Ухвала суду № 56780277, 23.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 рокусправа № 804/9197/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року у справі № 804/9197/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 10 березня 2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області: форми «Р» № 0000051502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 77399 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 19349,75 грн.; форми «В1» № 0000071502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3585548,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 896387,00 грн.; форми «В4» № №0000061502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5861948 грн. В обґрунтування позову ТОВ «ЕКСІэ ІМ ТРАНС» посилалось на помилковість висновків, викладених відповідачем в акті перевірки, щодо порушень вимог податкового законодавства при оподаткуванні операцій з перевезення та надання транспортно-експедиційних послуг.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, суд не надав належної оцінки доводам контролюючого органу, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки позивача. Так, під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню послуг оренди залізничних вагонів, комплексних послуг з організації перевезень вантажів, запасних частин до вагонів у жовтні 2014 року у розмірі 3616005 грн. та в листопаді 2014 року у розмірі 2323342 грн., які були в подальшому використані в операціях, звільнених від оподаткування (надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів за межами митної території України). Апелянт зазначає, що нульова ставка з ПДВ відповідно до абз. «а» п.п. 195.1.3 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України застосовується виключно платником, який надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів (тобто для перевізника), і не поширюється на послуги, які надає експедитор, яким є ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС». Крім того, суд першої інстанції не дослідив питання виникнення від'ємного значення в декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2014 року.

У поданих до суду письмових запереченнях позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. На думку позивача, контролюючий орган при проведенні перевірки не прийняв до уваги фактичні обставини, які мають значення для правильного висновку про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства, а саме те, що контракт про надання позивачем транспортно-експедиційних послуг нерезиденту має подвійну сутність, оскільки позивач виступає як експедитор, так і учасник з міжнародного перевезення вантажів; позивач приймав участь у міжнародних перевезеннях як оператор власних та орендованих залізничних вагонів; факт здійснення міжнародних перевезень підтверджено позивачем єдиним міжнародним документом - накладними СМГС. Крім того, у Податковому кодексі України відсутні норми щодо права на застосування нульової ставки з ПДВ виключно перевізником, проте як відповідно до абз. «а» п.п. 195.1.3 п.195.1 ст. 195 цього ж Кодексу за нульовою ставкою оподатковуються операції з міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом, а не діяльність виключно перевізника. Також позивачем застосована Узагальнююча податкова консультація щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, яка затверджена наказом ДПС України № 610 від 06.07.2012 року, тому порушень вимог податкового законодавства не допущено.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 21.01.2015 року по 19.02.2015 року фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої 19.02.2015 року складено акт №159/15-1/25524477 (т. 1 а.с. 31-66). В ході перевірки встановлені порушення пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2014 року у розмірі 3616605,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3585548 грн. та до заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на суму 30457 грн.; порушення пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 2323342 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2276400 грн. та до заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за листопад 2014 року на суму 46942 грн.; порушення пункту 198.4 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014р. в розмірі 3585548,00 грн. На підставі Акту перевірки керівником контролюючого органу 10.03.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000051502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 77399 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 19349,75 грн.; форми «В1» № 0000071502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3585548,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 896387,00 грн.; форми «В4» № №0000061502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5861948 грн. (т. 1 а.с. 92-94).

Згідно пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Контролюючий орган стверджує, що оскільки позивач використав послуги сторонніх організацій з оренди вагонів, комплексних послуг з організації перевезення вантажів, придбання запасних частин до вагонів в операціях, які звільнені від оподаткування (надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів за межами митної території України), він не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені стороннім організаціям за отримані послуги.

Позивач стверджує, що контролюючий орган невірно застосував пункт 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки транспортно-експедиційні послуги не є операціями, звільненими від оподаткування, перелік яких наведений у статті 197 цього ж Кодексу. Їх також не можна вважати такими, що не є об'єктом оподаткування. На думку позивача, послуги, що ним надавались є об'єктом оподаткування за нульовою ставкою.

Статтями 196 та 197 Податкового кодексу України визначені операції, які не є об'єктом оподаткування та операції, звільнені від оподаткування, і серед таких операцій транспортна-експедиторська діяльність відсутня.

Як встановлено судом першої інстанції, фактичний вид діяльності ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС» - надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом. Перевезення вантажів залізничним транспортом здійснюється у власних вагонах (на балансі підприємства обліковується 495 одиниць вантажних вагонів) та орендованих у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» у кількості 625 одиниць. ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС» здійснює організацію перевезень вантажів залізничним транспортом з залученням таких компаній - Державне підприємство «Придніпровська залізниця», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГОТРАНС». ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС» були укладені договори з фірмою «MERIDIEN TRANSPORT LIMITED», Кіпр, Контракт щодо транспортно-експедиційного обслуговування від 20 грудня 2012 року № 001-13; з фірмою «BUDAMAR LOGISTICS, a.s.», Словаччина, Контракт № 309 від 01 вересня 2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів залізничним транспортом. Крім того, ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС» були укладені договори на оплатне користування технічно справного та комерційно придатного рухомого складу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс»; про організацію перевезень вантажів з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» і «Карготоранс», та з Державним підприємством «Придніпровська залізниця»; про придбання запасних частин до вантажних залізничних вагонів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Альфа»; про організацію капітального ремонту вагонів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп-Транс; про придбання комплектуючих до вантажних залізничних вагонів з Суб'єктом підприємницької діяльності «Троп Іван Петрович».

Отже, висновки контролюючого органу про незаконне віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених на користь сторонніх організацій за отримані послуги з оренди залізничних вагонів, комплексних послуг з організації перевезення вантажів, придбання запасних частин до вагонів є, на думку колегії суддів, помилковими.

Також контролюючий орган стверджує, що позивач не мав права на застосування абз. «а» п.п. 195.1.3 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, оскільки він надає послуги з експедирування, а не перевезення.

Згідно вказаної норми за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. При цьому, для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Як пояснив позивач при розгляді апеляційної скарги, для правильного визначення об'єкту оподаткування ним застосовувались положення Узагальнюючої консультації, затвердженої наказом Державної податкової служби України № 610 від 06.07.2012 року щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності. Так, в консультації зазначено, що при отриманні коштів від замовника міжнародного перевезення чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора (резидента) виникає податкове зобов'язання з ПДВ. При цьому базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з міжнародного перевезення. Експедитор (резидент) на дату виникнення податкових зобов'язань з міжнародного перевезення виписує 2 податкові накладні замовнику перевезення: першу на вартість наданих такому замовнику експедиторських послуг (отриманої винагороди) з нарахуванням ПДВ за основною ставкою (у випадку надання транспортно-експедиторських послуг замовнику-нерезиденту у експедитора відсутній об'єкт оподаткування ПДВ по наданим транспортно-експедиторським послугам), та другу - на вартість послуг з міжнародного перевезення з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Керуючись цією консультацією при наданні транспортно-експедиційних послуг нерезиденту, оподаткування позивачем здійснювалось окремо: плата (винагорода) експедитора не була об'єктом оподаткування на підставі абз. «ж» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, оскільки послуги надавались замовнику-нерезиденту, і операції з міжнародних перевезень оподатковувались за нульовою ставкою на підставі абз. «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року у справі № 804/9197/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Помічник судді О.Л. Забєліна