Ухвала суду № 56771643, 24.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 409/3217/15-ц

Провадження № 22ц/782/264/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24 березня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області Коновалова В.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 28 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.

Вказане рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 28 грудня 2015 року сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалося.

На зазначене рішення ОСОБА_1, яка не приймала участі у розгляді справи, подано апеляційну скаргу.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній інстанції конкретизовано в главаі 1, розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Як вбачається із апеляційної скарги, в обґрунтування свого права на апеляційне оскарження ОСОБА_1, яка не приймала участь у справі та не є стороною у справі, посилається на те, що вона є акціонером приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», з якого оскаржуваним рішенням стягнуто грошову суму, що впливає на майновий стан товариства та на її корпоративні права щодо розміру належних їй дивідендів, а тому вказаним судовим рішенням порушуються і її права.

Однак ці доводи щодо наявності у ОСОБА_1права на апеляційне оскарження вказаного рішення суду на увагу не заслуговують.

Згідно ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонери товариства - власники привілейованих акцій мають право на: 1) розмір і черговість виплати дивідендів; 2) ліквідаційну вартість і черговість виплат у разі ліквідації товариства; 3) випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери; 4) порядок отримання інформації.

Акціонерне товариство виплачує дивіденди за привілейованими акціями, крім випадків, передбачених частиною другою статті 31 цього Закону, в установленому статутом розмірі. Зазначеною статтею визначені інші права та зазначені питання по яким акціонер - власник привілейованих акцій має право голосу під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства.

В статі 32 зазначеного вище закону передбачено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради (ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що законом не передбачено право акціонера звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних інтересів товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням суду з приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» на користь ОСОБА_2 стягнуто борг у сумі 27352773,97 грн. При цьому вказаним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 28 грудня 2015 року ніякі питання щодо прав та обов'язків апелянта не вирішувалися.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не є тією особою, яка має право на оскарження рішення суду, тобто не має, передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 28 грудня 2015 року, оскільки вказаним рішенням суду не вирішено питання про її права та обов'язки, що не позбавляє її права захистити свої права, як учасника товариства у визначений Законом та статутом товариства спосіб.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту на підставі ч. 1 ст. 292 ЦПК України та ч. 5 ст. 297 ЦПК України, яка передбачає винесення ухвали про повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем.

Керуючись ст. ст. 292, 294, 297 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 28 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» про стягнення боргу за договором позики повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після її постановлення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя