Рішення № 56770153, 28.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1799/16 Справа № 172/1265/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Порох К. Г. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

за участю секретаря: Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором № 8/2007/840-К/2299-АП від 20.12.2007 року він надав ОСОБА_3 кредит у сумі 11454,06 доларів США з відсотковою ставкою за його користування 14,35% річних і кінцевим терміном його повернення до 19 грудня 2012 року, а в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_4 20 грудня 2007 року було укладено договір поруки №2299-АП, за яким ОСОБА_4 поручилася перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, але останній свої зобов'язанні не виконав і станом на 14 серпня 2013 року має заборгованість в сумі 23 860,80 доларів США, що за курсом НБУ складає 190 719,38 грн., яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/2299-АП від 20.12.2007 року в розмірі 190 719,38 грн., з якої заборгованість за сумою кредиту - 11354,89 доларів США, що в еквіваленті становить 90759,64 грн., заборгованість по процентам - 8480,87 доларів США, що в еквіваленті становить 67787,60 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 2879,63 доларів США, що в еквіваленті становить 23016,88грн., штраф - 1145,40 доларів США, що в еквіваленті становить 9155,26 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1907,19 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість із ОСОБА_3, а в задоволенні позову банку до неї відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу та перевіривши доводи скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи зазначений позов суд виходив з того, що відповідачі зобов'язані сплатити банку спірну кредитну заборгованість у солідарному порядку.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, за кредитним договором № 8/2007/840-К/2299-АП від 20.12.2007 року позивач надав ОСОБА_3 кредит у сумі 11454,06 доларів США на споживчі цілі з відсотковою ставкою за його користування 14,35% річних і кінцевим терміном його повернення до 19 грудня 2012 року, а в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_4 20 грудня 2007 року було укладено договір поруки №2299-АП, за яким ОСОБА_4 поручилася перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до наданого банком розрахунку у позичальника станом на 14.08.2013 року існує кредитна заборгованість в розмірі 23 860,80 доларів США, з якої заборгованість за сумою кредиту - 11 354,89 доларів США, що в еквіваленті 90 759,64 грн., заборгованість по процентам - 8 480,87 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 2 879,63 доларів США, штраф - 1 145,40 доларів США.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як роз'яснено Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. № 5, відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим (п. 22).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (п. 24).

Між тим, стягуючи з поручителя ОСОБА_4 вказану суму заборгованості суд наведені норми закону, роз'яснення Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив поза увагою та не врахував, що за умовами укладеного з нею договору поруки вона відповідає як солідарний боржник з позичальником з визначенням терміну повернення кредиту до 19 грудня 2012 року, так же само як передбачено кредитним договором, а матеріали справи не містять даних про направлення їй кредитором відповідної вимоги у встановлений законом шестимісячний строк після 19 грудня 2012 року.

За своєю правовою природою строк, передбачений нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим); його закінчення є підставою для припинення поруки; цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав передбачених ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України; суд зобов'язаний самостійно застосувати норми про такий строк на відміну від строку позовної давності який застосовується судом за заявою сторін; встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом.

З урахуванням того, що строк поруки не є строком порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, права кредитора і обов'язок поручителя по його закінченню припиняються, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки з його закінченням припинилася дія самого права.

Крім того, стягуючи з відповідачів солідарно на користь позивача пеню в сумі 2 879,63 доларів США за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1907,19 грн. суд не врахував, що діючим законодавством не передбачено стягнення за судовим рішенням пені в іноземній валюті та судових витрат у солідарному порядку.

За таких обставин, постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України та ст. 309 ЦПК України про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку кредитної заборгованості в розмірі 19835,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.03.2016 року складає 517118,26 грн., з якої заборгованість за сумою кредиту - 11354,89 доларів США, що в еквіваленті становить 296021,98 грн., заборгованість по процентам - 8480,87 доларів США, що в еквіваленті становить 221096,28 грн., а також - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в сумі 75071,95 грн. і сплачені позивачем витрати по судовому збору, відмовивши в задоволенні заявлених банком вимог до ОСОБА_4.

А позовні вимоги банку про стягнення з позичальника разом з пенею штрафу в розмірі 1145,40 доларів США колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання зазначених у статті 61 Конституції України положень щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого по АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (р/р 37390244237002, МФО 380764, 20025456) заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/2299-АП від 20.12.2007 року станом на 14.08.2013 року в розмірі 19835,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.03.2016 року складає 517118,26 грн., з якої заборгованість за сумою кредиту - 11354,89 доларів США, що в еквіваленті становить 296021,98 грн., заборгованість по процентам - 8480,87 доларів США, що в еквіваленті становить 221096,28 грн., а також - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в сумі 75071,95 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1907,19 грн..

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: