Ухвала суду № 56773543, 18.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №639/950/14-к, Провадження №11кп/790/24/16 Головуючий 1 інстанції: Федюшин М.В

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Остапчика С.В.,

суддів Мікуліна М.І. і Снігерьової Р.І.,

при секретарі Холодного О.С.,

за участю прокурора Ізотової М.О.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 березня 2015 року щодо

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Харкові, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, не судимого в силу ст.89 Кримінального кодексу України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 березня 2015 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, і засуджено до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 Кримінального кодексу України суд звільнив ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном 2 роки.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 на початку липня 2013 року виявив, що дах гаражу, який належить ОСОБА_3 та розташований за адресою: АДРЕСА_1, частково прогнив, та у ньому утворився отвір. В першій половині липня 2013 року (точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені) ОСОБА_5, діючи з єдиним умислом, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, впевнившись в тому, що його дії ніким помічені не будуть, таємно, неодноразово проникав через утворений отвір у даху гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, всередину, звідки викрав дрібний металевий інструмент, цвяхи, лещата, електроточило, та з автомобіля «ГАЗ-2410» НОМЕР_1, який знаходився у середині гаражу: газовий балон і проводку, які для потерпілого ОСОБА_3 матеріальної цінності не мають, а також панель приладів та карбюратор від автомобіля «ГАЗ-2410» НОМЕР_1, вартістю, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №299 від 28 серпня 2013 року - 1060,80 грн. та 299,10 грн. відповідно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1359 гривень 90 копійок, після чого зник з місця вчинення злочину, та розпорядився викраденим майном на свій розсуд (т.2 а.с.135-138).

Прокурор у кримінальному провадженні і захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 оскаржили вирок Жовтневого районного суду м.Харкова.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції скасувати і ухвалити просив вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнивши його на підставі ст.75 Кримінального кодексу України від відбування покарання з випробуванням терміном на 3 роки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначив, що, всупереч вимогам ст.65 Кримінального кодексу України, суд недостатньої мірою врахував, що ОСОБА_5 раніше судимий, не одружений, веде аморальний спосіб життя, не має постійного джерела існування, вчинив тяжкий злочин і свою вину не визнав, розкриттю злочину не сприяв, у вчиненому не розкаявся (т.2 а.с.155,156).

Адвокат ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі з уточненнями просив вирок Жовтневого районного суду м.Харкова скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначив, що обвинувачення, висунуте його підзахисному, в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшло. Дата і час вчинення злочину не встановлені. Свідчення потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а також показання свідка ОСОБА_7 свідчать про непричетність обвинуваченого до злочину. Покази свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що вони придбали у обвинуваченого панель приладів та карбюратор від автомобіля, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки зазначене деталі час огляду автомобіля знаходилися в автомобілі. Протокол огляду місця події в судовому засіданні не змогли прочитати ані суд, ані слідчий, який його склав. Вилучені з місця події сліди пальців рук належать не обвинуваченому, а іншій особі.

Перелічені обставини, на переконання захисника, свідчать про те, що в суді не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_5 і можливості їх отримання вичерпані (т.2 а.с.146-149,165-168).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора, як підтримала апеляційну скаргу прокурора в частині вимоги скасування вироку, думку обвинуваченого, його захисника та потерпілих, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту і заперечували проти вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.370,374 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст.ст.95,96 Кримінального процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Жовтневий районний суд м.Харкова перелічених норм кримінального процесуального закону не дотримався.

Формулюючи обвинувачення, яке визнано доведеним, суд першої інстанції у вироку зазначив, що предметом злочину була, зокрема, панель приладів автомобілю «ГАЗ-2410», вартістю 1060 гривень.

Обгунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки автозапчастин, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку послався, зокрема, на свідчення потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

При цьому суд зазначив, що у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 пояснили, що приблизно 5 серпня 2013 року вони дізналися від працівників міліції, що в даху гаражу є дірка, та з гаражу здійснюються крадіжки майна. Дійсно, в гаражі він виявив дірку в даху та з нього зникли металеві лабети, газовий балон та редуктор від устаткування автомобіля, карбюратор, панель приладів та електронна проводка від автомобіля.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_5, суд першої інстанції послався також на пояснення свідка ОСОБА_8, яка пояснила суду, що в проміжок часу між 10 та 13 липня 2013 року до неї звернувся незнайомий чоловік, який запропонував їй придбати у нього панель приладів від автомобіля. Свідок придбала цю панель за 100 гривень, а через тиждень, продала її невідомому чоловіку. В судовому засіданні ОСОБА_8 вказала на те, що придбала панель у ОСОБА_5

Натомість з аудіозапису перебігу судового розгляду вбачається, що насправді потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні не підтвердили факт крадіжки панелі приладів з автомобілю «ГАЗ-2410».

Про те, що панель приладів не була предметом злочину свідчить також протокол огляду місця події від 13 червня 2014 року, в якому адвокатом ОСОБА_6 зроблено запис про наявність цієї складової частини автомобілю «ГАЗ-2410», і заперечень на цей запис від учасників огляду, зокрема, слідчого та понятих, не надійшло (т.2 а.с.48-55).

Мотивуючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції послався на показання обвинуваченого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які вони дали слідчому під час досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що поклавши в основу обвинувального вироку показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які ці особи не давали в судовому засіданні, не перевіривши достовірність свідчень ОСОБА_8 щодо придбання панелі приладів з автомобілю у ОСОБА_5, пославшись на показання обвинуваченого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які вони дали слідчому під час досудового розслідування, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і порушив вимоги ст.ст.95,96,370,374 Кримінального процесуального кодексу України.

Перелічені порушення кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції вважає істотними, оскільки вони перешкодили суду першої інстанції правильно встановити фактичні обставини кримінального правопорушення та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

За таких обставин вирок Жовтневого районного суду м.Харкова підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, під час якого суду першої інстанції необхідно, з дотриманням всіх норм кримінального процесуального закону, дослідити всі обставини справи і ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Беручи до уваги наведене, керуючись статтями 404,405,407,410 409,412,415,418,419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 березня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати.

Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, у Жовтневому районному суді м.Харкова.

Головуючий суддя Остапчик С.В.

Судді Мікулін М.І.

Снігерьова Р.І.