Рішення № 56775576, 28.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1416/15-ц 28.03.2016 28.03.2016 28.03.2016

Провадження №22-ц/784/674/16

Справа № 478/1416/15-ц

Провадження № 22ц/784/674/16 Головуючий у 1-ї інстанції: Іщенко Х.В.

Категорія 50 Доповідач в апеляційній інстанції: Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

28 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, пені та додаткових витрат на дитину,

встановила:

31 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, пені та додаткових витрат на дитину.

Позивач зазначала, що з 26 липня 1997 року по 04 червня 2003 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого в них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

03 серпня 2001 року рішенням Казанківського місцевого суду Миколаївської області з ОСОБА_3 на її користь стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 10 липня 2001 року і до досягнення ним повноліття.

Однак відповідач обов'язок зі сплати аліментів належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі, станом на 01 липня 2015 року, 6 291 грн. 73 коп. За її підрахунком за період з 01 серпня 2012 року до 01 липня 2015 року пеня за несплачені аліменти становила 34 933 грн. 04 коп. Крім того, протягом дев'яти років не проводилось стягнення аліментів з доходу відповідача від користування ним належною йому земельною ділянкою, загальною площею 6,86 га. За її підрахунком заборгованість з цього доходу становила 180 022 грн. 72 коп.

Позивач також вказувала, що їх син ОСОБА_4, не досяг повноліття, проте навчається (в іншому місті, в м. Миколаєві) на денному відділенні у Миколаївському юридичному коледжі Національного університету «Одеська юридична академія» та мешкає у гуртожитку, в зв'язку з чим потребує додаткових витрат.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнюючи позовні вимоги, позивач просила стягнути з відповідача на її користь недонараховану заборгованість по аліментам в розмірі 180 022 грн. 72 коп., додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина у розмірі 9 720 грн. за кожен рік на навчання у юридичному коледжі та проживання у гуртожитку, перерахувати суму пені, враховуючи анульовану заборгованість в 2009 році в сумі 10 748 грн. 73 коп. та індекс інфляції з 2002 року.

-2-

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на відсутність його вини у порушенні своїх обов'язків по сплаті аліментів, відсутності заборгованості по аліментам та підстав для стягнення додаткових витрат на сина на навчання.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2016 року позов задоволено частково, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 2 572 грн. 23 коп. заборгованості по сплаті аліментів із земельного паю та 783 грн. 15 коп. - пені. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 487 грн. 20 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, і повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд іншим суддею.

Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та положенням чинного сімейного законодавства.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просив відхилити скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, неустойки (пені), суд першої інстанції виходив з доведеності лише заборгованості по несплаті аліментів з отриманого відповідачем доходу від користування земельною ділянкою за період з 2012 року по 2014 рік, та дійшов висновку про стягнення цієї заборгованості у розмірі 2 572 грн. 23 коп., та пені, яку визначив за вказані роки, у розмірі 783 грн. 15 коп.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на навчання дитини в учбовому закладі, в силу ст. 185 СК України, не є особливими обставинами.

Колегія суддів не погоджується з усіма висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що з 26 липня 1997 року по 04 червня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 26-27).

Рішенням Казанківського місцевого суду Миколаївської області від 03 серпня 2001 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісяця, починаючи з 10 липня 2001 року і до досягнення ним повноліття (т.1, ас.с 28).

На підставі цього рішення, 04 березня 2003 року місцевим судом Казанківського району Миколаївської області видано виконавчий лист, який з 17 березня 2003 року перебував на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Казанківського районного управління юстиції (т. 1 а.с.209-210).

-3-

Відповідач був обізнаний про наявність у нього обов'язку щодо сплати аліментів з всіх видів його заробітку (доходу).

З довідки відділу Держземагенства у Казанківському районі від 02 листопада 2015 року № 9-14.16-0.3-3721/2-15 вбачається, що згідно Книги реєстрації державних актів по Казанківській селищній раді за ОСОБА_3 зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, площею 6,86 га. Відомості щодо оренди у відділі відсутні (т.1 а.с.83).

З довідки Казанківського відділення Баштанської ОДПІ № 89/10 від 13 січня 2016 року, яка надана відповідачем, слідує, що за поданими ним деклараціями про майновий стан і доходи, він задекларував за період з 2012 року по 2014 рік суму доходу в розмірі по 4 035 грн. щорічно, в тому числі податку з доходів фізичних осіб 605 грн. 25 коп. (т.2 а.с.6).

Як встановлено аліменти з цього доходу відповідач за вказаний період не сплачував. Іншого матеріали справи не містять.

За такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення ? частини з доходу платника аліментів та періоду на користь позивача в сумі 2 572 грн. 23 коп. При цьому доводи ОСОБА_2 та складений нею розрахунок заборгованості в сумі 180 022 грн. 72 коп., є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим. Індексація розміру аліментів, визначених судом у частці від заробітку (доходу) батька дитини положеннями ст. 183 СК України не передбачена. За такого, рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Обґрунтовуючи позов в частині стягнення неустойки (пені), ОСОБА_2 вказувала на наявність заборгованості зі сплати аліментів станом на липень 2015 року в сумі 7 455 грн. 13 коп.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-94цс15 від 01 липня 2015 року, № 6-2022цс15 від 25 листопада 2015 року, № 6-2696цс15 від 16 грудня 2015 року).

В матеріалах справи наявні довідки-розрахунки відділу державної виконавчої служби Казанківського районного управління юстиції, зокрема від 05 червня 2015 року, з яких вбачається, що з січня 2012 року по липень 2015 року заборгованість становила 7 455 грн. 13 коп., а станом на 01 січня 2012 року - 1 779 грн. 38 коп. (т. 1 а.с.35,155).

-4-

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_2 про перевірку заборгованості по аліментам станом на 19 березня 2009 року подана в ході вирішення справи судом першої інстанції у жовтні 2015 року (т.1 а.с.238). Позивачем або відповідачем не заявлялись відповідні вимоги з приводу оспорення розміру визначеної державним виконавцем заборгованості, в чому вбачається відсутність спору про розмір утвореної заборгованості відповідача по аліментам.

Доказів з приводу наявності обставин, які перешкоджали відповідачу ОСОБА_3 отримати дані про розмір заборгованості по аліментам за вказаний період та своєчасно сплатити аліменти у повному обсязі, та те, що вказана заборгованість, утворилася з незалежних від нього причин, відповідач суду не надав.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність заборгованості по аліментам та відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості, є помилковим. Тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 неустойки відповідно до вимог ст. 196 СК України, та не лише у зв'язку із несплатою аліментів з доходу за користування земельною ділянкою. До того ж, суд першої інстанції визначаючи розмір пені у мотивувальній частині рішення не навів свій розрахунок.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, розрахунок пені, що підлягає стягненню, колегією суддів проводиться виходячи із підтвердженої заборгованості за період прострочення з січня 2012 року по липень 2015 року, з огляду на наступне.

Зі змісту листа відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30 листопада 2009 року № Л-615 слідує, що станом на листопад 2009 року заборгованість по сплаті аліментів на користь позивача відсутня (т.1 а.с.138).

Як встановлено розмір визначеної державним виконавцем заборгованості сторони не оспорювали.

При цьому, на думку колегії суддів, підстав для нарахування пені на суму загальної заборгованості, яка склалася станом до 01 січня 2012 року в розмірі 1 779 грн. 38 коп. немає, враховуючи те, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, шляхом множення на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованості. Такого розрахунку позивач не надала, як не надано і довідки ДВС по заборгованості за кожним платежем, що в сукупності б складало зазначену заборгованість станом до 01 січня 2012 року.

За такого, проведення розрахунку пені з 2009 року необчислювалось.

За таких обставин, пеню слід рахувати з січня 2012 року таким чином:

за січень 2012 року 49,10 * 1% * 31 день = 15,22

за лютий 2012 року 31,35 * 1 % *29 днів = 9,09

за березень 2012 року 36,85 * 1 % * 31 день = 11,42

за квітень 2012 року 42,75 * 1% * 30 днів = 12,83

за травень 2012 року 28,10 * 1% * 31 день = 8,71

за червень 2012 року 15,60 * 1 % * 30 днів = 4,68

за липень 2012 року 32,95 * 1% * 31 день = 10,21

за серпень 2012 року 12,45 * 1% * 31 день = 3,86

за вересень 2012 року 16,20 * 1 % * 30 днів = 4,86

за жовтень 2012 року 32 * 1 % * 31 день = 9,92

за листопад 2012 року 17 * 1% * 30 днів = 5,1

за грудень 2012 року 62,42 * 1% * 31 день = 19,35

Всього за 2012 рік: 115,25 грн.

-5-

за січень 2013 року (23+(4035-605,25)*1/4 частину)) * 1% * 31 день = 272,94 - 56,67 (переплата у лютому 2013 року) - 56,66 (переплата у березні 2013 року) = 159,91

за лютий 2013 року заборгованість відсутня

за березень 2013 року заборгованість відсутня

за квітень 2013 року 180,50 * 1% * 30 днів = 54,15

за травень 2013 року 73 * 1% * 31 день = 22,63

за червень 2013 року 18,25 * 1 % * 30 днів = 5,48

за липень 2013 року 43 * 1% * 31 день = 13,33

за серпень 2013 року 201 * 1% * 31 день = 62,31

за вересень 2013 року 63 * 1 % * 30 днів = 18,9

за жовтень 2013 року 63 * 1 % * 31 день = 19,53

за листопад 2013 року 63 * 1 % * 30 днів = 18,9

за грудень 2013 року 230,8 * 1% * 31 день = 71,55

Всього за 2013 рік: 446,69 грн.

за січень 2014 року (385,8+(4035-605,25)*1/4 частину)) * 1% * 31 день = 1243,24 - 245,18 (переплата у травні 2014 року) = 998,06

за лютий 2014 року 385,8 * 1 % *28 днів = 108,02

за березень 2014 року 385,8 * 1 % * 31 день = 119,60

за квітень 2014 року 307,74 * 1% * 30 днів = 92,32

за травень 2014 року заборгованість відсутня

за червень 2014 року 121,3 * 1 % * 30 днів = 36,39

за липень 2014 року заборгованість відсутня

за серпень 2014 року заборгованість відсутня

за вересень 2014 року заборгованість відсутня

за жовтень 2014 року заборгованість відсутня

за листопад 2014 року заборгованість відсутня

за грудень 2014 року 411,90* 1% * 31 день = 127,69

Всього за 2014 рік: 1482,08 грн.

за січень 2015 року (385,8+(4035-605,25)*1/4 частину)) * 1% * 31 день = 1243,24 - 364,20 (переплата у червні 2015 року) - 377,60 (переплата у липні 2015 року) =

за лютий 2015 року 385,8 * 1 % *28 днів = 108,02

за березень 2015 року 385,8 * 1 % * 31 день = 119,60

за квітень 2015 року 385,8 * 1% * 30 днів = 115,74

за травень 2015 року 385,8 * 1 % * 31 день = 119,60

за червень заборгованість відсутня

за липень заборгованість відсутня

Всього станом на 01.08.2015 року: 501,44 грн.

Загальний розмір пені за прострочення сплати відповідачем аліментів по виконавчому листу за період з січня 2012 року по липень 2015 року включно становить 2 545 грн. 46 коп.

Оскільки районний суд був іншої думки і стягнув пеню у меншому розмірі, то відповідно до п.п. 3,4 ч. 4 ст. 309 СК України рішення суду першій інстанції слід змінити, збільшивши суму неустойки (пені) до вказаного розміру.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають

-6-

істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахований на 1 курс денної форми навчання Миколаївського юридичного коледжу Національного університету «Одеська юридична академія» на контрактній основі (наказ від 17 серпня 2015 року № 3369-21). Термін навчання - з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2018 року (т. 1 а.с. 48).

Згідно з індивідуальним договором № 2015- МК- 000045 про підготовку фахівця від 18 серпня 2015 року вартість за кожний рік навчання становить 4 860 грн.

Пунктом 2.4. договору передбачено внесення плати рівними частинами за періоди: 50 % до 15 серпня, за друге півріччя (50%) - до 10 лютого (т. 1 а. с.47).

ОСОБА_4 мешкає в гуртожитку навчального закладу за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.122). За проживання в гуртожитку ним сплачено 1185 грн. (т.1 а.с.237).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 виповнюється 18 років.

Отже, за навчальний 2015-2016 роки до повноліття дитини, оплата навчання неповнолітнього сина сторін у навчальному закладі та його проживання в гуртожитку в іншому місці, на думку колегії суддів, є додатковими витратами позивача на неповнолітню дитину відповідно до положень ст. 185 СК України.

Тому позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення цих витрат підлягають задоволенню частково. При цьому, колегія суддів враховує, що у разі продовження навчання сина сторін у навчальному закладі та його проживання в іншому місті, після досягнення повноліття, і у зв'язку з тим буде потреба у його матеріальній допомозі з боку батька, сам ОСОБА_4 має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на підставі ст. 199 СК України.

Позивачем доведено розмір фінансування додаткових витрат у зв'язку з оплатою навчання дитини у юридичному коледжі за період з 01 вересня 2015 року до червня 2016 року в розмірі 4 860 грн. та проживання у гуртожитку в сумі 1185 грн., половина з яких підлягає стягненню з відповідача в розмірі 3 022 горн. 50 коп. (2 430 + 592 грн. 50 коп.).

Оскільки районний суд був іншої думки і відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, то на підставі п. 4. ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першій інстанції слід скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення вищевказаних вимог частково.

У зв'язку з цим, відповідно до ст. 88 ЦПК України рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити, та стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 511 грн. 56 коп. і з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1774 грн. 49 коп.

-7-

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2016 року в частині стягнення пені за затримку сплати аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за затримку сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2 545 (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 46 коп.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину в розмірі 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн. 50 коп.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 511 грн. 56 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1774 грн. 49 коп..

Рішення суду в іншій частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова