Ухвала суду № 56779908, 28.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 березня 2016 р.Справа №804/1744/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 було подано адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції та зобов'язання Дніпропетровського міського управління юстиції вчинити певні дії.

28 березня позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову, в обґрунтування якого вказано, що визнання протиправними дій відповідача-1 може бути унеможливлено безпідставним втручанням відповідачів по справі до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою вичерпання адміністративного спору без встановлення факту неправомірної поведінки суб'єкта владних повноважень. Також позивач посилається на ту обставину, що у разі ненакладення заборони на здійснення державним реєстратором дій щодо внесення змін та інших відомостей у Єдиному державному реєстрі стосовно ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор» можуть виникнути нові правовідносини за участю осіб, не наділених достатньою правосуб'єктністю, в тому числі спрямовані на вчинення юридично значущих дій від імені ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор». Крім того, позивач вважає, що допущена, на його думку, бездіяльність відповідача-1 деструктивно впливає на його ділову репутацію, стимулюючи учасників ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор» розірвати з позивачем трудові відносини, як з таким що не виконує свої функції.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в редакції Закону № 835-VIII від 26.11.2015 та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» основними принципами державної реєстрації є, зокрема, об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у Єдиному державному реєстрі та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», до суб'єктів державної реєстрації належить зокрема, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані суб'єкти. Зазначеною статтею Закону також визначено, що державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.

З урахуванням вказаного суд вважає обґрунтованим посилання позивача, відносно того, що відповідачі, маючи доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не позбавлені можливості штучної зміни відомостей з метою вичерпання адміністративного спору без встановлення факту протиправної бездіяльності відповідача-1. Передбачені КАС України заходи забезпечення доказів можуть виявитися недостатніми для протидії здійсненню такої зміни.

Також, на думку суду, заслуговують на увагу побоювання позивача відносно ризику погіршення майнового стану позивача, який у випадку звільнення з вказаної посади через неможливість здійснювати свої функції, внаслідок незаконних дій відповідача-1 буде позбавлений засобів існування.

Згідно з частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 3 та 4 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.

При вирішенні клопотання про забезпечення позову суд керується частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини1 статті 118 КАС України, клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Беручи до уваги характер позовних вимог позивача, а також оцінюючи докази у їх сукупності та приймаючи до уваги, що дії та відповідачів можуть заподіяти шкоду правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, суд вбачає, що існують всі підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 117, 118, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровському міському управлінню юстиції та всім його структурним підрозділам, виконавчим органам Дніпропетровської міської ради, будь-яким нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (ідентифікаційний код юридичної особи: 32516492).

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко