Рішення № 56775571, 28.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1945/15-ц 28.03.2016 28.03.2016 28.03.2016

Провадження №22-ц/784/740/16

Справа: 481/1945/15-ц

Провадження № 22-ц/784/740/16 Головуючий першої інстанції: Уманська О.В.

Категорія: 50 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

28 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

встановила:

21 грудня 2015 року ОСОБА_2 пред'явила до суду позов до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позивач зазначала, що 08 липня 2010 року уклала шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_4.

З 30 жовтня 2015 року вони припинили сімейні відносини та проживають окремо через те, що у неї з чоловіком виникли непорозуміння з питання виховання дитини, утримання сім'ї, з'явилися різні погляди на порядок співжиття подружжя, вони втратили почуття поваги та любові один до одного. Дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні, тоді як відповідач припинив приймати участь в утриманні сина.

Посилаючись на неможливість збереження сім'ї та те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, позивач просила розірвати шлюб, зареєстрований 08 липня 2010 року між нею та ОСОБА_3, залишити за нею прізвище після розірвання шлюбу «ОСОБА_2», стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 000 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з урахуванням індексів інфляції, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав. Між тим, заперечуючи проти позовних вимог про стягнення аліментів, ОСОБА_3 посилався на необґрунтований розмір аліментів, та вважав за можливим сплачувати аліменти в розмірі 25% від мінімальної заробітної плати.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2016 року позов задоволено. Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 08 липня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новобузького районного управління юстиції, актовий запис № 53. Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище «ОСОБА_2».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1 000 грн., починаючи з 21 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Також з відповідача стягнуто на користь держави та на користь ОСОБА_2 по 487 грн. 20 коп. судового збору.

-2-

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягуваних аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити в частині стягнення аліментів та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнутих аліментів до суми 600 грн.

Отже, з огляду на мотиви апеляційної скарги оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволеного розміру стягнутих аліментів, в іншій - не оскаржується, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції вважав їх доведеними та виходив з того, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти у розмірі 1 000 грн.

Колегія суддів погоджується з установленими судом першої інстанції фактами та правовідносинами, однак вважає помилковим його висновок щодо розміру аліментів, з огляду на таке.

В главі 15 Сімейного кодексу України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Якщо сторони такої згоди не дійшли, кошти на утримання дитини присуджуються рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі здійснюється за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дитина проживає з матір'ю, позивачем по справі, і знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо, є працездатним, був фізичною особою - підприємцем, проте 02 червня 2015 року припинив підприємницьку діяльність на підставі власного рішення. Оскільки іншого матеріали справи не містять, відповідач, на час ухвалення рішення судом першої інстанції, мав мінливий заробіток.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі на утримання сина.

Між тим, на думку колегії суддів, суд, визначаючи розмір стягуваних аліментів відповідно до ст.ст. 182 - 183 СК України, не врахував стан здоров'я відповідача, зокрема його хворобу (операція з видалення селезінки), в достатній мірі не врахував матеріальний стан, можливість ним сплачувати щомісячно аліменти у твердій грошовій сумі у 1 000 грн.

Так, із пояснень сторін слідує, що відповідач добровільно на утримання дитини передавав позивачу в листопаді, грудні 2015 року кошти в сумі 600 грн., в січні 2016 року - 800 грн.

-3-

За таких обставин, оцінивши вказані докази, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності матеріальної можливості у відповідача здійснювати щомісячні платежі аліментів на утримання дитини в розмірі 750 грн.

При цьому витрати позивача на лікування сина (гострий обструктивний бронхіт) можуть бути вирішені згідно положення ст. 185 СК України щодо участі батька у додаткових витратах на дитину.

В той же час, розмір аліментів визначений за вказаним рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з урахуванням матеріального становища платника аліментів, для задоволення розумних потреб дитини доцільним та відповідним буде визначити аліменти на утримання дитини в розмірі 750 грн.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи вимоги ст. 182 СК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення повинно бути змінено в частині визначення розміру аліментів.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось.

Керуючись статей 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2016 року в частині стягнення аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Новий Буг Миколаївської області, на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи з 21 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в інший частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко