Постанова № 56779979, 23.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року о/об 15 год. 27 хв.Справа № 808/7943/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача - Пасько І.О. (діє на підставі довіреності б/н від 01.07.2015 року);

від відповідача - Міщенко О.В. (діє на підставі довіреності №81 від 30.12.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00007908262203 від 06 травня 2015 року на загальну суму 30927,50 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «Економ Плюс» посадовими особами відповідача складено акт перевірки №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення №00007908262203 від 06 травня 2015 року. Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30 927,20 грн. Позивач вважає дії посадових осіб податкового органу такими, що суперечать діючому законодавству, оскільки висновки перевірки ґрунтуються на домислах і не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення №00007908262203 від 06 травня 2015 року є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 23 лютого 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях від 02 листопада 2015 року №1793/08-10-01-03, в яких з посиланням на норми Податкового кодексу України зазначено, що перевіркою ТОВ «ТК «Економ Плюс» встановлено порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України. Позивачем занижено податок на додану вартість за листопад 2014 року на суму 20619 грн. Відповідач вказує, що ТОВ «ТК «Економ Плюс» до перевірки не надано видаткові накладні та документи, які підтверджують транспортування товару, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, договір транспортування ТМЦ, а також санітарно-гігієнічний висновок і посвідчення якості товару. Враховуючи викладене, на думку відповідача, неможливо підтвердити та довести, що ТОВ «ТК «Економ Плюс» самостійно, або за участю підприємств перевізників транспортувало товар. Таким чином, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуане податкове повідомлення-рішення, діяла відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав.

В судовому засіданні 23 лютого 2016 року представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 23 лютого 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» зареєстроване як юридична особа 10 березня 2006 року за адресою: 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд.10-А, ідентифікаційний код 34268112.

13 березня 2015 року фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТК «Економ Плюс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), та заниження суми ПДВ за листопад 2014 року, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет на загальну суму 20 619 грн.

У Акті перевірки №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року зазначено, що «…Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за листопад 2014 р. з питань відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» за листопад 2014 р. встановлено його завищення всього у сумі ПДВ 20 619,11 грн.…До перевірки підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» не надані видаткові накладні та документи, які підтверджують транспортування товару, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, договір транспортування ТМЦ, а також санітарно-гігієнічний висновок і посвідчення якості товару…господарські операції за листопад 2014 р., щодо придбання підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» товару (продукти харчування) на загальну суму ПДВ - 14636,82 грн. у підприємства ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій. З наданих до перевірки документів не можливо підтвердити факт реального продажу товарів від ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» до ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс»… господарські операції за листопад 2014 р., щодо придбання підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» товару (продукти харчування) на загальну суму ПДВ - 5 982,29 грн. у підприємства ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, з наданих до перевірки документів не можливо підтвердити факт реального продажу товарів від ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» до ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс». З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» та контрагентами. Сам по собі факт сплати коштів підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» не є безумовним підтвердженням того, що придбання товару було здійснено…Підсумовуючи наведені вище факти, господарські операції, щодо придбання ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» товару у підприємства ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» (код ЄДРПОУ 38518542) за листопад 2014 року на суму ПДВ - 14 636,82 грн., ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» (код ЄДРПОУ 36036047) за листопад 2014 року на суму ПДВ - 5 982,29 грн. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наданих до перевірки документів не можливо підтвердити факт реального продажу товарів від ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» (код ЄДРПОУ 38518542) на суму ПДВ - 14 636,82 грн., ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» (код ЄДРПОУ 36036047) на суму ПДВ - 5 982,29 грн. до ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс»…В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» із ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» не мали реального товарного характеру…Під час перевірки документи надані в повному обсязі…».

Позивачем подані заперечення від 22 квітня 2015 року №345/15 до акту перевірки №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року.

Листом від 29 квітня 2015 року №4822/10/08-26-22-03 відповідач надав ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» відповідь, в якій зазначив, що висновки акта №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі висновків акту перевірки №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року відповідачем 06 травня 2015 року винесене податкове повідомлення-рішення №00007908262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30 928,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 20 619,00 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) у розмірі 10 309,50 грн.

ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» звернулось до Головного Управління ДФС Запорізької області зі скаргою від 04 червня 2015 року №442/15 на податкове повідомлення-рішення №00007908262203 від 06 травня 2015 року.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №00007908262203 від 06 травня 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» звернулося з цим адміністративним позовом до суду.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», оформлені Договором постачання №94/13 від 08 серпня 2013 року.

Відповідно до вищезазначеного договору ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» - постачальник з одного боку зобов'язаний передати у встановлені терміни товар у власність Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс», відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплтити його вартість.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договором постачання №94/13 від 08 серпня 2013 року позивачем до суду надано:

- податкові накладні (а.с.39-94);

- товарно-транспортні накладні (а.с.95-159).

Крім того, судом встановлено, що позивач мав правовідносини з ТОВ «АРСЕНАЛ ПК», які оформлені договором постачання від 24 вересня 2009 року №161/09, та Додатковою угодою від 31 грудня 2011 року до договору постачання від 24 вересня 2009 року №161/09.

За умовами цього договору ТОВ «АРСЕНАЛ ПК», як постачальник з одного боку зобов'язаний передати у встановлені терміни товар у власність Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс», відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договором постачання від 24 вересня 2009 року №161/09 позивачем до суду надано:

- податкові накладні (а.с.160-175);

- видаткові накладні (а.с.176-185).

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямими контрагентами - ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

Відповідачем також не надано до суду ані рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (актів тощо), ані інформації про оскарження такого анулювання свідоцтва та результатів такого оскарження щодо ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

1. Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена й у Листах Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року, №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

Досліджені судом докази доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарських операцій з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

Як зазначено у частині 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» своїх зобов'язань, реальне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Отже, досліджені судом первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

Тобто, документально підтверджено формування ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

2. Щодо реальності вчинених операцій між ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У Акті перевірки №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року зазначено, що «…Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за листопад 2014 р. з питань відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» за листопад 2014 р. встановлено його завищення всього у сумі ПДВ 20619,11 грн.…До перевірки підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» не надані видаткові накладні та документи, які підтверджують транспортування товару, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, договір транспортування ТМЦ, а також санітарно-гігієнічний висновок і посвідчення якості товару…господарські операції за листопад 2014 р., щодо придбання підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» товару (продукти харчування) на загальну суму ПДВ - 14636,82 грн. у підприємства ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наданих до перевірки документів не можливо підтвердити факт реального продажу товарів від ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» до ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс»…господарські операції за листопад 2014 р., щодо придбання підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» товару (продукти харчування) на загальну суму ПДВ - 5982,29 грн. у підприємства ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наданих до перевірки документів не можливо підтвердити факт реального продажу товарів від ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» до ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс». З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» та контрагентами. Сам по собі факт сплати коштів підприємством ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» не є безумовним підтвердженням того, що придбання товару було здійснено…Підсумовуючи наведені вище факти, господарські операції, щодо придбання ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» товара у підприємства ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» (код ЄДРПОУ 38518542) за листопад 2014 року на суму ПДВ - 14636,82 грн., ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» (код ЄДРПОУ 36036047) за листопад 2014 року на суму ПДВ - 5982,29 грн. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наданих до перевірки документів не можливо підтвердити факт реального продажу товарів від ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» (код ЄДРПОУ 38518542) на суму ПДВ - 14636,82 грн., ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» (код ЄДРПОУ 36036047) на суму ПДВ - 5982,29 грн. до ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс»…В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» із ТОВ «Д І Т Р Е Й Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» не мали реального товарного характеру…Під час перевірки документи надані в повному обсязі…».

У зв'язку з цим податковий орган робить висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), та заниження суми ПДВ за листопад 2014 року, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет на загальну суму 20619 грн.

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товарів від ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК»: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс».

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК».

Однак, позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт постачання товарів ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» на користь позивача.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження нереальності правочинів.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій спростовуються наданими позивачем податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

3. Як зазначено у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. […] Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено у пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Як зазначено у пункті 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У пункті 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У пункті 188.1 статті 188 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; […].

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Досліджені судом податкові накладні виписані ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають право Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» на формування податкового кредиту.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що підприємницька діяльність ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» припинена або у нього анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з постачання товарів, робіт/послуг ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс».

Тобто, відповідачем не спростовано можливість виписувати ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» податкові накладні.

Відповідач, вважаючи фінансові операції позивача з ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» сумнівними, не надав до суду відповідних карток передбачених «Положенням про банк даних про сумнівні фінансові операції», затвердженого 21 травня 2003 року наказом ДПА України №233 чи інформації з АРМ «Збір інформації про сумнівні операції».

У той же час, позивачем надано до суду податкові накладні, виписані ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» і ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» та докази товарності операцій (реальності настання наслідків), результатів господарської діяльності вказаних юридичних осіб.

Наведені обставини спростовують факт заниження ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» суми ПДВ за листопад 2014 року, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет на загальну суму 20619 грн., як це зазначено в Акті перевірки №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року.

З урахуванням зазначеного, досліджених документів, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» податкового законодавства України, як то зазначено в Акті перевірки №7/08-26-22-03/34268112 від 16 березня 2015 року.

Отже, нарахування податкового зобов'язання, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

З урахуванням приписів частини 3 статті 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №00007908262203 від 06 травня 2015 року на загальну суму 30927,50 грн., прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у частині 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00007908262203 від 06 травня 2015 року, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі була ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, то саме з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені судові витрати позивачу, документально підтверджені Платіжним дорученням №4659 від 17 листопада 2015 року про сплату 17 листопада 2015 року судового збору у сумі 2096,89 грн.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 00007908262203 від 06 травня 2015 року на загальну суму 30927,50 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов