звільнення зі служби та поновити на службі.

В листопаді 2015 року на адресу позивача від Міністерства внутрішніх справ України надійшов лист від 13.11.2015 року №6/1/1-Л-1958 про розгляд скарги щодо незаконного звільнення.

Беручи до уваги отриманий від Міністерства внутрішніх справ України лист №6/1/1-Л-1958 про розгляд скарги щодо незаконного звільнення, позивач, як це вбачається з штампу суду на позовній заяві, 16.12.2015 року звернулась з позовом до суду.

Суд зазначає, що приписи ч. 4 ст. 99 КАС України застосовуються у тому випадку, коли законом передбачена можливість досудового вирішення спору і позивач скористався цим правом. Проте, у даному випадку законом не передбачено досудового порядку вирішення спору. Однак суд звертає увагу на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до ст. 8 КАС України, адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

В контексті вимог ч. 2 ст. 5 та ч. 1 ст. 100 КАС України, клопотання відповідача та третьої особи про застосування наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд вправі на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів знайти підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відтак, суд враховує практику Європейського Суду, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права та вважає, що строк звернення позивача до суду з даним позовом слід розцінювати таким, що пропущений з поважних причин, оскільки позивач, звернувшись із скаргою на дії відповідача, зокрема до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, сподівалась на відновлення, на її думку, порушеного права, що у свою чергу не зумовлювало б у майбутньому звернення позивача до суду з означеним позовом.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Вирішуючи клопотання відповідача Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, то в задоволенні такого слід відмовити, оскільки позивачем такий строк був пропущений, як уже встановлено, з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 17-19, 99, 100, 155, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

1.В задоволенні клопотання відповідача Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

2.Вважати причини пропущення строку звернення до суду поважними.

Ухвала набирає законної сили негайно після постановлення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 28.03.2016 року.

Головуючий суддя Сакалош В.М.

Суддя Гулик А.Г.

Суддя Брильовський Р.М.