Ухвала суду № 56775592, 29.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9139/15-ц 29.03.2016 29.03.2016 29.03.2016

Справа № 490/9139/15-ц

Провадження №22ц/784/690/16 Головуюча в першій інстанції Мамаєва О.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2016 року по справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

(далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»)

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

11 вересня 2015 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 18 495 грн. 15 коп.

Позивач зазначав, що 06 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») та відповідачем було укладено кредитний договір № R53100233514B.

07 листопада 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір про відступлення права вимоги № 071114нв, згідно якого останній набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 495 грн. 15 коп., з яких:

- заборгованість за основною сумою боргу - 14 905 грн. 10 коп.;

- заборгованість за відсотками - 3 590 грн. 05 коп.;

Посилаючись на викладене, а також на положення вимог ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2016 позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 495 грн. 15 коп. та 243 грн. 60 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № R53100233514B, відповідно до умов якого останній отримав в кредит 25 000 грн. зі сплатою 32 відсотків річних строком до 06 квітня 2015 року (а.с. 6-9).

07 листопада 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір про відступлення права вимоги № 071114нв, згідно якого останній набув права грошової вимоги за вказаним кредитним договором (а.с. 27-30).

Відповідно до пункту 3.1.3 цього договору сторони підписують реєстр позичальників (додаток № 1), який є підтвердженням відступлення прав вимоги за кредитними зобов'язаннями, в тому числі за кредитним договором № R53100233514B щодо зобов'язання ОСОБА_4 перед кредитором. Крім того, між сторонами договору про відступлення прав вимоги було складено акт прийому - передачі Реєстру Прав вимоги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в період із січня 2014 року до дня розгляду справи судом ОСОБА_4 не здійснював платежі відповідно до умов кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Тобто, за змістом вищенаведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач починаючи з січня 2014 року не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого утворилась заборгованість, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Таку правову позицію виклав Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач належним чином не був повідомлений про передачу права вимоги іншій особі, а тому має право не виконувати зобов'язання перед новим кредитором, не заслуговують на увагу та спростовується вищезазначеним.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, так як вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Доводи апеляційної скарги про безгрошовість кредиту представником відповідача в суді апеляційної інстанції не підтримані.

Безпідставними є посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом, про застосування якого ним було заявлено в суді першої інстанції.

Так, на думку представника відповідача, яку він виклав в судовому засіданні апеляційної інстанції, початком строку позовної давності є день укладання кредитного договору, а саме 06 квітня 2012 року.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.

Згідно з ч. 5 ст. 261 цього ж Кодексу, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що виконання кредитного договору здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його - 28 лютого 2014 року (а.с. 21).

Позивач звернувся до суду 11 вересня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги, а також те, що рішення суду є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді В.В. Коломієць

З.Л. Шолох