Рішення № 56772944, 22.03.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В.

Справа № 644/12816/14-ц

Провадження № 2/644/482/16

22.03.2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016 р. м.Харків

Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі : головуючого - судді Матвієвської Г.В., при секретарі Нестеренко К.Ю., за участю : позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 - Абдуллаєвої ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6, третя особа : Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсними довіреності, договору дарування нежитлових приміщень та визнання права власності на нежитлові приміщення ,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати недійсною довіреність від 10 липня 2012 року, видану позивачем на ім'я ОСОБА_8 , посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровану в реєстрі за № 3940;

- визнати недійним договір дарування нежитлових приміщень підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) , посвідчений 06 серпня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований за № 4515, який був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреної від 10 липня 2012 року діяла ОСОБА_8 ;

- визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у липні 2012 року батько позивача подарував йому нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) . Речові права на нерухоме майно підлягали обовязковій державній реєстрації, яка на той час проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Позивач мав заплановану поїздку за межі України, тому самостійно завершити процес оформлення документації не мав змоги. ОСОБА_8 запропонувала свою допомогу в оформленні на імя ОСОБА_1 відповідної нерухомості. 10 липня 2012 року у нотаріуса ОСОБА_1 підписав довіреність на ОСОБА_8 на те, щоб остання отримала витяг про державну реєстрацію прав у КП «ХМ БТІ», розпочала процедуру переоформлення документів із відповідними комунальними службами. Копії довіреності в нього не залишилося. Як з'ясувалося пізніше, у нотаріуса залишилася довіреність з іншим змістом, за якою він нібито надав ОСОБА_8 право на дарування належного йому майна ОСОБА_6.

Позивач вважає договір дарування нежитлових приміщень, в якому обдарованою зазначено ОСОБА_6, незаконним, адже при його посвідченні не було волевиявлення позивача на його укладення, що грубо порушує вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України. Крім цього, зазначена позивачем довіреність є недійсною, адже укладена ним внаслідок обману з боку ОСОБА_8. Внаслідок зазначених дій позивач ОСОБА_1 був позбавлений свого майна.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підтримали в повному обсязі позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання прибула, ставила питання по поясненням позивача та його представників, допитала свідка по справі ОСОБА_2 та після перерви, залишила судове засідання.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не прибула, направила до суду повноважного представника Абдуллаєву ОСОБА_7, яка в судове засідання прибула, ставила питання по поясненням позивача та його представників, допитати свідка по справі ОСОБА_2 відмовилась у звязку із фізичним виснаженням через тривалість судового засідання, та після перерви, залишила судове засідання.

Судом у відповідності до ст. ст. 169,224,225 ухвалено про заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання направила письмові заперечення проти позову, які обґрунтувала тим, що оспорювана позивачем довіреність на час укладення оспорюваного договору дарування була чинною, не скасованою, повністю відповідала вимогам закону. ОСОБА_1 довіреність видавав добровільно, нотаріусом перевірено його цивільну дієздатність, волевиявлення сторін було вільним і відповідало внутрішній волі перевірено нотаріусом, та засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 на довіреності, правочин вчинено у формі, встановленій законом. Вважає,що ОСОБА_4 діяла у межах наданих їй цією довіреністю повноважень, позивач скасував свою довіреність лише 10.12.2014 року, при цьому майже три роки не цікавився ні довіреністю ( з повноваженнями), ні спірними приміщеннями, в той час як новий власник розпочала в них підприємницьку діяльність, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, до суду не прибула, письмових заперечень не направила.

На підставі досліджених доказів, наявних у справі даних, судом встановлені наступні фактичні обставини.

10 липня 2012 року ОСОБА_2 передав безоплатно у власність своєму синові, ОСОБА_1 нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один). У ОСОБА_1 виникли майнові права, які згідно вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України підлягають судовому захисту у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання.

10 липня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстром № 3940 посвідчена довіреність, за якою позивач ОСОБА_1 уповноважив відповідача ОСОБА_8 представляти його інтереси у усіх без винятку установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх форм власності та галузевої належності, в тому числі в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, відповідній ділянці Комунального підприємства «Жилкомсервіс», житлово експлуатаційних органах, і у відповідних комунальних службах, органах та організаціях газопостачання, теплопостачання, водопостачання, електропостачання та телефонного звязку, бюро технічної інвентаризації, у відповідному паспортному відділенні, в правоохоронних органах, архівних установах, органах РАГСу, в тому числі і нотаріальній конторі, з питань одержання витягу про державну реєстрацію прав на нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один), а також технічного паспорту на вказане вище майно. Окремими абзацами у вказаній довіреності зазначено право ОСОБА_4 підготовки та одержання усіх необхідних довідок та документів, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для укладення договору дарування та право дарування належних на праві приватної власності ОСОБА_1 нежитлових приміщень на імя ОСОБА_6.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 10 грудня 2014 року за № 28013335 у межах строку дії довіреності, за заявою ОСОБА_1 довіреність від 10 липня 2012 року, реєстровий номер № 3940 була скасована.

12 грудня 2014 року на адресу ОСОБА_6 направлено повідомлення про скасування довіреності з вимогою надати всі відомості щодо виконання доручення, передати документи, що були отримані ОСОБА_10 як представником в ході виконання доручення.

З наданої КП «ХМ БТІ» завіреної копії інвентаризаційної справи на спірні нежитлові приміщення вбачається, що рішення про державну реєстрацію прав на нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) за ОСОБА_1 було прийнято 12 липня 2012 року. Витяг про державну реєстрацію прав КП «ХМ БТІ» датований 12 липня 2012 року.

ОСОБА_8 у судовому засіданні не спростувала тих обставин, що вона на підставі виданої довіреності отримувала у КП «ХМ БТІ» витяг про державну реєстрації прав за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один). За сукупності наявних у цивільній справі доказів суд не вбачає підстав ставити зазначену обставину під сумнів.

Судом за клопотанням представника позивача у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 витребувана копія посвідченої нею 10 липня 2012 року за реєстром № 3940 довіреності, за якою позивач ОСОБА_1 уповноважив відповідача ОСОБА_8 вчиняти юридичні дії, у тому числі дарування на ім'я ОСОБА_6 спірних нежитлових приміщень.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на вимогу суду також була надана копія посвідченого нею 06 серпня 2012 року за реєстром № 4515 договору дарування нежитлових приміщень, за яким ОСОБА_8, діюча по довіреності, посвідченій 10 липня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за р. № 3940 , від імені ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_6 нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один).

Відповідачка ОСОБА_6 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 50979412 ) залишається зареєстрованим власником нежитлових приміщень підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) на час розгляду справи в суді.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсною довіреності від 10 липня 2012 року, виданої позивачем на ім'я ОСОБА_8, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованої в реєстрі № 3940, суд виходить з наступного.

Як визначено ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач, як особа яка видала довіреність, згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України може заперечувати дійсність довіреності на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в цій частині посилається на те, що відповідач ОСОБА_8 отримала від нього оспорювану довіреність з правом дарування нежитлових приміщень шляхом його обману, а він підписував довіреність виключно з метою отримання витягу про державну реєстрацію прав за ним, технічного паспорту та оформлення необхідної документації із відповідними комунальними службами.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів. Оскільки видача довіреності є одностороннім правочином, він не може бути вчинений під впливом обману.

Разом з тим, за ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

При цьому суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 3607 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-619цс15 від 01 липня 2015 року, згідно якого відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (стаття 245 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо волевиявлення ОСОБА_11 як щодо розпорядження своєю власності в цілому, так і щодо видачі оспорюваної довіреності як складової частини такого розпорядження, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_8 не спростувала в суді тієї обставини, що ОСОБА_1 не мав можливості завершити оформлення документів після набуття у право власності нежитлових приміщень.

Крім того, на запит суду отримано інформацію з Державної Прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 29.07.2015 року. Згідно із відповіді від 31.07.2015 року ОСОБА_1 13 липня 2012 року перетнув державний кордон України на виїзд у пункті пропуску Вадул - Сірет. Повернувся ОСОБА_1 на територію України лише 12 серпня 2012 року, тобто вже після укладення оспорюваного договору дарування.

Наведене підтверджує той факт, що внутрішня воля ОСОБА_1 не була спрямована на безоплатну передачу свого майна іншим особам.

Крім того, судом взято до уваги і виконання ОСОБА_6 дій, повязаних із укладенням оспорюваного договору дарування. Так, постановою Вищого Господарського Суду України від 30 листопада 2015 року у справі № 922/3417/15 встановлено, що відповідні договори на надання житлово - комунальних послуг у вказаних нежитлових приміщеннях ОСОБА_6 укладені не були.

Таким чином, при видачі довіреності в частині уповноваження ОСОБА_8 подарувати нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо прав, які були надані повіреному за довіреністю.

За таких обставин, довіреність в частині уповноваження ОСОБА_8 подарувати вказані нежитлові приміщення на підставі ч. 1 ст. 229, ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В іншій частині довіреність є дійсною, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 дійсно мав намір завершити оформлення документів на своє імя і наділив ОСОБА_12 певними повноваженнями щодо вчинення цих дій , і в іншій частині довіреності волевиявлення позивача відповідало його внутрішній волі.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як встановлено судом, на підставі досліджених доказів по справі, допиту свідка ОСОБА_2, проведеного у відповідності до ст. 184 ЦПК України, які узгоджуються між собою повністю, не спростовані жодним чином відповідачами, волевиявлення ОСОБА_1 на дарування спірного обєкту нерухомості не відповідало його внутрішній волі, при цьому суд зважає й на Звіт про поліграфологічне обстеження ОСОБА_1 від 23.01.2016 року Центру детекції лжи Асоціації поліграфологов Східної України, який останній надав в судовому засіданні, просив звернути увагу на те, що після його згоди на таке обстеження, було проведено предтестову бесіду з ним, під час якої він стверджував, що 10.07.2012 року ним було видано довіреність ОСОБА_4 з правом вчинення юридичних дій, до яких не входило укладання договору дарування від його імені на імя ОСОБА_6 й в ході проведення безпосереднього поліграфологічного обстеження субєкту було поставлено релевантні питання, при наданні відповіді на які, ОСОБА_1 казав правду. Представник ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_8, укладаючи договір дарування нежитлових приміщень вийшов за межі наданих йому довірителем повноважень. Оскільки позивач не мав наміру дарувати належне йому майно, повноваженнями щодо дарування представника не наділяв, дії останнього не відповідали його волі і він не схвалив в подальшому вчинений від його імені правочин, договір дарування є недійсним на підставі ч. 1 ст. 229, ч.ч. 2, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України і відповідні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності, суд виходить з наступного:

За ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Визнання права є способом захисту права, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідност.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Ухвалою суду від 16 грудня 2014 року був вжитий захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного обєкту нерухомості, який підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що розподілу між сторонами підлягають судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 3 654, 00 грн. та за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 487, 20 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру на підставі ст. 88 ЦПК України піддягають стягненню на користь позивача з відповідачки ОСОБА_6, як з набувача спірних нежитлових приміщень, яка заперечувала проти визнання права власності на них за позивачем.

Розподіляючи судові витрати за позовні вимоги немайнового характеру, суд виходить з того, що такі позовні вимоги задоволені частково.

Суд враховує роз'яснення, викладені у п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за якими якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

На підставі викладеного, відповідні судові витрати підлягають розподілу порівну між сторонами у розмірі по 162, 40 грн. (487, 20 / 3).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203,215,216,217, 229, 230, 236, 244, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6, третя особа : Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсними довіреності, договору дарування нежитлових приміщень та визнання права власності на нежитлові приміщення , задовольнити частково.

Визнати довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 10 липня 2012 року та зареєстровану в реєстрі за № 3940, недійсною в частині уповноваження ОСОБА_1 ОСОБА_8 підготовки та одержання усіх необхідних документів, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для укладання договору дарування нежитлових приміщень підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) та дарування належних на праві особистої приватної власності нежитлових приміщень підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один) на імя ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один), укладений 06 серпня 2012 року між ОСОБА_8, діючій по довіреності від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 4515.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Скасувати захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нежитлових приміщень підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху № 38,40, 43,44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51, 53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. « А-5» загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться в м.Харкові, вулиця Другої Пятирічки, 61 ( шістдесят один), вжитий ухвалою суду по справі № 644/12816/14-ц, №/п 2/644/3166/14 від 16 грудня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири), 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 162 (сто шістдесят два) грн., 40 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий суддя