Ухвала суду № 56770219, 23.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/774/346/К/16 Головуючий в суді першої

Справа № 211/1478/15-ц інстанції - Сарат Н.О.

Категорія № 27 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Євтодій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначило, що згідно умов договору б/н , укладеного 29 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2, остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 31 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 18108 грн. 30 коп., яку разом із судовими витратами в сумі 243 грн. 60 коп. позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2015 року позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь Банка стягуто заборгованість за кредитним договором в сумі 18108 грн. 30 коп. та витрати по справі.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд належним чином не повідомив її про час та дату слухання справи та ухвалив рішення за її відсутності, чим позбавив можливості надати докази та заперечення проти позову. Крім того, посилається на неврахування судом відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження існування факту отримання відповідачем кредитних коштів від Банку та виникнення у Банку права вимоги по їх поверненню. Також, посилаючись на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України у справі справа № 6-14 цс 14 від 19 березня 2014 року, вважає, що суд залишив поза увагою те, що позовну заяву подано після спливу строків позовної давності та не сплачено судовий збір за її подачу до суду першої інстанції.

У наданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу, Банк просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, не перешкоджає розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір б/н та в цей же день відповідачу надано платіжну картку та встановлений кредитний ліміт у сумі 10 000 грн., з відсотковою ставкою, передбаченою п. 3.10 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 6,7-12).

Відповідно до п.1.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), дані Умови та Правила надання банківських послуг визначають умови, на яких ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) пропонує клієнтам платіжні картки, а також інші банківські послуги, вказані в Заяві та Пам'ятці Клієнта.

Належним чином заповнена Заява підписується Клієнтом і, таким чином, Клієнт висловлює свою згоду, що Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає укладений Договір про надання банківських послуг.

Як убачається із Заяви ОСОБА_2 від 29 жовтня 2007 року, Клієнт ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом відповідача у вказаній заяві. Крім того, Клієнт підтвердив свою згоду з тим, що ця Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Відповідно до п.6.5. Умов Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по Кредиту процентам за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.6.6. Умов Клієнт зобов'язаний у випадку невиконання зобов'язань по Договору за вимогою Банку виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі Простроченого кредиту та Овердрафту), оплаті Винагороди Банку.

При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п. 8.6.Умов надання банківських послуг).

Згідно з положеннями п. 9.12 Умов надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Відповідач зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконала, внаслідок чого станом на 31 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 18108 грн. 30 коп., з яких: 9976,38 грн. - заборгованість за кредитом, 6793,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 838,49 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.3-5).

Звертаючись до суду з даним позовом, Банк просив стягнути з відповідача суму зазначеної заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 18108,00 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Згідно зі ст.. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.. 61 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2, укладаючи кредитний договір б/н, погодилась із зазначеними в ньому умовами, оскільки заява (анкета) на оформлення кредитної картки підписана нею, в тому числі і в графі щодо погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с. 6).

До того ж, 29 жовтня 2007 року в порядку, визначеному зазначеним договором, ОСОБА_2 отримала картку та ПІН-код для користування вказаною карткою та користувалась нею.

Встановивши, що відповідач не виконала у повному обсязі усі зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 18108,00 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача зазначеної заборгованості на користь Банку.

Доводи апеляційної скарги відповідача не містять підстав для її задоволення.

Так, посилання відповідача на недоведеність факту існування між нею та Банком договірних правовідносин є безпідставними з огляду на її власноручний підпис у договорі та наданих до нього документах, якими вона підтвердила свою згоду з умовами договору, а також розрахунок заборгованості та виписки по картці № НОМЕР_1 за періоди з 29 січня 2014 року по 29 квітня 2014 року та з 29 червня 2014 року по 29 вересня 2014 року, із яких убачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та сплачувала Банку платежі на погашення кредитних зобов'язань.

Розмір заборгованості за кредитом підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком (а.с. 3-5), який не спростований відповідачем.

Волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору на запропонованих Банком умовах з врахуванням отриманої від Банку інформації, передбаченої ч. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів", її згода з визначеним договором розміром річної відсоткової ставки за кредитом та іншими умовами договору підтверджується наявними в матеріалах справи фінансовими документами, сплатою протягом тривалого часу періодичних платежів згідно умов договору.

Виконанням протягом тривалого часу умов кредитного договору ОСОБА_2 фактично вчиняла дії на схвалення укладеного правочину, чим фактично підтверджувала намір на подальше виконання умов договору та відсутність порушення її законних прав та інтересів при укладенні договору.

Крім того, згідно зі ст. 638 ч. 1, 640 ч. 1 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов'язує момент укладання договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України).

Однак, кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Судом установлено, що Банк і позичальник ОСОБА_2 уклали кредитний договір у письмовій формі, як вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

Отже, зважаючи на те, що відповідач користувалась коштами, які знаходились на її картковому рахунку, а також з огляду на часткове виконання кредитних зобов'язань та внесення грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним ОСОБА_2, посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження існування факту отримання нею кредитних коштів від Банку та виникнення у Банку права вимоги по їх поверненню не можуть бути підставою для звільнення її від відповідальності за невиконання кредитних зобов'язань, які є чинними, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену ст. 204 ЦК України, та обов'язковими для виконання з огляду на положення ст. 629 цього Кодексу.

Посилання апелянта на сплив позовної давності також не можуть бути взятими до уваги з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, у березні 2015 року позивач звернувся із вимогами щодо стягнення заборгованості за період з 29 жовтня 2007 року по 31 січня 2015 року.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначила, що позовна давність за вимогою банку спливла із закінченням строку дії банківської картки.

Між тим, із виписок по картці № НОМЕР_1, наданих позивачем суду апеляційної інстанції, убачається, що 12 лютого 2014 року відповідачем здійснено зняття коштів з рахунку в сумі 1400 грн. та останній платіж здійснено нею 01 липня 2014 року у сумі 100 грн.

Таким чином, відповідач користувалась кредитною карткою, що спростовує її доводи про сплив позовної давності за період, що не перевищує три роки до звернення позивача до суду з даним позовом.

Що стосується періоду, який перевищує загальний строк позовної давності, то згідно із правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України у справі за № 6-780 цс 15 від 30 вересня 2015 року, за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про незастосування судом позовної давності є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності, яка мала бути подана до суду першої інстанції.

Доводи ОСОБА_2 щодо неналежного повідомлення її про час та дату слухання справи, що призвело до порушення його прав на надання пояснень, а також подання доказів, не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, оскільки із матеріалів справи вбачається, що судом прийняті всі можливі заходи та міри щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час та дату розгляду справи, про що свідчать повернені до суду поштові повідомлення про неотримання судових повісток, направлених відповідачу рекомендованими листами (а.с. 34, 35).

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтями 27, 31 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, наділені широким колом цивільних прав і лише одним обов'язком: добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Також безпідставними є посилання відповідача на несплату Банком судового збору при звернення до суду із позовною заявою, оскільки спростовуються матеріалами справи (а.с. 20).

Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування заявлених до неї вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач виконав зобов'язання за кредитним договором, а відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі повертала кошти на погашення позики, обґрунтовано стягнув з неї заборгованість станом на 31 січня 2015 року у розмірі 18108 грн. 30 коп.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів