Рішення № 56771078, 23.03.2016, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3511/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"23" березня 2016 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Ковальової О.Б.

за участю: секретаря - Дудченко О.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Олександрійської міської ради Кіровоградської області

про встановлення факту проживання однією сім'єю до дня відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, де просить встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом періоду з лютого 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за нею право на спадкування майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, який являвся чоловіком її рідної сестри ОСОБА_5.

Від шлюбу з ОСОБА_4 її сестра мала сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Інших дітей у них не було.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її сестра ОСОБА_5

За час шлюбу з ОСОБА_4 її сестрою було набуте право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, а також відкрито рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в Ощадному банку колишнього СРСР, що належали до спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст. 22 КпШС України (чинного на час придбання будинку та відкриття накопичувальних рахунків).

Позивач зазначає, що з лютого 2008 року вона постійно проживала разом з сім'єю сестри, так як з 2005 року її племінник ОСОБА_6 хворів на захворювання нервової системи, іноді цілодобово потребуючи сторонньої допомоги. Сестра та її чоловік надавати допомогу своєму синові до дня його смерті не могли та самі потребували сторонньої допомоги, з огляду на що попросили її переїхати до них. А тому з лютого 2008 року вона переїхала до сестри, де проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1.

Вона допомагала їм вести господарство, готувала їжу, прала одяг, придбавала продукти та медикаменти, що підтверджується наявними в неї фіскальними чеками.

Після смерті сина, її сестра разом з ОСОБА_4 перебували у пригніченому стані та просили її не залишати їх. Організацією поховання їхнього сина (її племінника) займалася вона особисто, що підтверджується наявною в неї розрахунковою квитанцією від 16.12.2010р. та вона ж отримувала допомогу на поховання племінника. Пізніше вона також поховала сестру, а потім і її чоловіка ОСОБА_4

Особистого розпорядження на випадок своєї смерті (заповіту) ОСОБА_4 не складав, спадкоємців першої або третьої черги за законом не мав, його рідна сестра ОСОБА_3, яка у відповідності до ст. 1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги за законом, протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку заяви про прийняття спадщини не подавала та на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживала, з огляду на що у відповідності до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла її.

За таких обставин претендувати на спадкове майно можуть-лише особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України) та орган місцевого самоврядування - Олександрійська міська рада ( ст. 1277 ЦК України).

Зазначені обставини у відповідності до ст. 1264 ЦК України надають їй право на спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4. Втім, підтвердити викладені нею обставини у позасудовому порядку вона не маю можливості, оскільки не реєструвала місця свого проживання у будинку сестри та її чоловіка, не надаючи цьому значення. А тому постановою державного нотаріуса ОМДНК №1 від 11.03.2014р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на недоведеність факту проживання однією сім'єю.

В зв'язку з вищевикладеним просить її вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги у повному обсязі. ОСОБА_2 пояснила, що з лютого 2008 року почала проживати в будинку сестри та її чоловіка тому, що у їх сина ОСОБА_6 виникли проблеми із здоров'ям, він хворів на шизофренію. До того часу вона проживала зі своєю матір'ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 96 років. У її сестри була екзема на руках та у її чоловіка було одне око, то вони не могли доглядати за сином та самі потребували сторонньої допомоги. Спочатку вона приходила до них, а ночувала у себе вдома, але коли у їх сина почались приступи, то переїхала на постійне місце проживання до них. Сестра після смерті сина не захотіла переїхати до неї, так як боялась, що чоловік винесе все з будинку та продасть щоб купити спиртного. Проживаючи з ними, вона допомагала їм по господарству, прала, готувала їжу, допомагала саджати огород, оплачувала комунальні послуги. Кошти на оплату комунальних послуг давала сестра. Вона свою пенсію ділила на пополам, частину віддавала своїй матері, а з іншої половини брала кошти та складалась з сестрою на продукти харчування. Коли сестра померла, вона залишилась проживати з ОСОБА_4, так як їй стало його шкода і він на той час «остепенився». Вона та ОСОБА_4 отримували пенсію, вона продовжувала і далі допомагати йому по господарству, варила їсти, він давав кошти на продукти, але коли їх не вистачало, то вона докладала свої, а інколи повністю сама купляла все. Коли він хворів, то давав їй кошти на ліки та продукти харчування, а вона приносила йому чеки. Похованням племінника, сестри та її чоловіка займалась вона, але їй допомагала її дочка ОСОБА_7, допомогу на поховання сестри та її чоловіка отримувала теж вона. За життя сестри та її чоловіка розмов про спадщину вони не вели. У ОСОБА_4 є рідна сестра, яка проживає в АДРЕСА_2 і коли вона їздила до своєї тітки в Крим, то зустрічалась з сестрою ОСОБА_4, в особистій бесіді вона їй повідомила, що не може приїхати та доглядати за братом і не заперечувала проти того, щоб вона за ним доглядала. Коли він помер, вона повідомила його сестру, а та відповіла, що не приїде. Заяву про відмову від спадщини відповідачка не подавала. На теперішній час вона проживає за адресою: АДРЕСА_3, в будинку, який вона отримала в спадщину після смерті матері.

Представник позивачки підтримав пояснення позивачки.

Відповідачі на розгляд справи не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи у відсутність даних осіб відповідно до ст., ст. 224 - 226 ЦПК України та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 1264 ЦК України спадкоємцями четвертої черги за законом є особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.3 СК України - сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Коституційного Суду України від 3 червня 199 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно роз'яснень, викладених в п.21 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 4 грудня 1971 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.13).

Мали сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 28). Інших дітей у них не було.

На ім'я ОСОБА_5 було видано свідоцтва про право власності від 22 березня 2004 року на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, відповідно до якого їй та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить вищевказаний житловий будинок (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 30).

Згідно ч.,ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до ч. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцем першої черги за законом був ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть ( а.с.31).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, а також рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в Ощадному банку колишнього СРСР та рахунок № НОМЕР_3 в Ощадному банку колишнього СРСР та N° НОМЕР_4 у ВАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно ст.1270 СК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи 11.02.2014 року ОСОБА_2, у передбачений ст.1270 ЦК України строк, звернувся до Олександрійської міської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 78 на звороті). При цьому, сестра померлого ОСОБА_3 не подавала заяву про прийняття спадщини або заяву про відмову від спадщини.

11.03.2014 року нотаріус винесла постанову про відмову ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що відсутні докази, які б документально підтверджували факт родинних чи інших відносин зі спадкодавцем ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, а також факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини (а.с.85).

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування». якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, той факт, що позивачка не реєструвала місця свого проживання у будинку сестри та її чоловіка, перешкоджає їй оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі.

Оскільки нотаріусом відмовлено в оформленні права на спадщину, тобто у видачі свідоцтва про право на спадщину, то позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав відповідно до ст.16 ЦК.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_4, так як у них спільна межа, але близьких сусідських стосунків вони не підтримували, в гості один до одного не ходили, а лише коли бачили одне одного, то вітались. Позивачку вона пам'ятає десь з 2008 року, вона поралась на городі, вони також зустрічались в магазині. Коли в сім'ї ОСОБА_4 були ще всі живі, то вона позивачку бачила періодично, а після смерті тьоті Соні, позивачка там проживала до дня смерті дяді Колі, так як вона бачила її кожен вдень, оскільки вона поралась на огороді, виносила сміття, виливала воду на огород та їй сусіди казали, що вона перейшла туди жити.

Позивачкою під час судового розгляду справи було надано довідку №91 від 23.03.2016 року за підписом голови квартального комітету №2 про те, що ОСОБА_4 до дня своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. На момент його смерті за вищевказаною адресою постійно проживали та були зареєстровані - ОСОБА_2, яка не була зареєстрована, але постійно проживала з 2008 року разом з ОСОБА_4, вела спільне господарство до дня його смерті. В той же час, в матеріалах спадкової справи мається довідка №47 від 11.02.2014 року, за підписом голови квартального комітету №4 про те, що ОСОБА_4 до дня своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та на момент його смерті ніхто з ним не проживав та не був зареєстрований (а.с. 81).

Доказів того, що сестра позивачки ОСОБА_5 мала захворювання, а саме екзему на руках та те, що у її чоловік був інвалідом, а тому вони не могли доглядати за сином, та самі потребували сторонньої допомоги - до суду не надано.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачкою не виконано вимоги ч.2 ст.59 ЦПК України, оскільки вона не підтвердила обставини викладених в позові, так як вона не надала жодного письмового доказу проживання з 2008 року однією сім'єю протягом п'яти років до дня смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а свідчення свідка ОСОБА_9 підтверджує тільки той факт, що вона бачила позивачку спочатку періодично, а після смерті ОСОБА_5 постійно у дворі домоволодіння померлого; довідка №91 від 23.03.2016 року за підписом голови квартального комітету суперечить довідці №47 від 11.02.2014 року, за підписом голови квартального комітету №4, а тому вищевказані докази не можуть вважатись переконливими доказами в підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю, так як не підтверджують того факту, що позивачка з ОСОБА_4 вели спільне господарство, спільно готували їжу, придбавали продукти та інші предмети побуту і домашнього вжитку, мали взаємні права та обов'язки, починаючи з лютого 2008 року та до дня його смерті останнього, а тому суд прийшов до висновку, що позивачка лише допомагала їх родині.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, то відповідно до ст.88 ЦПК України, понесені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст., ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 218, 224 - 226, 228, ст.256, 259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Олександрійської міської ради Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сім'єю до дня відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом - відмовити в повному обсязі

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: